П о л і н а - дружина його.
Н а т а ш а - дочка від першої дружини.
До л а в д і я - племінниця.
Д у н я - сусідка, подруга Клавдії.
Б о б о в а - торговка старими речами.
Е ф і м про в - чоловік Клавдії, агент з розповсюдження швейних машин.
До е м с ь к о ї - судовий слідчий.
Г л і н к і н - його письмоводитель.
І в а н о в - поліцейський.
Велика кімната - приймальня панського будинку: її збільшили за рахунок іншої кімнати, виламавши стіну. У лівому кутку, де був вхід з вулиці, влаштовано невелике приміщення для магазину годин. Праворуч - сходи в два марші, вона веде в антресолі, де живуть Кемского і Наташа. Під сходами - двері в приміщення Яковльових, направо, в кутку - двері до Єфімовим, ближче до рампи двері в кухню. У лівій, скошеної вглиб стіни - вікно у двір. Поруч з вікном - старий буфет. У правої стіни - диван, але на нього сідають обережно. Все - старе, старе. Ця кімната служить вітальні, їдальні.
Ранок. Вночі близько була пожежа. У кімнаті безлад, меблі зрушена з місць, усюди вузли з сукнею і білизною, у вікні зламана рама, скла вибиті, на підвіконні - горщик з квіткою. Тільки що закінчили пити чай. Серед кімнати, на великому овальному столі, згаслий самовар, неприбрана посуд. Двері з кімнати в годинний магазин відкрита, там возиться, прибираючи товар, Я к о в л е в, людина років 60-ти, кривий, з особою євнуха, в жилеті, в туфлях. У кімнаті - П о л і н а розбирає плаття, білизна; їй років під 30, одягнена в темне, красива, рухається легко і безшумно, здається - суворої, навіть суворої, дивиться з-під лоба, але коли відкриє очі - видно, що вона перелякана, пригнічена чимось. Н а т а ш а, сидячи біля столу, читає газету і гризе сухарі. По сходах з антресолей сходить До л а в д і я.
До л а в д і я. Наташа, ти б допомогла!
Наталка. Почекай, зараз. І коли вони встигли написати стільки!
До л а в д і я. Про пожежу?
Наталка. Так. Дивуюся.
До л а в д і я. Після здивуєшся. Краще допоможи-ка. (Поліні.) Це - куди?
П о л і н а. Це - до Наташі, будь ласка.
Н а т а ш а (через газету). Ну, чого ви поспішаєте? Всю ніч не спали, втомилися.
До л а в д і я (тьмяно). Ти що ж, за всіх зібралася відпочити?
Н а т а ш а (оглядаючи кімнату). "Як добре, що це буває не щодня, - подумала курка, коли кухар почав різати їй горло".
Я к о в л е в (з дверей магазину). Поліна, ти не бачила, де годинник з вітрини, мармурові?
П о л і н а. У вас в руках бачила.
Н а т а ш а (читає). "Все завзятіше розливалася вогненна ріка, перетворюючи праці рук людських в прах". Люблю, коли еров багато.
Я к о в л е в (входячи). Красномовство лихо не личить, тут потрібно б ридаючи говорити, а вони, пустобрёхі. Поліна, а де ящик з цвяхами?
П о л і н а. Не знаю.
Я к о в л е в. Мало ти знаєш.
Наталка. Ну, де тепер знайти цей ящик!
Я к о в л е в (вийняв годинник, дивиться). Тут зараз людина повинна прийти. (Зам'яти, зморщив обличчя.)
Наталка. Людина? Чи можливо це, батько? До нас прийде людина?
Я к о в л е в. А, ну тебе! Все жарти. (Йде в магазин.) Дивись актрисою будеш.
Наталка. "Абат зник, залишивши маркізу в подиві". (Взявши шматок хліба, блюдце і ложку, розв'язує банку з варенням, їсть. Поліна, стоячи на колінах, дивиться перед собою, ворушачи губами.)
До л а в д і я (з верху). Наташа, ти знову насиплешь крихт в банку, а батько.
Наталка. Пробереться мачуху. Так і треба. Вельмишановна мати моя - ви зволите розсердитися коли-небудь?
П о л і н а (прокинувшись). Мені пора обід готувати.
Наталка. Обід - це тривіально. Обіду не буде, а буде чай з різними смачними добавками, про це подбаю я.
П о л і н а. А якщо батько.
Наталка. "Тут наказую тільки я, - велично промовила маркіза".
П о л і н а (йдучи з оберемком одягу). Ну як хочеш.
До л а в д і я. Вона начебто все більше дічеет, а ти з нею.
Наталка. Ах, залиш! Ще й ти будеш мене мораллю набивати!
До л а в д і я. Чого ти здійнялася? ...