Я так засмучений. Вчора пів ночі проплакала, просто було так погано і сльози текли самі, незважаючи на спроби чоловіка заспокоїти.
І все через те, що чоловік прийшов і сказав, що його попросили шукати нову роботу.
Руки просто опустилися. Я не знала, що мені робити: говорити йому, що все буде добре і він знайде роботу. Кого я більше заспокоюю його або себе?
Справа в тому, що майже рік тому він прийшов і сказав точно так же за 5 місяців до весілля.
Йому подобається його робота, та й зарплата дуже хороша, чому ж так не щастить.
Я вірю, що він знайде роботу, але цей повтор торішньої ситуації.
Тепер я відчуваю, що вчора між нами повисли його невимовні слова: Давай почекаємо з дитиною.
Він їх не вимовив, але я їх бачила в його очах і це змушувало мене плакати.
Я егоїстка, яка вважає дні до овуляції і розуміє, що це зараз потрібно тільки мені?
Пишу і розумію, що це смішно: у мене є люблячий чоловік, який обов'язково знайде роботу і все буде добре, просто мені необхідно було це написати. Це призводить думки в порядок.
Все буде добре! У нас тут теж за деякими напрямками засідка, чоловік трохи став впадати в зневіру, а потім і каже млинець якщо всюди убуває то в чому обов'язково має пощастити і прям надихнувся. Може і у вас так само!
не ставте зачаття в залежність від наявності роботи, грошей, квартири, дачі, чи не від цього діти виходять і чоловікові про це скажіте.Бог дає дитину, дає і на дитину. все у вас будет.А поплакати іноді корисно. ми ж дівчата)
ой, у нас теж саме, мій вже два місяці без роботи, живемо на розрахункові та ще в загашнику то, на що хотіли поїхати відпочивати, в общем-то щодо грошей я спокійна, на півроку вистачить, але все одно майже кожен день потроху депрессіруем , не звикли до нестійкого становища. правда у нас вже є дитина 1,8. в принципі не сказати, що на неї йде багато грошей. в принципі я б не відмовилася від планування, але мене добре матеріально підтримують мої родітелі.так що треба подумать.мужчінам важче, на них матеріальна відповідальність.
Все буде добре не хвилюйся! Буде робота ще краще! А дитинку плануйте і все буде тільки краще!
Мій мужь майже рік не працює, не виходить ніяк влаштуватися, а нам залишилося тільки еко. ТЕЖ все відкладаємо і відкладаємо. АЛЕ, Я не втрачаю віру і сподіваюся що все владнається, чого і тобі бажаю.
а ти сама не працюєш? планування не повинно залежати від наявності роботи. у нас теж складна ситуація. обоє працюємо, але у нас великий борг за квартиру. а на лікування та обстеження йде сила-силенна грошей. і ні у одного з нас жодного разу не виникало думки типу, може почекати. це не правильно. зрозуміло що все складно! але потрібно шукати вихід. поплачь і почни думати що робити далі! удачі тобі!
та хіба мало які слова зависли. він же не сказав цього. значить все добре. у всіх труднощі в житті, але вони ж тимчасові. у подруги чоловіка звільнили коли вона вже бер. була, працюючи вчителем. нічого - прорвалися. все налагодиться, може якраз і прибуде в іншому місці.
Бог дає за потребами. Не переживай, все буде нормально!
Так!
Терміново взяла себе в руки.
Ти злякалася не його звільнення, а його слів з приводу дитини!
Значить, ти в будинку стрижень, навколо якого все тримається.
І зараз потрібно підбадьорити чоловіка:
А ну і що? Ну значить знайдемо ще краще! З твоїми-то даними!
За класикою жанру, як раз зараз є шанс завагітніти) А то коли отримаєш роботу - вже не вийде.
Та й скільки часу у тебе з'явиться - відпочинеш нарешті, і справи сякі-такі доробити. А там зганяємо у відпустку і на нову роботу.
Сльозами горю не допоможеш. Ти йому зараз тільки гірше зробила. Йому і так хреново, а ти ще й ридати. І якби ж то його роботу шкодувала, так ні ж ридала через те, що може бути доведеться відкласти планування. Тобто через себе.
Ну не егоїста, а?
Так що давай груди пістолетом, хвіст колесом)))) Або навпаки!
Хіба ви не одна сатана? ;) Підтримай чоловіка!
Потім, коли йому стане легше і поридати.
А ще згадай в які роки наші батьки нас виховували!
І все вдалося!
І ти така прекрасна і чоловік у тебе замючательний)
Нюні - геть з дому!
Давай в додому радість і оптимізм!
Пошукай плюси у всьому цьому!
Я працюю, заробляю теж не погано, але чудово розумію, що пішовши в декрет буду отримувати копійки.
Просто, це якось вибило мене. Так, я намагаюся тримати все під контролем, будую плани і раптом таке. Причому вже вдруге. Я ще пам'ятаю переживання минулого року, коли раптом плани на весілля перетворилися в суцільну економію.
Чоловік у мене дуже розуміє, я вдячна Господу за нього!
Я постараюся не засмучувати його більше! обіцяю)
Ну ось і розумничка!
До Декрет ще 30 тижнів)
Так що давайте якраз плануйте зараз. Він встигне влаштуватися, а далі все буит чики-пуки!
Ми вже з НГ живемо тільки на мою ЗП.
І у відпустку хочеться вже жахливо, і час після НГ тягнеться оч довго.
І з плануванням нічого!
Але ми хоча б є одне в одного.
І ви є одне в одного! І нехай так буде довго предовго!
У мене майже така ж ситуація, тільки я взагалі без роботи і у чоловіка не зрозуміло че твориться на раб! Ось теж відклали зачаття на осінь, сподіваюся знайти роботу! Але все одно не впадаємо у відчай і плануємо потихеньку! Так що не переживай сильно, все буде чудово, головне вірити в це і не опускати руки!