З іншого ж боку, сприйняття російської класики на Заході давно не те, яким його у нас звикли вважати з часів, коли «космічні кораблі борознили простори Большого театру». У статті «Роман» з американської «Енциклопедії світової літератури Кассела» ( «Cassell's Encyclopaedia of World Literature», Vol.1. NY 1973.) можна прочитати таке: «Не тільки країна була ненормальною, але і герої романів теж були ненормальні: про братів Карамазових або князя в «Ідіоті» не можна сказати, що вони репрезентують людську природу. <.> Свого роду надлюдська міць в побудові характеру певною мірою виводить створення Толстого і Достоєвського за рамки роману у власному розумінні слова. хоча ніхто не може сказати, до якого світу вони в такому випадку належать. Ця дивина спочатку викликала величезну популярність російського роману - але трохи пізніше стала причиною того, що європейська публіка трохи втомилася від російських, а також стала трохи боятися їх »(дано в перекладі А.Щербенок). І це двояке сприйняття наочно продемонстрував все той же Вуді Аллен в своєму фільмі «Любов і смерть» (1975).
А серед місцевих літературознавців тема «Достоєвський і Японія» вже стала традиційною - сплеск так званого японського реалізму і його подальша світова популярність в минулому столітті обумовлені саме впливом Достоєвського. Рюноске Акутагава багато писав про те, яке значення мав для нього цей письменник (та й його самого в кінці кінців прозвали «японським Достоєвським»), Юкіо Місіма і Осаму Дадзай посилалися на нього в своїх творах, розвиваючи теми краси і злочини. До того ж японські літератори мало не заздрили суду над ним - все їх самурайські традиції з постійною готовністю до смерті, харакірі тощо. Просто меркнуть перед його досвідом громадянської страти.
Я недавно написала на цю тему наукову роботу. Вся справа в адаптації перекладу. Достоєвський дуже адаптований під західні цінності за рахунок чудесного перекладу (НЕ Гарнетт). Тобто, велася робота над розумінням того, чого хоче сказати Достоєвський, як це сказати людині іншої культури. Потрапили, так би мовити, в точку.
Researcher, Institute of Physics, University of Tartu
Перш за все я б хотів сказати, що поняття "Захід" - це у великій мірі "наше" поняття. Існують абсолютно різні культури, які з багатьох обставин сильно пов'язані один з одним, але аж ніяк не є єдиним цілим. Способи розуміння і інтерпретації творчості Достоєвського сильно різняться, як від однієї культури до іншої, так і всередині однієї культури на різних часових відрізках. Наприклад, те, що тут в одному з відповідей написано про сучасний стан, справедливо насамперед для США, а не для "Заходу" взагалі (якого в загальному-то і немає). У Німеччині та Франції свої, набагато більш глибокі традиції прочитання Достоєвського, що йдуть від Ніцше і Ясперса і від Жида і Камю, відповідно. І сучасні мислителі з цих країн, коли звертаються до Достоєвського, то діють спираючись на досвід цих традицій, навіть якщо відкидають їх. Наприклад, досить показовим у цьому плані Ж. Дельоз. Наскільки я знаю, у нього немає окремих робіт, присвячених саме Достоєвським, але в багатьох його книгах розсипані дивно точні і глибокі зауваження, пов'язані з думками Достоєвського, що показує наскільки сильно його книги вже увійшли в "плоть" французької культури.
Власне, Достоєвський багато в чому визначив розвиток всього модернізму в західноєвропейській літературі і, я думаю, що саме тут слід шукати основу його бОльшей (ніж, наприклад, у Толстого) "популярності" або, як я б сформулював, бОльшей "залученості" в західноєвропейській культурі .
Якщо говорити про "сучасності", то окремо необхідно згадати працю М.М. Бахтіна "Проблеми поетики Достоєвського", який став одним з наріжних каменів літературознавства і в США і в західноєвропейських країнах і заодно в черговий раз "залучив" твори Достоєвського в коло актуальних проблем.
Ну і так, абсолютно вірно вище відзначили, що необхідно розрізняти, так би мовити, "масову" і "академічну" популярність. Абсолютно різні механізми діють і якщо вважати тільки "поголів'я опіки", то смішний серіал на ВВС дав Толстому набагато більше очок, ніж книга Бахтіна Достоєвському.