регулювання мінімальних ставок оплати праці;
встановлення розмірів пенсій, допомоги по безробіттю і т.д.
5. Зовнішньоекономічна політика означає:
законодавче встановлення ставок митних зборів, обмінних курсів валют;
використання іноземних позик, інвестицій і валютних обмежень.
Методи та інструменти регулювання представлені на рис. 2.
Наведені методи та інструментарій державного регулювання адекватно вимагають їх комплексного використання. Взаємозв'язок і обумовленість ринків (ринку благ і послуг, грошового ринку, ринку праці, зовнішньоекономічного ринку) вимагають застосування взаємопов'язаного інструментарію при впливі на рівноважне економічне зростання.
5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Основні положення і характеристика
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це комплекс економічних, правових і адміністративно-управлінських заходів з боку держави, які на меті формування сприятливих рамкових умов господарювання суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці заходи забезпечують їм економічну підтримку і правову захищеність на внутрішньому і зовнішньому ринках і спрямовані на якісне вдосконалення експортного потенціалу. Вони допомагають реалізувати стратегію експортної експансії на міжнародні ринки товарів, послуг і прав інтелектуальної власності, продукції з високим рівнем доданої вартості, на стійке підтримання позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу, на забезпечення господарської безпеки в національному масштабі.
Виходячи зі сказаного, коротко визначимо мети державного регулювання даної сфери. Вони досить численні. Назвемо насамперед таку мету, як забезпечення пріоритету національних економічних інтересів в процесі глибшого участі країни в глобалізованому світовому господарстві та міждержавному регулюванні його розвитку. Цьому повинні сприяти всі інші цілі і завдання. Така задача формування сприятливого правового клімату для коректної (в рамках чинного законодавства і міжнародних домовленостей) діяльності національних господарюючих суб'єктів у зовнішньоекономічній сфері, як всередині країни, так і за її межами. Сюди ж відноситься і економічне стимулювання зовнішньоторговельних операцій, в тому числі, як джерела надходження валютної виручки і формують національний дохід держави з пріоритетних, згідно з економічною концепції господарського розвитку країни, напрямками. Завершуючи розмову про дану групу цілей, вкажемо на необхідність забезпечення умов ефективної зовнішньоекономічної діяльності, як для кожного господарюючого суб'єкта, так і з метою загальнодержавного розвитку. Для цього держава використовує різноманітні важелі впливу. Це, зокрема, різні форми економічного та адміністративного контролю, що дуже важливо. Справа в тому, що пріоритет функцій контролю обумовлений специфікою формування механізму трансформування економікіУкаіни при переході до ринку. Це створення відповідної допоміжної для бізнесу інфраструктури - інформаційної, консультаційної та т. Д. Сприяння в підготовці та перепідготовці кадрів по всьому спектру спеціалізованих напрямків зовнішньоекономічної діяльності.
Наступна група цілей пов'язана з процесами глобалізації світового господарства. Мова, перш за все, йде про сприяння формуванню багатополярної геоекономічної моделі світової господарської системи на основі послідовної реалізації стратегії співпраці з різними регіонами, міжнародними організаціями та угрупуваннями, спілками та окремими корпораціями, в тому числі з урахуванням їх регіональної орієнтації. Україна повинна на рівних підставах брати участь у міжнародному поділі і кооперування праці, виходити на нові ринки з конкурентоспроможною наукомісткої продукцією, яка потрібно зробити основою експортного потенціалу країни. Неоціненне значення має завдання вдосконалення структури зовнішньоекономічної діяльності.
Є великі можливості підвищення в експортних операціях частки послуг (туризм, сервісне обслуговування, технічне сприяння на комерційній основі), машинотехнічної продукції, що розробляється на базі новітніх досягнень науки і техніки, патентів і ліцензій. Все це повинно супроводжуватися зниженням поставок необробленої сировини, природних копалин і вимушеного імпорту відходів переробки поставлених раніше радіоактивних матеріалів. Велика і роль регулювання торговельних відносин на міждержавному та регіональному рівнях, захист вітчизняних експортерів за кордоном, надання їм інформаційного, консультаційного, юридичного та іншого сприяння при проведенні операцій з іноземними контрагентами. Важливий і контроль за збереженням стабільного позитивного сальдо в зовнішній торгівлі.
6. Забезпечення національної економічної безпеки. Економічна безпека країни
Внутрішнє становище країни залежить від використання ресурсного, демографічного та інтелектуального потенціалів, від підтримки престижу в міждержавних відносинах. Все це є визначальним при розробці доктрин розвитку і на національному та на світовому рівнях, бо висловлює суть діалектичного процесу існування і функціонування динамічних господарських систем.
Неоднозначність факторів оцінки істотно ускладнює вирішення багатьох господарських завдань в сучасному мінливому світі. Пріоритети безпеки все більше схиляються на економічну домінанту, але не є раз і назавжди заданими. Вони змінюються залежно від історичного періоду розвитку держави, а також під впливом зрушень в міжнародній обстановці.
Механізм підготовки і реалізації концепції представляє систему органічно пов'язаних ланок і напрямків: законодавча база, основні доктрини безпеки, інституційні форми та процедури прийняття рішень, організацій їх виконання і контролю на всіх рівнях державного регулювання і управління по вертикалі і горизонталі, форми і методи використання залучених для забезпечення безпеки сил і засобів.
На основі концептуальних положень розробляється стратегія, яка представляє собою програму дій, набір економічних технологій, які призначені для здійснення проголошених ідей, досягнення поставлених цілей. Реалізація програми дій з регламентацією організаційних, процесуальних і тимчасових актів є виразом нашої економічної політики. Формування пропозицій щодо коригування методів реалізації економічної політики, інституційних перетворень і необхідних механізмів усунення або пом'якшення взаємодій, що підривають стійкість господарської діяльності, спирається на уявлення про шляхи, способи, методи забезпечення економічної безпеки.