Підприємництво - ϶ᴛᴏ специфічна економічна функція фірми, яка здійснюється одним або декількома людьми (підприємницької командою), яка полягає в пошуку і реалізації нових ринкових можливостей для створення конкурентних переваг і збільшення вартості бізнесу. Важливо зауважити, що для створення нової вартості необхідні: ініціатива, відповідальність, комбінування факторів виробництва (управління ресурсами), новаторство, ризик.
Фінансові показники підприємства та методика їх розрахунку
У фінансовому менеджменті, як правило, виділяють чотири групи показни ?? їй: ліквідність підприємства, його фінансову стійкість, ділову активність і рентабельність.
Основними характеристиками ліквідності і платоспроможності компанії є: величина власних оборотних коштів (ВОК); коефіцієнти поточної (Об.с / К.П. (короткострокові пасиви)), швидкої ((ДЗ + ДС + Кр.фін.вл.) / К.П.) і абсолютної ліквідності ((ДС + Кр.фін.вл. ) /К.П.), які свиде-ність про те: чи здатне підприємство розплатитися за своїми поточними зобов'язаннями.
Фінансова стійкість підприємства характеризується наступними коефіцієнтом-тами: коефіцієнт автономії (Власний капітал (СК) / Валюту балансу (ВБ)); коефіцієнт маневреності (СОС / СК) і структури довгострокових фінан-сових вкладень (Довгострокові пасиви / Необоротні активи), які свідчать про те, наскільки підприємство незалежно від зовнішніх джерел фінансування.
Основними показниками ділової активності є: коефіцієнт оборотності-сти оборотних активів (Виручка (ВР) / середню суму Об.с.) запасів (Собівартість / пор.
Рентабельність фінансово-господарської діяльності підприємства характеризується ко-коефіцієнтами рентабельності продажів (Прибуток (Пр.) / ВР); рентабельності активів (Пр. / пор.
Підприємницькі ризики та їх класифікація.
Підприємницький ризик - будь-яка подія, ймовірність якого можна оцінити, внаслідок якого прогнозовані грошові потоки підприємства можуть відрізнятися від очікуваних. Доходи, з урахуванням ризиків, повинні як мінімум перевищувати вартість капіталу, вкрай важливо го для покриття ризиків. Одна з сучасних класифікацій ризиків наступна. Ринковий ризик - пов'язаний зі зміною ринкових цін, процентних ставок, валютних курсів, вартості цінних паперів і ін.
Базові концепції фінансового менеджменту.
Основними концепціями теорії фінансів є наступні. Концепція ідеальних ринків заснована на загальних принципах, як повинні поводитися люди і фірми. В рамках концепції моделюється ідеальний ринок, таким чином, ринкові процеси і явища спрощуються і формалізуються. До спрощень концепції відносяться допущення про відсутність трансакційних витрат, податків, витрат на інформаційне забезпечення і витрат, пов'язаних з фінансовими труднощами. Передбачається також наявність великого числа учасників ринку, так, що жоден учасник не може окремо робити істотний вплив на ринкові ціни і ін.
Теорія структури капіталу пояснюється моделями Модільяні-Міллера, моделлю Міллера і моделлю компромісу. Модільяні і Міллер стверджують, що в умовах ідеального ринку вартість фірми визначається її майбутніми доходами і не залежить від структури капіталу. В результаті уточнення моделі шляхом включення в модель податків і витрат фінансових труднощів теорія Модільяні-Міллера дозволила зробити наступні висновки: наявність определ ?? енной частки позикового капіталу вигідно фірмі, висока частка позикового капіталу приносить шкоду фірмі в силу різкого зростання витрат фінансових труднощів, для кожної фірми існує оптимальна структура капіталу, при якій ціна капіталу мінімальна, вартість компанії максимальна. Відповідно до моделі компромісу граничні витрати і вигоди позикового фінансування повинні врівноважувати один одного і оптимальна структура капіталу буде знаходитися десь між нульовим і 100% -ним рівнем позикового фінансування.
Існує три теорії дивідендів. Модільяні-Міллера, Гордона і Дж.Лінтнера, Літценбергера і Рамасвамі. Теорія Модільяні-Міллера передбачає, що в умовах ідеального ринку і при припущеннях про те, що політика виплати дивідендів не впливає на інвестиційну політику і поведінку інвесторів раціонально, стверджує, що політика виплати дивідендів не впливає на вартість фірми. Теорія''сініци в руках'' (Гордона і Дж.Лінтнера) стверджує, що вартість фірми буде максимальною при ви-соком коефіцієнті виплати дивідендів. Теорія податкових переваг (Літценбергер і Рамасвамі) стверджує, що оскільки довгостроковий приріст капіталу обкладається менш обтяжувач-ними податками, ніж дивіденди, інвестори вважають за краще, щоб компанія зберігала прибуток в якості нераспре-справ ?? енной прибутку, а не виплачено-вала дивіденди .
Теорія портфеля Марковіца стверджує, для мінімізації ризику інвесторам слід об'єднувати ризикові активи в портфелі через відсутність прямої функціональної зв'язку між значеннями доходностей різних фінансових активів. Рівень ризику по кожному окремому виду активів слід вимірювати не ізольовано від інших активів, а з точки зору його впливу на загальний рівень ризику диверсифікованого портфеля. Теорія Марковіца вчить тому, як вимірювати ризик, але не визначає зв'язку ризику і прибутковості. Для вирішення цього завдання служить модель оцінки дохідності фінансових активів (САРМ). Відповідно до цієї моделі необхідна прибутковість ризикових активів є функцією трьох змінних: безризикової прибутковості, середньоринкової прибутковості фондового ринку і індексу коливання дохідності даного фінансового активу по відношенню до прибутковості на ринку в цілому.
