Ожиріння - група хвороб і патологічних станів, що характеризуються надмірним відкладенням жиру в подкож-
ної жирової клітковини і інших тканинах і органах, обумовлений-ве метаболічними порушеннями, і що супроводжуються через менениями функціонального стану різних органів і систем. За даними ВООЗ, у світі страждають ожирінням 25-30% дорослих і 12-20% дітей. Хвороби ожиріння займають веду-ний місце в структурі загальної захворюваності та інвалідності. Класифікація і ступеня різних видів ожиріння. В даний час найбільш поширена класифікація за Д.Я. Шуригін, що враховує поліетіологічность ожиріння:
1) форми первинного ожиріння: а) аліментарно-конститу-
нальних; б) нейроендокринні: гіпоталамо-гіпофізарна;
адипозо-генітальна-дистрофія (у дітей і підлітків);
2) форми вторинного (симптоматичного) ожиріння: це-
ребральная, ендокринна.
За характером перебігу ожиріння ділиться на прогресуюче, повільно прогресуюче, стійке і регресує. Виділяють також 4 ступеня ожиріння: I ступінь - понад-ня належної маси до 29%, П ступінь - 30-49%, Ш ступінь - 50-100%, IV ступінь - вище 100% маси тіла.
Етіологія і патогенез. Численні етіологічні фактори можна розділити на екзогенні (переїдання, знижуючи-ня рухової активності) і ендогенні (генетичні, орга-нічних ураження ЦНС, гіпоталамо-гіпофізарної області). В даний час встановлено, що регуляція відкладення і мобілізації жиру в жирових депо здійснюється складним нейрогуморальним (гормональним) механізмом, в якому беруть участь кора головного мозку, підкіркові обра-тання, симпатична і парасимпатична нервові систе-ми і залози внутрішньої секреції. На жировий обмін окази-ють виражений вплив стресові фактори (психічна травма) і інтоксикація ЦНС.
Регуляція надходження їжі здійснюється харчовим центром, локалізованим в гіпоталамусі. Поразки гіпо- таламуса запального і травматичного характеру приво-дять до підвищення збудливості харчового центру, підвищений-ному апетиту і розвитку ожиріння. У патогенезі ожиріння певна роль належить і гіпофізу. Говорячи про роз-ні ожиріння, не можна недооцінювати значення гормональних чинників, оскільки процеси мобілізації відкладення жиру
тісним чином пов'язані з функціональною активністю біль-шинства залоз внутрішньої секреції. Знижена двигун-ва активність природно веде до зниження енерговитрат і неокіслівшіеся жири в більшості випадків відкладаються в жирових депо, що веде до огрядності.
Ожиріння є серйозним захворюванням, потребує-ся в спеціальному лікуванні, воно може суттєво впливати на всі найважливіші органи і системи, будучи фактором ризику раз-витку серцево-судинних захворювань (ІХС, атеросклероз, гіпертонічна хвороба), наприклад, серцевої недостатньо-сти. Крім того, існує залежність між ступенем ожиріння і виразністю дихальної недостатності. Високе стояння діафрагми у осіб з ожирінням зменшує її екскурсію і сприяє розвитку запальних процес-сов (бронхіт, пневмонія, риніт, трахеїт) в бронхолегеневої системі. Виявляються захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічний холецистит, жовчнокам'яна хвороба, хронічний коліт). Печінка у таких хворих зазвичай збільшена слідом-ствие жировій інфільтрації і застою. Через ожиріння возра-стає статичне навантаження на опорно-руховий апарат (су-стави нижніх кінцівок, хребет), виникають артрози колінних і кульшових суглобів, плоскостопість, грижі міжхребцевих дисків (остеохондроз). Розвивається діабет, виникають порушення менструального циклу, аменорея, біс-плід, подагра. Ожиріння може лежати в основі функцио-нальних порушень діяльності нервової системи (ослаблені-ня пам'яті, запаморочення, головний біль, сонливість вдень і безсоння вночі). Можливе виникнення депресивного стану: скарги на погане самопочуття, мінливість в настрої, млявість, сонливість, задишка, біль у області серд-ца, набряки і т.п.
При лікуванні та реабілітації хворих з ожирінням примі-вується комплекс методів, найважливішими серед яких є-ються фізичні вправи і дієта, спрямований на ви-конання таких завдань:
- поліпшення і нормалізацію обміну речовин, в приватно-
сти, жирового обміну;
- зменшення надлишкової маси тіла;
- відновлення адаптації організму до фізичних на-
Грузьке;
- нормалізація функцій серцево-судинної, дихатель- '
ної, травної та інших систем організму, стра-,
дають при ожирінні;
- поліпшення і нормалізація рухової сфери біль-
ного;
- підвищення неспецифічної опірності.
