Для тих, хто любить розкидати мої розповіді по групах: я ще не визначилася, чи буде це розповідь або книга. Якщо книга, то у вільному доступі продовження не буде. Не обманюйте очікувань читачів.
Промені ранкового сонця просочилися крізь фіранку і залили всю кімнату теплим світлом. Мія відкрила очі. Вчора вона так задумалася, що й не помітила, як заснула. Вона подивилася на Мадлену, яка спала поруч, немов янголятко. Дівчині згадався вчорашня розмова з Лізою. Не хотіла б вона зустрітися з Климентієм. На цей рахунок ще належить подумати. А поки вона встане і приведе себе в порядок.
Мія тихенько прослизнула у ванну і вмилася. Прохолодна вода підбадьорила її та допомогла остаточно скинути залишки сну. Виходячи з ванної, вона зіткнулася в дверях з тітонькою Марією.
- Міечка, а я до тебе. Згадала дещо, - пояснила жінка. - Ось, - вона простягнула їй щось, загорнуте в газету і перетягнуте хрест-навхрест мотузкою.
- Що це?
- Якась книга. Це мама веліла тобі передати.
- Бабуся? - здивувалася Мія.
- Так. Вона була сама не своя перед смертю. Все твердила: «Де Мія? Де моя внучка? »Хоча і я, і Ліза були тут, вона тільки відмахувалася від нас.
- Але чому мені не повідомили? Я б приїхала.
- Я подзвонила твоїм батькам, але вони не захотіли приїжджати. Вона так і померла, не дочекавшись тебе. Перед смертю суворо покарала віддати книгу. Потім похорон, родичі, біганина. У мене зовсім з голови вилетіло. А сьогодні вночі мама приснилася мені і сказала: «Віддай Міє книгу». Ось тоді-то я і згадала про неї.
- Що це за книга? - запитала дівчина. - Чому вона мала таку цінність для бабусі?
- Не знаю. Я її не відчиняла. Віддаю, а далі ти сама з нею розберешся. Сніданок вже майже готовий. Одягай Мадленушку і виходите.
Мія повернулася в кімнату і розв'язала мотузку. В товстий шар газет була замотана товста книга в коричневому шкіряній палітурці. Форзаци її з'єднувалися між собою маленьким замочком. Ключа не було. Дивно, навіщо бабуся залишила їй книгу, яку неможливо прочитати? На обкладинці було написано якесь слово латинськими літерами. Що воно означало, Мія не знала.
- Мама, я голодна, - почувся жалібний голосок Мадлени.
- Так звичайно. Підемо. Тітонька Марія вже приготувала сніданок, - Мія швидко причесала біляве волосся дівчинки і зав'язала високий хвіст. Книгу дівчина засунула в свою сумочку. Після повернення в готель вона спробує її відкрити і прочитати.