4.2 Наростання протиріч в економіці
З початку 70-х років темпи зростання економіки стали знижуватися, а до 80 років показники виробництва перестали рости. Головною бідою радянської економіки цього періоду було те, що вона майже не була пов'язана з науково-технічним прогресом (НТП). Західні країни здійснювали просування в таких сферах, як комплексна автоматизація виробництва та управління, електронізації і біотехнологізація господарської діяльності, використання ядерної енергетики, дослідження і освоєння космічного простору. У нашій країні при розробці науково-технічної політики не були враховані всі тенденції науково-технічної революції. Основна увага була звернена на автоматизацію і виробничих процесів, тому що вважалося, вона містить в собі можливість перетворення матеріального виробництва, управління і підвищення продуктивності праці.
Економіка 70-х і першої половини 80-х років розвивалася в цілому на екстенсивної основі, орієнтувалася на залучення у виробництво додаткових матеріальних та трудових ресурсів, що проявилося: у гонитві за збільшенням обсягів. У 70-х роках нам вдалося наздогнати США з виплавки сталі, видобутку вугілля, нафти, газу та інших видів промислової продукції; економіка СРСР розвивалася за рахунок збільшення числа робочих; економіка країни була монополізованої, в якій не було конкуренції всередині кожної галузі (наприклад, в автомобілебудуванні); наявність гігантоманії, тобто будівництв величезних підприємств, дорогих і не завжди підтверджуваних (наприклад, БАМ); в сверхцентрализации економіки.
Ресурси країни все більше виснажувалися. Невелику частину економіки країни становили найбільш сучасні виробництва високої технології, які працювали на військові замовлення.
У 70-ті роки активно розвивався військово-промисловий комплекс (ВПК), де були зайняті мільйони людей, використовувалися кращі матеріали. Економіка країни працювала в основному на військово-промисловий комплекс. Військова навантаження призвела до невеликих диспропорцій.
На рубежі 70-80-х років почали проявлятися серйозні диспропорції в структурі промисловості СРСР. Пріоритетний розвиток отримали галузі важкої індустрії, перш за все оборонна. Виробництво військової техніки досягло 60% всієї продукції, що випускається. У період 10-ї п'ятирічки (1976-1980 роки) була зроблена спроба перевести промисловість на шлях інтенсивного розвитку. Однак намічені плани по впровадженню нової техніки праці виконані не були. Крім того, намітилося подальше відставання у всіх індустріальних галузях.
4.3 Сільське господарство
У 70-і рр. стали створюватися інтегровані господарства - агропромислові об'єднання, комбінати, агрофірми. До їх складу включалися колгоспи, радгоспи, підприємства з переробки сировини, організація транспорту і торгівлі. До середини 80-х рр. в країні було створено близько 4, 8 тис. міжгосподарських підприємств, але вони не давали ефекту.
Проте, обсяг валової продукції сільського господарства скорочувався. В роки дев'ятої п'ятирічки (1971-1975 рр.) Він склав 13% сукупного суспільного продукту, а в роки десятої п'ятирічки (1981-1985рр.) - 6%.
Тому економічний підйом в 60-70-і рр. придбав переважно екстенсивний характер і звівся до механічного залучення у виробництво додаткових людських і природних ресурсів, відставання сільського господарства, сфери обслуговування, культури, побуту набуло стабільність.
З кінця 1972 по початок 1974 р пріоритети екстенсивного розвитку взяли верх над інтенсивними (1965 - 1972 рр.), Підтримуваними А.Н. Косигіним.
4.4 Зовнішньоекономічні зв'язку СРСР
Першорядне увагу керівництво країни приділяло взаєминам з соціалістичними країнами. Збільшився обсяг товарообігу між СРСР і соціалістичними країнами. СРСР експортував паливо, електроенергію, руди, метали. СРСР імпортував машини, обладнання, транспортні засоби.
У 1971 р була прийнята Комплексна програма соціалістичної економічної інтеграції. Вона включала міжнародний поділ праці, зближення економік держав РЕВ, розширення товарообігу між соціалістичними країнами. Відповідно до плану міжнародного поділу праці та Угорщини розвивалося автобусобудування і випуск автомобільних деталей, в НДР - суднобудування і текстильне машинобудування.
