У ринковій економіці доход завжди виступає у вигляді певної суми денег.Доход є грошова оцінка результатів діяльності фірми (або окремого фіз. Особи) в формі грошової суми, що надходить в її безпосереднє розпорядження, тобто це виручка від реалізованої продукції (послуги) протягом будь-якого періоду, як правило, за рік. Він відображає економ. результативність госп. діяльності фірми.
Дохід фірми складається з двох частин:
1) з виручки від реалізації продукції (товарів або послуг);
2) ізвнереалізаціонних доходів, що є побічними фінансовими надходженнями фірми. Наприклад: дивіденди на вкладені паї або придбані акції та ін. Цінні папери; штрафи, отримані від контрагентів; відсотки за зберігання грошових коштів в банку та ін. доходи.
Прагнення до максимізації свого доходу диктує економ. логіку поведінки будь-якого ринкового суб'єкту. Воно виступає в качествеконечной мети і потужного стимулу повсякденного підприємництва.
П рінято виділяти загальний, середній і граничний доходи.
Загальний (сукупний) дохід (TR) - це сукупна грошова сума, отримана від продажу певного кол-ва товару. Він визначається множенням ціни товару на кількість проданих його одиниць:
Середній дохід (AR) - це виручка від реалізації 1 од. продукції, тобто валовий дохід, що припадає на 1 од. проданої продукції. Він виступає какцена за 1 од. продукції дляпокупателя і як дохід від 1 од. продукції дляпродавца. Середній дохід дорівнює частці від ділення загального доходу на кількість реалізованої продукції. Розрахунок середнього доходу (AR) має сенс виробляти за певний період тільки в тому випадку, якщо змінюються ціни на продукцію, що випускається однорідну продукцію і т. П.
Граничний (доп.) Дохід (MR) - етодобавочний дохід до загального доходу фірми, отриманий від про-ва і продажу 1 доп. од. товару. Він дає можливість судити про ефективність про-ва, так як показує зміну доходу в результаті збільшення випуску і реалізації продукції на 1 доп. од. продукції, що випускається.
Граничний дохід (MR) дозволяє оцінити можливість окупності кожної 1 доп. од. продукції, що випускається. У поєднанні з показником граничних витрат він служить вартісним орієнтиром можливості і доцільності розширення обсягу про-ва даної фірми.
У вітчизняній госп. практиці використовують показники валового доходу і чистого доходу.
Валовий дохід - результат не тільки виробничої, а й всієї госп. діяльності підприємства, так як враховує кінцеві результати його діяльності в міру завершення кругообігу коштів і розрахунків з споживачами. Він являє собою виручку від реалізації продукції за вирахуванням матеріальних витрат (витрати на матеріали, сировину) і амортизацію.
Чистий дохід-це різниця між сумою виручки від реалізації і всіма витратами підприємства. Основною формою чистого доходу є прибуток.
Валовий прибуток (прибуток поточного періоду) визначається як різниця між виручкою і сукупними витратами. В останні включаються: зарплата, витрати на матеріали, паливо, комплектуючі вироби, амортизація, відсоток за позиками, податки, резерви і т.д. В умовах ринкової економіки прибуток є основним показником, що характеризує результати діяльності підприємств. Прагнення до отримання більшого прибутку орієнтує товаровиробників на розширення обсягів про-ва і реалізації продукції, зниження витрат.
Сутність прибутку найбільш повно проявляється в її функціях. облікової, стимулюючої та розподільчої. Суть облікової функції прибутку полягає в тому, що прибуток є найважливішим критерієм ефективності підприємницької діяльності фірми. Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що прибуток є потужним генератором економіки. Саме прагнення до збільшення прибутку лежить в основі більшості нововведень. Суть розподільчої функції прибутку полягає в тому, що вона служить: а) джерелом накопичення і розвитку про-ва, б) джерелом споживання, матеріального заохочення працівників.
Для підприємства важливим є питання розміру прибутку. Існують абсолютний і відносний показники прибутку. Абсолютна величина прибутку виражається поняттям «маса прибутку». Сама по собі маса прибутку ще ні про що не говорить, тому дана величина завжди повинна зіставлятися з річним оборотом фірми або величиною її капіталу. Важливий при цьому і показник динаміки прибутку, порівняння її величини в даному році з відповідною величиною попередніх років.
Відносним показником прибутку є норма прибутку (рентабельність), що демонструє ступінь віддачі виробничих факторів, що застосовуються в про-ве. Розрізняють рентабельність про-ва і рентабельність конкретного виду продукції.
Рентабельність про-ва відображає віддачу авансованих в нього коштів і обчислюється як відношення прибутку поточного періодаквелічіне основних виробничих фондів і власних оборотних коштів.
Рентабельність продукції показує ступінь вигідності про-ва того чи іншого виду вироби. Вона розраховується шляхом співвідношення прибутку поточного періоду до поточних витрат на вир-во і реалізацію продукції в формі повної собівартості.
Рівень рентабельності може достовірно х-ть ефективність роботи підприємства лише в тому випадку, якщо ціни на його продукцію відповідають ринковому механізму ціноутворення.
На масу прибутку і величину рентабельності впливають обсяг про-ва, рівень цін, розмір витрат, відсоток за кредит, методи конкурентної боротьби, рівень техніки, технології, організації праці і про-ва, ступінь держ. регулювання цін, податків і норми амортизації. Тому основними шляхами підвищення рентабельності є здешевлення елементів авансованого капіталу, зниження поточних витрат на вир-во продукції, в тому числі і за рахунок використання результатів науково-технічного прогресу.