В ансамбль народного жіночого костюма входить: кeпе (сорочка) з нагрудними медальйонами кeскe, шупaр (вид халата), чeр cітті (фартух), піcіххі (пояс). хустки, атa (чоботи), тaла (онучі, білі у низових і средненізових, чорні у верхових), головні убори - хушпу з закритим, конусоподібним або відкритим верхом (тухья), сурпан і сурпан Тутрі (полотенцеобразние пов'язки), чалма (пов'язка поверх сурпана), тастар (головна пов'язка), масмак (налобний пов'язка), тевета (перев'язь), сaрка (підвіска), Алка (сережки), шaрcа, мaя (шийні наряди), ама, шелкеме (нагрудні прикраси), ceрe (кільце) , Сулa (браслет), яркaч (набедренники), сарa (поясний наряд), йeс хyре (нахвостнік), cyc Туні Тенков (накоснік), енчeк (поясний кошелечек для зерк ала і монет), тeкeр (поясний дзеркальце) і ін.
Вбрання дівчата складали кeпе (сорочка без кeскe - медальонообразних нагрудних візерунків) з односторонніми або двосторонніми сунтaх, хустку, яркaч, піcіххі, головний убір тухья (у низових з шишечкой, у верхових без цієї деталі), мaй cиххі (пов'язка - частина тухйі), тевета, сaрка (сережки), шaрcа, cуха (шийні прикраси), ceрe, Сулa, ш'лкеме, тeкeр і ін. Відмітною елементом костюма нареченої служив пeркенчeк (покривало). Костюм дівчаток знаходив схожість з убранням дівчат, крім прикрас і вишивки.
Чоловіки носили кeпе, йeм, чоботи, валянки, капелюх, шапку, а наречений - cулaк, кeр' Тутрі (наспинний наряд), в руці тримав саламат. Хлопчиків одягали в костюми, ідентичні одязі дорослих, але без приладдя ритуального характеру.
Під час жертвоприношень або весілля керівники церемоній повинні були бути в вишитому халаті шупaр. Ватажки обрядів в руках тримали хулa (прутик) або пілеш турачe (гілку горобини), що ідентично з древньоіранських баресманом (пучок прутів, який жрець тримав під час обрядових дій).
Костюм вірьял відноситься до угро-фінському типу шати, точніше, до костюму гірських марійців. Костюми Анатра і анат енчи близькі один до одного. Всі три види за своїми походженням стародавні. Їх паралелі простежуються в культурі багатьох народів Євразії. Найрізноманітніші подібності зустрічаються в жіночих статуетках стародавніх землеробів південних областей Середньої Азії (4-3 тис. До н.е.). Близько паралелі виявлені в коропластіке Согда епохи Ахеменідів і перших держав еллінізму (2-га пол. 1 тис. До н.е.) і особливо в терракоте Согда, Маргиани, Бактрии - Тохарістана Кушанской епохи (індо-парфянське мистецтво, 2 ст. До н.е. - 4 ст.н.е.). Однакові принципи орнаментації і носіння спостерігаються в скульптурі малої форми Сувар-болгар Волзької Болгарії раннього періоду.
В сучасних умовах костюм всіх трьох видів, спираючись на традиції і естетичні норми, знаходить свій розвиток в професійному, самодіяльному і народному мистецтві, найбільше в сценічній творчості, виставкової діяльності.
Гаген-Торн Н. І. Жіночий одяг народів Поволжя (Матеріали до етногенезу). Ч. 1960; Нікітін Г. А. Крюкова Т. А. Чуваське народне образотворче мистецтво. Ч. 1960; Трофимов А. А. антропоморфізація моделі світу і народний жіночий костюм чувашів // Праці НДІ ЯЛІЕ. Вип. 90. Ч. +1979.
Для сучасних дизайнерів звернення до традицій створення національного костюма стає джерелом натхнення.