Разом з тим, існують теорія тимчасової цінності грошових ресурсів (рубль сьогодні має велику цінність, ніж рубль в майбутньому), теорія ціноутворення опціонів. основою для якої є модель Блека-Шоулза, теорія ефективності ринків. концепція компромісу між ризиком і прибутковістю (чим більше ризик, тим більше прибутковість і навпаки), теорія агентських відносин (пояснює конфлікти інте-ресов між: акціонерами і менедже-рами; акціонерами і кредиторами) і теорія асиметричної інформації (заснована на різній інформованості про стан і перспективи фірми між її менеджерами та інвесторами).
Всі представлені вище концепції фінансового менеджменту визначають сутність і напрямки розвитку базових явищ і процесів у фінансовому менеджменті. При цьому В.В. Ковальов вважає, що існує ще ряд базових концепцій фінансового менеджменту: вартості капіталу (сенс її полягає в тому, що обслуговування того чи іншого джерела капіталу обходиться компанії не однаково), альтернативних витрат (сенс її полягає в тому, що прийняття будь-якого рішення в більшості випадків пов'язане з відмовою від якогось альтернативного варіанту) і тимчасової не обмеженої функціонування господарюючого суб'єкта (при створенні організації передбачається, що вона буде функціонувати вічно).
Фінансовий важіль (фінансовий леверидж) характеризує співвідношення між власним і позиковим капіталом компанії.
Фінансовий важіль = (ЗК + СК) / СК = ПФР + 1 = ЗК / СК +1;
де ПФР - плече фінансового важеля; ЗК - позиковий капітал; СС - власний капітал.
Сформований в компанії рівень фінансового важеля відображає потенційну можливість впливу на фінансові результати шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів. При цьому рівень фінансового важеля прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику компанії. Компанія зі значною часткою позикового капіталу прийнято називати компанією з високим рівнем фінансового левериджу, або фінансово залежною компанією, компанія, що фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, прийнято називати фінансово незалежною.
Існує дві концепції фінансового важеля - американська і європейська.
1. Американська концепція фінансового важеля.
В рамках цієї концепції вплив фінансового важеля виявляється шляхом оцінки взаємозв'язку між чистим прибутком і величиною прибутку до виплати відсотків і податків (ПДПН - прибуток до сплати відсотків і податків). Фінансовий важіль відображає міру фінансового ризику діяльності підприємства, так як фірма, використовуючи позикові кошти, нд ?? егда ризикує більше, ніж фірма, що не використовує позиковий капітал. Кожен відсоток зміни прибутку до виплати відсотків за користування позиковими засобами і податків (ПДПН) призводить до більшої зміни чистого прибутку. Тобто, чим вище сила впливу фінансового важеля, тим більше ступінь фінансового ризику підприємства, пов'язаного з використанням позикових коштів (можливий недолік засобів на виплату відсотків по позиках і позиками).
Ступінь впливу фінансового важеля за цією концепцією визначається за формулою:
Відсотки за позиковими коштами
Коефіцієнт DFL показує у скільки разів прибуток до виплати відсотків і податків перевершує оподатковуваний прибуток. Нижньою межею коефіцієнта є одиниця. Чим більше відносний обсяг залучених підприємством позикових коштів, тим більше що виплачується за ним сума відсотків, вище рівень фінансового важеля і, отже, більш варіабельна чистий прибуток.
2. Європейська концепція фінансового важеля.
В рамках цієї концепції фінансовий важіль характеризує ефективність використання позикового капіталу. Ефект фінансового важеля розраховується як різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю активів. Це показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за рахунок використання позикових коштів.
Ефект фінансового важеля (ЕФВ) розраховується за такою формулою:
ефект фінансового важеля
ставка податку на прибуток
коефіцієнт рентабельності активів (визначається як відношення валового прибутку до середньої вартості активів,%)
середня ставка відсотка за користування позиковими засобами
середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу
середня сума власного капіталу підприємства
Τᴀᴋᴎᴍ ᴏϬᴩᴀᴈᴏᴍ, ефект фінансового важеля - ϶ᴛᴏ приріст до рентабельності власного капіталу, що отримується за рахунок використання позикових коштів. У разі якщо ж ефект фінансового важеля приймає негативне значення, можна зробити висновок про неефективне використання позикового капіталу, ĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ призводить до зниження рентабельності власного капіталу.
У формулі ефекту фінансового важеля можна виділити три основні складові:
1) податковий коректор (1 - Снп);
2) диференціал фінансового важеля (Кра - ПК);
3) плече фінансового важеля (ЗК / СК).
Податковий коректор - зменшує ефект фінансового важеля виходячи з рівня оподаткування прибутку. На даний показник підприємство практично не може впливати, так як ставки податку на прибуток встановлюються законодавчо. Проте, фірми бувають зареєстровані у вільних економічних зонах або країнах з більш низьким рівнем оподаткування.
Диференціал фінансового важеля - є головним елементом у формуванні позитивного ефекту. Цей ефект проявляється якщо рівень рентабельності активів перевищує середній розмір відсотка за користування позиковими засобами - (Кра> ПК).
Плече фінансового важеля - характеризує силу впливу позитивного або негативного еффекта͵ одержуваного за рахунок диференціала.