Економіка Росії влаштована абсолютно особливим чином - в ній до цих пір дуже багато починається і закінчується державою, і провести грань між державою і національним господарством практично неможливо. Щоб зрозуміти причини такого особливого пристрою господарства країни, нам необхідно звернутися до історії.
Ще дуже давно господарство нашої країни будувалося по абсолютно особливою моделі - моделі обложеної фортеці. Протягом декількох століть Росія постійно готувалася до оборони від ворогів або сама збиралася завойовувати нові території. Це висувало перед країною абсолютно конкретні економічні завдання:
1) створення потужної військової промисловості;
2) розвиток усіх галузей, які забезпечують роботу військової промисловості;
3) досягнення економічної незалежності, що дозволяє існувати навіть при ворожих відносинах з оточуючими країнами.
По суті справи створення того гігантського військово-промислового комплексу, який був основою економіки СРСР, почалося ще в XVII ст. за Петра I і тривало до кінця 80-х років XX ст. Особливо чітко така логіка економічного розвитку проявилася після приходу до влади в країні в 1917 р більшовиків. Цей поворот російської історії привів до різкого загострення відносин з переважною більшістю розвинених країн світу. Керівники СРСР думали про військових проблемах взаємин з навколишнім світом куди більше, ніж про необхідність всебічного розвитку міжнародної торгівлі. І це наклало вирішальний відбиток на розвиток економіки нашої країни в XX в. Першим наслідком відокремлення з'явилася необхідність створення в країні повного набору виробництв - від швейних голок до танків. У нас все повинно було бути своє, щоб ніяке припинення поставок з країн «ворожого оточення» не могло викликати в країні економічних проблем.
Тим самим СРСР практично відмовився від використання найважливішого джерела зростання добробуту - міжнародної спеціалізації, віддавши перевагу створенню гігантського натурального господарства в масштабах країни.
Якщо на початку XX ст. Росія була в основному країною сільського населення, то зараз в одних лише найбільших містах (з населенням понад мільйон чоловік) живе 25,6 млн осіб, або кожен шостий росіянин.
Реалізація стратегії економічного розвитку, основними елементами якої були:
1) переважне розвиток військово-промислового комплексу (на оборонні потреби працювало близько 80% промисловості і більше 80% всіх вчених і конструкторів країни);
2) формування натурального господарства в масштабах країни, т. Е. Створення підприємств для виготовлення всіх видів товарів;
3) індустріалізація в поєднанні з урбанізацією;
4) створення максимально великих підприємств як засобу зниження середніх витрат на виробництво;
5) виключення конкуренції як «непотрібної» в умовах планово-командної економіки, призвела до того, що Росія завершила XX в. з абсолютно особливим пристроєм свого господарства.
Основними рисами цього пристрою можна вважати:
• занедбаність всіх секторів економіки, які повинні задовольняти потреби громадян (сільське господарство, виробництво споживчих товарів, служба побуту, житлове будівництво, медицина, сфера дозвілля і т. Д.);
• крайню бідність більшої частини населення в силу того, що десятиліттями людям платили мізерну зарплату, а всі доходи держава вкладала в армію і оборонні підприємства (наприклад, в 1928-1937 рр. Споживання населення зростала щорічно лише на 0,7%, тоді як вкладення в промисловість - на 14,5%);
• перетворення гігантських підприємств в основу не тільки всієї промисловості, а й організації життя громадян (недарма ж саме в нашій країні широкого поширення набув моторошний, якщо в нього вдуматися, термін «місто-завод»). В СРСР частка підприємств з чисельністю зайнятих в них понад 1000 чоловік в 1987 р становила 74%, а в США - лише 31%;
• вкрай низький рівень якості продукції та марнотратне використання всіх ресурсів, породжені відсутністю конкуренції (за рівнем продуктивності праці Росія зараз знаходиться лише на 37-му місці в світі і цей показник на початок XXI ст. В 8 разів нижче, ніж в США);
• нерозвиненість багатьох найважливіших економічних механізмів, які зараз в Росії доводиться створювати практично з нуля (банківська система, система торгівлі, ринок цінних паперів і т. Д.).
І все це поглиблювалося ліквідацією приватної власності, повсюдної заміною її так званої загальнонародної власністю, а простіше кажучи, власністю держави.
Поки Росія не зможе знайти спосіб поміняти економічні моделі поведінки своїх підприємств, які не відділить їх від держави і його бюджету, ніякі ринкові перетворення в країні успіху не матимуть.