Глава 1. Пишіть листи, дрібним почерком
Коли прокидаєшся під дзвін будильника, яка твоя природна реакція? Полежу трохи і встану.
Полежала. Підскочила через півгодини, згадавши-таки, що мені треба на роботу. Вчасно, однако. Ще п'ять хвилин, і можна було зовсім про неї не згадувати.
- А чого я власне ношуся, як скажений тарган після ударної дози дихлофосу? - філософськи поцікавилася я у свого відображення. - Мені ж не особливо-то важливо, вчасно я встигну чи ні. Головне, що прийду. І звіти з усіх струсив. Чого хвилюєшся, майбутня принцеса?
Ой, ні, мене безумовно занесло. Вже біжу вперед подій. Так, що у нас там в планах на сніданок?
А в планах на сніданок - відсутність такого, як факт. Шкода, а я розраховувала не поспішаючи перекусити і тільки тоді рулити на роботу.
Вгадаємо з трьох раз, хто дзвонить? Ні, не вгадали. Ні, це не сулемою. Це Кузьма. І що йому не спиться в таку рань? На роботі, чи що?
- Чого треба? - Ввічливість? Зранку? Так за кого ви мене маєте? - Кузьма, давай швидше. Я на роботу поспішаю.
- А я як раз з цього приводу, - немає, щоб поцікавитися моїм самопочуттям! Відразу: я на рахунок роботи! - Я сиджу в машині поруч з твоїм заміським будинком. Якщо встигнеш зібратися за п'ять хвилин, підкину до роботи.
- Кузя, ти знаєш, що я тебе люблю? Як одного, природно, - ось, тепер доводиться уточнювати. А то постраждає один-вампір через мою забудькуватість.
- Знаю, - засміявся вампір. - До речі, з добрим ранком, моя хороша!
- Доброго ранку, мій кращий вампір! - я тепло посміхнулася і підморгнула своєму відображенню в дверцятах холодильника.
Зібралася я за три з половиною хвилини, вважаючи за краще діловому стилю зручні джинси і блузку. Чорт з ним, з начальством! Сьогодні я хочу бути щасливою, безтурботним і юної!
Кузьма стояв, спираючись на капот блискучою на сонці яскраво-червоною (у нього манія, явно) машини. Як завжди, бездоганний. Всі сусідки задивилися і трохи очі не зламали.
- Кузя, спокушає мені тут всіх своїм виглядом, - не змогла втриматися від шпильки, спостерігаючи, як розтягнулися в самовдоволеної усмішці губи одного. Вампір знизав плечима, вдаючи, що він тут взагалі крайній зліва. - І не будуйте невинні очі, синьйор. Я вас знаю, як ніхто інший.
- Сашка, якщо на тебе мої чари не діють, це не означає, що для інших все одно. Тому кинь мене підколювати, - пирхнув вампір і взяв різкий старт з місця. Я тільки встигла вчепитися в ручку двері і почати молитися всім богам, щоб вона пережила таке насильство над собою. І мене ще потім називають божевільною! - Як у вас з принцом?
- Мені цікаво, про це хоч хтось не знає? - втомлено зітхнула я. До мене тільки зараз дійшло, скільки разів за сьогодні доведеться відповідати на це питання. Може, прикинутися глухонімий? Я знаю парочку жестів на їх мові, за допомогою яких можна дуже якісно послати. Правда, навряд чи хтось знає їх розшифровку. Шкода, така ідея пропадає.
- Напевно, тільки наш шеф. А хлопці за тебе так раді, що готові задушити в обіймах. Вони вже придане дітям готують, - цілком серйозно попередив Кузьма. Я застогнала, вампір почав бридко хихикати. Тепер мені хотілося придушити його. Які у нас добрі колеги, виявляється. - Ну то як? Мені замовляти тобі сукню чи ні?
- Доброго ранку, моя принцеса, - слава богу, я втримала себе і не сказала пару ласкавих до того, як зрозуміла, хто це дзвонить. - Як настрій?
- Дуже добре, здорово, краще за всіх! - вампір підозріло покосився в мою сторону, але я показала йому кулак і тихо засичала, попереджаючи про можливі наслідки. - А в тебе як? Як рука?