Важливе місце в лікуванні та реабілітації при ожирінні за-;
нимает раціональне харчування з обмеженням жирів і углево-дов. Кількість жиру в добовому раціоні знижують до 0,7 0,8 г / кг, при цьому повинні бути присутніми рослинні жири (1,3-1,4 г / кг), різко обмежують кількість вуглеводів - до '2,5-2, 7 г / кг (добова норма 5,2-5,6 г / кг), перш за все за рахунок виключення цукру, хліба, кондитерських виробів, слад-ких напоїв і ін. Кількість білків в їжі залишається нор-ною - 1,3 -1,4 г / кг або трохи вище, що попереджає-дає втрати тканинного білка, підвищує енерговитрати за рахунок засвоєння білків, створює відчуття ситості. У раціоні харчування крім того потрібно передбачити:
1) обмеження в добовому прийомі вільної рідини до 1
1,2 л, що підсилює розпад жиру як джерела «внутрен- -,
ній »води; -]
2) обмеження кількості кухонної солі до 5-8 г в день.
Їжу готують майже без солі, додаючи її під час їди,
виключають солоні продукти;
3) виключення алкогольних напоїв, які послаблюють
самоконтроль за споживанням їжі і самі є ви-
точником енергії;
4) виключення збуджують апетит страв і продуктів:
прянощів, міцних бульйонів і соусів;
5) режим 5-6 разового (дрібного) харчування з додаванням до
раціону між основними прийомами їжі овочів і фрук-
тов;
6) вживання в харчуванні продуктів (чорнослив, курага, свек-
ла), що сприяють нормальному спорожнення кишечнику-
ника, з цією метою гарні самомасаж живота, повзання рачки.
Необхідною умовою успішного лікування, а тим більше відновлення хворих на ожиріння є правильний ре-жим рухової 'активності. Метод ЛФК є патогени-нічних обґрунтованим, а тому важливим і невід'ємним еле-ментом комплексної реабілітації хворих на ожиріння. При виборі фізичних вправ, визначенні швидкості і ін-інтенсивності їх виконання слід враховувати, що упражне-ня на витривалість (тривалі помірні навантаження) спо-собствуют витраті великої кількості вуглеводів, виходу з депо нейтральних жирів, їх розщеплення і перетворення. ЛФК призначається у всіх доступних формах, підбір їх дол-дружин відповідати віковим і індивідуальним особ-ності хворих, забезпечуючи підвищені енерговитрати. Це-лесообразно використання фізичного навантаження середньої ін-інтенсивності, сприяє посиленому витраті вуглеводів і активізації енергетичного забезпечення за рахунок розщеплюючи-ня жирів.
Заняття лікувальною фізкультурою проводяться у вигляді макро-циклів, які поділяються на два періоди: початковий, або підготовчий, і основний. У вступному (підготовчому) періоді основне завдання - подолати знижену адаптацію до фізичного навантаження, відновити зазвичай відстають від вікових нормативів рухові навички та фізичну працездатність, домогтися бажання активно і систематично займатися фізкультурою. З цією метою застосовуються сліду-ющие форми ЛФК: лікувальна гімнастика (з залученням круп-них м'язових груп), дозована ходьба в поєднанні з дихальними вправами, самомасаж. Основний період призначений для вирішення всіх інших завдань лікування і вос-становлення. Крім ЛГ, УГГ хворим рекомендують дозувати-ванну ходьбу і біг, прогулянки, спортивні ігри, активне використання тренажерів. В подальшому фізичні упраж-вати спрямовані на те, щоб підтримати досягнуті ре-зультати реабілітації; застосовуються біг, веслування, плавання, велосипед, взимку - ходьба на лижах. Одним з важливих фак-торів профілактики і лікування ожиріння є правильне
дихання: щоб жири звільнили укладену в них енер р гію, вони повинні піддатися окисленню.
Заняття повинні бути тривалими (45-60 хв і більше), рухи виконуються з великою амплітудою, в роботу вов-лекала великі м'язові групи, використовуються махи, кру-говие руху в великих суглобах, вправи для Тулова-ща (нахили, повороти, обертання ), вправи з предмета-ми. Велика питома вага в заняттях осіб з надмірною ве-сом повинні займати циклічні вправи, зокрема ходьба і біг.
При цьому необхідно враховувати наступне.
1. Заняття ходьбою і бігом можуть бути рекомендовані біль-
вим з III ступенем ожиріння дуже обережно, так як з-
зайва статичне навантаження може привести до нарушені-
ям в опорно-руховому апараті, в цьому випадку біль-
вим можна рекомендувати заняття на гребному і велотре-
нажерся, плавання.
