Сталін хотів віддати Ленінград німцям, тому що боявся населення "колиски трьох революцій". Та й насправді місто то треба було здати, щоб люди від голоду не вмирали - німці б усіх нагодували - ось два основних ліберальних міфу про блокаду Ленінграда. Обидва вони брехливі.
Чи варто було здавати німцям Ленінград?
1. Щоб мати ясність про заходи військово-морського флоту в разі захоплення або здачі Петербурга, начальником штабу військово-морських сил було піднято питання перед Верховним головнокомандуванням збройних сил про подальші військові заходи проти цього міста.
Справжнім доводяться до відома результати.
2. Фюрер вирішив стерти місто Петербург з лиця землі. Після поразки Радянської Росії подальше існування цього найбільшого населеного пункту не представляє ніякого інтересу. Фінляндія точно так же заявила про свою незацікавленість в існуванні цього міста безпосередньо у її нових кордонів.
3. Колишні вимоги військово-морського флоту про збереження суднобудівних, портових та інших споруд, важливих для військово-морського флоту, відомі Верховним головнокомандуванням збройних сил, проте задоволення їх не має можливості через загальної лінії, прийнятої щодо Петербурга.
4. Передбачається оточити місто тісним кільцем і шляхом обстрілу з артилерії всіх калібрів і безперервної бомбування з повітря зрівняти його з землею.
Якщо внаслідок створилося в місті положення будуть заявлені прохання про здачу, вони будуть відкинуті, оскільки проблеми, пов'язані з перебуванням в місті населення і його продовольчим постачанням, не можуть і не повинні нами вирішуватися. У цій війні, що ведеться за право на існування, ми не зацікавлені в збереженні хоча б частини населення.
5. Головне командування військово-морських сил найближчим часом розробить і видасть директиву про пов'язаних з майбутнім знищенням Петербурга зміни в уже проведених або підготовлених організаційні заходи та заходи щодо особового складу.
Втім, за великим рахунком позиція Фінляндії щодо знищення Ленінграда і долі його населення не мала практично ніякого значення. По-перше, фіни, навіть якби у них було таке бажання, не могли допомогти місту з продовольством. По-друге, тому, що в дійсності майбутнє Ленінграда визначався не в Гельсінкі, а в Німеччині. Німецьке ж керівництво, як було продемонстровано вище, зайняло в цьому питанні цілком певну позицію, не залишала тисячам жителів блокованого міста права на життя.
[4] Цит. по Мюллер Н. Вермахт і окупація (1941-1944). Про роль вермахту і його керівних органів у здійсненні окупаційного режиму на радянській території. М. 1974, с. 82
[7] Гальдер Ф. Указ. соч. с. 151
[9] Гальдер Ф. Указ. соч. с. 377
[10] Директива № 35 // Дашічев В.І. Указ. соч. с. 319
[12] Цит. по. Хюртер Й. Указ. соч.
[17] Злочинні мети - злочинні кошти. Документи про окупаційну політику фашистської Німеччини на території СРСР (1941 - 1944 рр.). М. 1968, с. 298-299
[19] Дашічев В.І. Указ соч. с. 337
[21] Цит. по. Хюртер Й. Указ. соч.
[22] Цит. по Лебедєв Ю.М. Указ. соч. с. 137
[24] Цит. по. Хюртер Й. Указ. соч.
[25] Цит. по. Війна Німеччини проти Радянського Союзу 1941-1945. с. 70
[26] Цит. по Хюртер Й. Указ. соч.
[28] Гальдер Ф. Указ. соч. с. 630
[29] Директива № 45 // Дашічев В.І. Стратегія Гітлера - шлях до катастрофи. с. 434
[30] Цит. по. Баришніков Н.І. Баришніков В.М. Федоров В.Г. Фінляндія в Другій світовій війні. Л. 1989, с. 200
[35] Цит. по Лебедєв Ю.М. Указ. соч. с. 91
[38] Цит. по. Війна Німеччини проти Радянського Союзу 1941-1945. с. 84
[39] Щоденник Лідії Осипової, с. 454-456
[42] Цит. по Баришніков Н.І. Блокада Ленінграда і Фінляндія. 1941-1945. с. 20
[43] Там же, с. 123
[46] Баришніков Н.І. Баришніков В.М. Федоров В.Г. Фінляндія в Другій світовій війні. с. 196
[47] Йокіпіі М. Указ. соч. с. 51
[48] Баришніков Н.І. Баришніков В.М. Федоров В.Г. Фінляндія в Другій світовій війні. с. 195
[52] Баришніков Н.І. Баришніков В.М. Федоров В.Г. Фінляндія в Другій світовій війні. с. 196
[53] Іллінський Я. Фінляндія. 1943 року, с. 29
[55] Цит. по Баришніков Н.І. Підхід в Фінляндії до питання про долю Ленінграда. с. 176
[56] Там же, с. 181
[58] Войонмаа В. Указ. соч. с. 90
[60] Войонмаа В. Указ. соч. с. 47
[61] Цит. по Баришніков Н.І. Підхід в Фінляндії до питання про долю Ленінграда. с. 181