Потап і Настя вміють причарувати глядача. Ось і на "Слов'янському базарі у Вітебську" їх задарували букетами і нагородили шквалом оплесків. Лідер в дуеті - Олексій Потапенко, таке справжнє ім'я сценічного Потапа, засипав гострими жартами.
У житті дует виявився не менш епатажним, ніж на сцені. Насамперед Потап став на стілець, щоб продемонструвати свою велич, і запропонував називати його Владикою, а Настя періодично ховалася за його спину, щоб не помітили її нежиті. До речі, за версією читачів журналу Viva. співачка визнана найкрасивішою жінкою України.
"Я - призма! Я - веселка! "
- Потап, в одному зі своїх інтерв'ю ви постали як грізний продюсер, а на сцені ведете себе дуже безпосередньо і яскраво. Складається враження: чим серйозніше артист в життя, тим більше інфантильний на сцені. Це так?
П. Все правильно. Чим серйозніше ти як функціонер, тим легше повинен бути твій сценічний образ. Самоіронія - це основна фішка дуету "Потап і Настя". Ми можемо приколюватися, трошки знущаючись над публікою і над собою. Ми - блазні, але з двома вищими освітами. Настю почув в підземному переході і запросив працювати. "Будемо виступати разом, а потім як-небудь і до" Слов'янського базару "доїдемо", - сказав я їй, і вона погодилася.
- Ваш зліт на сцену стався досить швидко. Варто було тільки перемогти в проекті "П'ять зірок".
П. За ці п'ять років ми стали справжніми зірками. Але намагаємося не зірка. Ходимо без охорони, їмо шашлик і ковбасу. За п'ять останніх років я поправився кілограмів на десять. При цьому обріс жирком професійним, і тепер багато метри російської сцени вітаються зі мною за ручку.
Настя: А я купила ще чотири квартири.
Про спорт і бухгалтерії
П. Так, дійсно. Ми б дуже хотіли заспівати гімн, але знаєте, в шоу-бізнесі іноді прийнято з посмішкою все забувати. Але ми вже готуємося. Настя почала питати, що таке бобслей, керлінг. Хочеться зробити справжню пісню. Зазвичай всі олімпійські гімни стандартні: "Ми найкращі, вперед, вперед". У нас буде все по-іншому.
- Як ви самі визначили б формулу успіху вашого дуету?
П. Формула - в поєднанні красивою і співаючої Насті і простого харизматичного Потапа. Ми співаємо правдиві пісні. Все геніальне просто. У шоу-бізнесі мені допомагають спорт і бухгалтерія. А ще ми своєю творчістю допомагаємо людям.
П. Нам приходять листи: "Ми після вашого концерту знайшли гроші на вулиці", "У мене сексуальні проблеми розсмокталися", - ви можете сміятися, але це так. Ми просто поширюємо таку ось енергію з космосу. І це, треба сказати, досить християнська штука - така ось місія на сцені.
- Ви - неординарні особистості. Ваші батьки, напевно, вас якось особливо виховували?
Н. Наші батьки вчили нас доброті, чесності, порядності, чого в житті дуже мало. Знаєте, я займалася на фортепіано, щось не виходило, у мене був педагог, який слухав мене, слухав - і як закриє кришку! І мені по руках. Ось таке було виховання. Музична школа, хореографія. Ми жили в Італії, я знаю італійську мову. Але, головне, батьки вчили нас бути порядними людьми.
Настя вчилася в гімназії з поглибленим вивченням англійської мови, потім поступила в Українсько-американський гуманітарний інститут з викладанням англійською. Сім років жила в Італії. Мама Насті - співачка Національного академічного народного хору імені Григорія Верьовки, отець Олексій Жмур - концертний директор цього колективу, а в минулому капітан збірної "Динамо" по волейболу.
Білоруси - це наші італійці
- Які біло-російські групи, на ваш погляд, найбільш перспективними?
П. Дуже багато. Ми дружимо з "Лепріконсами", Серьогою. Я виріс на білоруській музиці. У нас в сім'ї слухали музику "Сяброў", "Песняроў", "Верасоў". У нашій пісні "Чумачечая весна" між куплетами можна почути якісь відгомони їх творчості. Вся ця плеяда радянських музикантів, починаючи з Володимира Мулявіна, - мій музичний фундамент. Білоруська музика - сама мелодійна на території СНД. Російська - найсумніша, українська - весела, танцювальна. Білоруси - наші італійці в мелодиці, це ні для кого не секрет. У виконавців чисті голоси, в країні багато талантів.
- Чому в своїх піснях ви дозволяєте собі так перекручувати російську мову?
П. Звідки ми взяли це "чумачечая"? Йдемо по вулиці, стоять два алкаша, один, у якого не було зубів, каже другому: "Що-що? Зовсім Чумачечая? "Потім ми вже почули це від місцевих шоферів:" Чумачечіе там стоять ці, алкоголіки ". Ось таке слово. Ми його з народу взяли - і повернули назад народу. А "Прилелето" - це вже була пародія на самих себе. Це все такий сучасний сленг, його молодь придумує, чому б зі сцени не озвучив?
- Як ви підтримуєте себе у формі?
П. Ми мотається по всьому світу, у нас по сто годин нальотів на місяць. Це більше норми пілотів. Нас знають всі стюардеси, ми різко міняємо часові пояси: відлітаємо о другій годині дня, прилітаємо - а там вже шостій годині ранку, а ти їси те, що шкідливо для здоров'я. І летиш на наступний день в іншу частину планети. Настя в цьому відношенні чітка: вона як прилітає додому - відразу в спортзал, займається, плаває, загоряє, а я їду до дітей, а потім відразу на студію. Форму відновлювати не встигаю.
Ми не можемо терпіти один одного
- На "Слов'янському базарі" встигли покуштувати білоруських дерунів?
П. В Білорусі просто з глузду з'їхати яка смачна їжа. Деруни! За них можна душу продати не знаю кому! Ковбаса, м'ясо, все, що продається на вулиці, - смакота. І що найголовніше, без техногенної основи, як в оточуючих країнах.
- Спостерігаючи за вами на сцені, хтось напевно думає, що ви чоловік і дружина.
П. Ні, це ми так для вас намагаємося. А в житті ми сваримося, сперечаємося. Коли ми познайомилися, я її терпіти не міг! Та й зараз лаємося. Ось ви коли-небудь роздягали ляльку Барбі або Кена? Це два безстатевих створення. Ось ми теж безстатеві і знаходимося в страшних відносинах.