Розширювалися масштаби робіт щодо спільного освоєння природних ресурсів і спорудження промислових підприємств на території країн - членів РЕВ. З метою концентрації коштів для спільного будівництва був організований Міжнародний інвестиційний банк (МІБ). При технічному сприянні СРСР відродилися атомні електростанції в Болгарії і НДР, реконструювався Дунайський металургійний комбінат в Угорщині, будувався завод з будівництва каучуку в Румунії.
Міжнародний криза кінця 70-х рр. До кінця 70-х рр. СРСР підтримував дипломатичні відносини більш ніж з 130 державами. Майже половина з них становили країни, що розвиваються. СРСР надавав їм значну економічну і науково-технічну допомогу, надавав пільгові кредити, брав участь в підготовці кваліфікованих кадрів для народного господарства. За фінансової та технічної підтримки з боку СРСР споруджувалися промислові та сільськогосподарські об'єкти в державах Південно-Східної Азії і Африки.
Величезне деформуючий вплив на народне господарство СРСР справляло масштабне нарощування військових витрат. Завдяки перенапруження радянської економіки, а почасти й тому, що Америка в другій половині 60-х - першій половині 70-х років загрузла в кровопролитної і дорогої війні у В'єтнамі, був досягнутий військово-стратегічний паритет з США. Однак гонка озброєнь тривала і в 70-80-х роках. ВПК практично «підім'яв» під себе всю радянську економіку. Офіційний військовий бюджет склав в 1985 р. 19,1 млрд руб. Однак дані про реальні військові витрати ретельно засекречувалися. На військові потреби прямо або побічно працювало до 80% вітчизняного машинобудування. Мілітаризацію радянської економіки і фінансової системи ще більш посилила війна СРСР в Афганістані в 1979-1989 рр. Щорічні витрати на неї оцінювалися в 3-4 млрд руб. В результаті радянських народне господарство просто не витримувало колосальних військових витрат.
На розвиток взаємовідносин СРСР і країн світу на рубежі 70-80-х рр. негативний вплив справила радянська політика в Афганістані. Відносини СРСР з країнами Заходу різко погіршилися.
Таким чином, зовнішня політика СРСР в 1964-1985 рр. розвивалася по шляху від жорсткої конфронтації із західним світом у другій половині 60-х рр. до розрядки міжнародної напруженості в 70-і рр. і знову до загострення відносин в світі з кінця 70-початку 80-х рр.
Латати зяючі дірки в потопаючої економіки і підтримувати видимість благополуччя дозволила масовий розпродаж природних ресурсів. Сприятливі умови для цього створили освоєння нафтових, газових родовищ Західного Сибіру, а також багаторазовий стрибок світових цін на енергоносії в середині 70-х років. У підсумку тільки за 70-і роки в країну надійшло, за оцінками, 180 млрд. «Нафтодоларів». Вони були витрачені не тільки на вирішення найгостріших структурних проблем радянської економіки, скільки на військові потреби, закупівлю продовольства, товарів масового попиту і інші поточні потреби.
Важливе значення мав курс радянського керівництва на розвиток максимально тісної економічної співпраці, широкої виробничої кооперації з соціалістичними країнами, що переслідував як власне економічні, так і політичні цілі, наприклад, забезпечення максимальної згуртованості «соціалістичного табору». В результаті зовнішньоторговельний оборот СРСР за 1970-1985 рр. виріс з 22,1 млрд. до 142,1 млрд. руб. У структурі радянського експорту домінували паливно-енергетичні та сировинні товари, а в імпорті - машини, обладнання, зерно і товари масового попиту. По ряду галузей (прокатне обладнання, обладнання для хімічної, текстильної промисловості і т.д.) імпорт забезпечував переважну частину потреб радянської економіки. Таким чином, у другій половині 60-х - середині 80-х років йшла поступова інтеграція (по ряду позицій) радянської економіки в світове економічне господарство. Ця обставина в поєднанні з почався розпадом радянської господарської моделі створювало умови для нової спроби економічних перетворень.
5 Перестройка.Економіческая реформа
1) 1985-1988 рр. - обмежене реформування старої економічної системи і упор на політичні реформи;