2. Допуск до занять, особливо бігом, здійснює лікар при
задовільному функціональному стані занима-
ющихся, в процесі занять необхідний систематичний
медико-педагогічний контроль.
Дозована ходьба: дуже повільна - від 60 до 70 ша-гов / хв (від 2 до 3 км / год) при ожирінні III ступеня; повільна - від 70 до 90 кроків / хв (від 2 до 3 км / год) при ожирінні III ступеня; середня - від 90 до 120 кроків / хв (від 4 до 5,6 км / ч) при очіку-рении II-I ступеня; швидка - від 120 до 140 кроків / хв (від 5,6 до 6,4 км / ч) при ожирінні II-I ступеня; дуже швидка - бо-леї 140 кроків / хв. Її застосовують для осіб з хорошою физичес-кою тренованістю. Особливу увагу потрібно звернути на дихання: дихати слід глибоко і ритмічно, видих повинен бути тривалішою вдиху (2-3-4 кроку - вдих, на 3-4 5 кроків - видих). Перші тижні тренувань в ходьбі необ-дим короткочасний відпочинок 2-3 хв для виконання нку-них вправ.
Біг «підтюпцем», біг дозований. Бігове заняття будів-ится наступним чином: перед бігом проводиться розминка (10-12 хв), потім біг «підтюпцем» 5-6 хв плюс ходьба (2-3 хв); потім відпочинок (2-3 хв) - і так 2-3 рази за все заня-буття. Поступово інтенсивність бігу збільшується, а продол-
жительность зменшується до 1-2 хв, кількість серій до-водиться до 5-6, а пауза між ними збільшується. Після 2-3 тижнів (або більше) тренувань переходять до більш дли-тельному бігу помірної інтенсивності до 20-30 хв з 1 2 інтервалами відпочинку.
Орієнтовна схема занять ФР:
• Хворі з ожирінням Ш ступеня і задовільним
станом серцево-судинної системи 3 рази в неде-
лю займаються ЛГ, по одному разу - дозованої ходь-
бій і спортивними іграми.
• Хворі з ожирінням II-I ступеня з супутніми
захворюваннями, але з задовільним станом
серцево-судинної системи: 2 рази на тиждень - ЛГ,
2 рази - дозована ходьба (ДХ), по одному разу до-
зований біг (ДБ) і спортивні ігри (СІ).
• Хворі з ожирінням II-I ступеня без супутніх
захворювань: 2 рази - ЛГ, 1 раз - ДХ, 2 рази - ДБ,
1 раз - СІ.
Плавання, як і гребля, також надає позитивний ефект при ожирінні, оскільки заняття цими видами спорту призводять до значних енерговитрат. Заняття веслуванням і пла-ням можна організувати на санаторному і поліклінічес-ких етапах. У разі необхідності використовуються гребні тре-жери. Заняття плаванням складається з 3 частин: вступної (10- 15 хв) - заняття в залі ( «сухе» плавання); основний (30- 35 хв) - плавання помірної інтенсивності різними спо-собами з паузами для відпочинку і дихальних вправ (5 7 хв) і заключної (5-7 хв) - вправи біля бортика для відновлення функцій кровообігу і дихання.
Заняття на тренажерах. У комплексному лікуванні ожиріння заняття на тренажерах займають значне місце. При цьому слід враховувати, що систематичні фізичні упражне-ня, що виконуються на тренажерах (з чергуванням кожні 3 5 хв роботи і відпочинку) протягом 60-90 хв занять, благо-приємно впливають на клінічні показники і найбільш ефек-тивно впливають на ліпідний обмін. При цьому ЧСС під навантаженням не повинна перевищувати 65-75% від індивідуального максимального пульсу.
В процесі занять обов'язкові система контролю за з-
При ендокринних і церебральних формах ожиріння на-вантаження більш поміркований, тривалість занять - 20-30 хв, викорис-ся вправи для середніх м'язових груп і дихальні-ні вправи (діафрагмальне дихання). Вправи на витривалість призначаються пізніше і досить обережно, си-! ловие вправи не рекомендуються. Використовується також | масаж, водні процедури, інші фізіопроцедури по поки-заниям.
При ожирінні показаний самомасаж, він найбільш ефект-вен в місцях найбільшого відкладення жирової тканини (самомасаж або масаж живота, сідничних м'язів, стегон і ін.). Прийоми самомасажу проводять в такій послідовності: погладжування, разминание, поштовхи, розтирання, руху-ня, ударні прийоми. Закінчується масаж погладжуванням.