- Щось трапилося? Я тільки що чув, як ти комусь шипіла. Причому, якщо судити по шипіння, настрій у тебе було аж ніяк не радісним, - і звідки він все про мене знає? Самому ще не набридло? - Так як?
- сулеми, мені тільки що повідомили приємну новину про те, що у відділенні міліції вже щосили готують придане нашим дітям. А один відомий тобі вампір взагалі катує на рахунок весільного плаття. Як думаєш, мені це подобається? - да, запальна дура. Але я не думаю, що комусь сподобається, коли твоє весілля планують, не враховуючи твою думку! І хто тут наречена? Напевно, вампір. Он, який красень. Кузьма щось помітив на моєму обличчі, хоча я старанно приховувала свої думки, і почервонів. Від чого це, цікаво? - Ну то як? Як ти думаєш?
- Олександра, я б порадив тобі заспокоїтися і перестати так різко на все реагувати. Дихай рівніше, - я і так рівно дихаю. Вогнем на п'ять кілометрів. А решта мене не стосується. - І запам'ятай, будь ласка. Ти моя наречена, в перспективі дружина. Діти будуть. Шестеро, хочеш ти цього чи ні.
- Так, закриємо цю тему поки. Інакше я зараз домовлюся до розірвання заручин. І ні слова про ... Ти мене зрозумів, - придушено вимовила я, розуміючи, що зараз банально задихнусь від нестачі кисню. Такі новини не можна вивалювати просто так. - І взагалі, я на роботу спізнююся.
- Угу. Але врахуй, я тебе просто попередив, - ага, а я взяла до відома. Подивимося, хто там і кого на дітей вмовляти буде. І на все інше. - Я тебе люблю, моя хороша.
- Я тебе теж, - млинець, у мене зараз істерика буде. Не можна ж так просто, мимохідь повідомляти дівчині, яка ще не співвідносить себе з роллю нареченої, про те, скільки ти вже плануєш дітей! Ні, треба відучувати Сулема від цього свавілля, інакше мені ніяких нервових клітин не вистачить! - Кузя, от скажи мені. Звідки в вас, чоловіків, стільки самовпевненості?
- Ну, ти питання задаєш, - очманіло видавив вампір, ледве встигнувши вирулити з-під коліс величезної вантажівки. - Я тобі що, фахівець з психології?
- Але ж ти чоловік, - резонно заперечила я, милуючись здивованим обличчям вампіра. Завжди хотіла знати, яке питання поставить в безвихідь стародавнього вампіра. Однак це виявилося доволі просте запитання. І типово жіночий, що мене як раз не дивує. Кузьма добре розбирається в коштовностях, одязі, жінках (переважно їх смаки, особливо в ліжку), але абсолютно нічого не розуміє в наших душевні терзання. - Кузя, ти відповіси чи ні ?!
- Так що я можу тобі відповісти! - огризнувся вампір, вперше в житті не знайшовши слів.
- М-да, мабуть, це риторичне питання, - філософськи зітхнула я, краєм ока помітивши, який розлючений погляд кинув на мене друг.
- Тоді якого біса ти від мене відповіді вимагаєш. - визвірився-таки вампір, викрутивши кермо так, що я тільки здивувалася стійкості машини до таких перевантажень! Тільки рано, кермо він все ж викрутив. Причому в прямому сенсі слова! І сидить зараз, як дурень (а чому, до речі, як?), З кермом в руках, а машину тим часом на зустрічну тягне!
- Кузя, в бога душу твою мать! Ти чого, заснув, чи що. Нас зараз як паштет по батону розмаже, а ти все кермо відірваний споглядаєш! - гаркнула я, ставлячи щити-відбивачі, щоб врізалися в них, а не в нас. Мені ще розбирання з нареченим наводити і його макітру-колишню наречену бити! - Вампір чортів, так прийди ж ти в себе. - і з усього маху заїхала йому по обличчю. Кузя моргнув, подаючи ознаки життя і, швидко приладивши кермо на місце, з'їхав на потрібну нам дорогу.
- М-да ... Вампір в ступорі - небезпечно для життя, - видихнула я, повільно витираючи піт з чола. Це ж треба було такому статися!