Кусаінова А.М. к.ф.н. доцентом кафедри філології ____________________
Методичні рекомендації викладачеві обговорені на засіданні методичної комісії кафедри філології
Голова методичної комісії __________________ С.Н. Машкова
Методичні рекомендації з підготовки та проведення лекційних занять
Теоретичне навчання з дисципліни «Історія світової літератури» здійснюється за допомогою читання лекцій, проведення практичних занять, а також самостійною роботою студентів.
Лекція є головною ланкою дидактичного циклу навчання. Її мета - формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.
В ході лекції викладач, застосовуючи методи усного викладу та показу, передає учнем знання з основних, фундаментальних питань дисципліни, що вивчається.
Призначення лекції полягає в тому, щоб дохідливо, переконливо і доказово розкрити основні теоретичні положення досліджуваної науки, націлити учнів на найбільш важливі питання, теми, розділи навчальної дисципліни, дати їм установку і надати допомогу в оволодінні науковою методологією (методами, способами, прийомами) отримання необхідних знань і застосування їх на практиці.
Одним з незаперечних переваг лекції є те, що новизна викладається відповідає моменту її читання, в той час як положення підручників, навчальних посібників відносяться до року їх видання. Крім того, на лекції особисте спілкування викладача зі студентами надає великі можливості для реалізації виховних цілей.
До лекції як до виду навчальних занять ставляться такі основні вимоги:
- науковість; логічна послідовність викладу навчальних питань;
- конкретність і цілеспрямованість викладу матеріалу;
- відповідність відведеного часу значущості навчальних питань;
- відповідність змісту лекції принципам навчання, вимогам керівних документів;
- наочність навчання; формування в учнів потреби до самостійного поглиблення знань;
- виклад матеріалу з урахуванням досягнутого рівня знань.
При викладі матеріалу лектору в обов'язковому порядку необхідно ставити конкретну мету на кожну лекцію. Мета - це усвідомлений намір, уявне передбачення результату діяльності. Мета лекції випливає з теми і реальних можливостей лектора. Розрізняють цілі загальні та конкретні, але їх формулювання завжди доцільно починати з дієслова. Дієслово виражає дію, яке і повинно бути усвідомлено і подумки предвосхищено. Можна запропонувати такий приблизний набір дієслів для формулювання цілей. Якщо ставиться загальна мета «проінформувати», то формулювання мети може починатися з дієслів: «розповісти про. ", "познайомити з. »,« Показати причину ... .. »і т.п.
При постановці такої мети як «просвітити», то для неї підходять дієслова: «дати уявлення про. »,« Дати рекомендації. »,« Порадити. »,« Пояснити поняття. ».
Якщо лектор ставить собі за мету «переконати», то доречні дієслова: «довести до розуміння. »,« Роз'яснити сутність. »,« Домогтися єдиного розуміння. »,« Виробити єдине розуміння. ».
При постановці такої мети, як «навчити», необхідно ставити завдання, виражену словами: «дати методику. »,« Прищепити навички. »,« Відпрацювати прийоми. " і т.п.
Таким чином, сформулювати мету лекції - значить абсолютно ясно, виразно намітити конкретний результат впливу на аудиторію, усвідомити для себе, що саме студенти повинні зробити в мисленні, що скорегувати і до чого прийти.
Перед початком вивчення дисципліни лектор повинен поцікавитися, що вже відомо студентам по даній темі, наскільки вони професійно зацікавлені в глибоких і конкретних знаннях, як ставляться до теми. Це необхідно для уточнення конкретних цілей проведених лекцій та знання настрою студентів на заняття.
За своєю структурою лекції можуть відрізнятися один від одного. Все залежить від змісту і характеру матеріалу, що викладається, але існує загальний структурний каркас, який можна застосовувати до будь-якої лекції. Перш за все, це - повідомлення плану лекції і суворе йому проходження. У план включаються найменування основних вузлових питань лекції, які можуть послужити для складання екзаменаційних білетів.
Вступна лекція знайомить студентів з метою і призначенням курсу, його роллю і місцем в системі навчальних дисциплін. Далі дається короткий огляд курсу (віхи розвитку даної науки, імена відомих учених). У такій лекції ставляться наукові проблеми, висуваються гіпотези, намічаються перспективи розвитку науки і її вкладу в практику. У вступній лекції важливо пов'язати теоретичний матеріал з практикою майбутньої роботи фахівців. Далі доцільно розповісти про загальну методику роботи над курсом, дати характеристику підручника і навчальних посібників, ознайомити слухачів з обов'язковим списком літератури, розповісти про екзаменаційних вимогах. Подібне введення допомагає студентам отримати загальне представленіе6 про предмет, орієнтує їх на систематичну роботу над конспектами і літературою, знайомить з методикою роботи над курсом.
Оглядово-повторювальні лекції читаються в кінці розділу або курсу, відображають всі теоретичні положення, що становлять науково-понятійну основу даного розділу або курсу, виключаючи деталізацію і другорядний матеріал.
Оглядова лекція - це систематизація знань на більш високому рівні. В оглядовій лекції слід розглянути особливо важкі питання екзаменаційних білетів.
Викладаючи лекційний матеріал, викладач повинен орієнтуватися на те, що студенти пишуть конспект.
Завдання лектора - дати студентам можливість осмисленого конспектування. Слухати, осмислювати, переробляти, коротко записувати. Для цього викладач повинен допомагати студентам і стежити, чи всі розуміють, встигають. Це видно по реакції аудиторії. Допомагаючи студентам конспектувати, викладач акцентує увагу учнів голосом, інтонацією, повторенням найбільш важливої інформації.
Корисно навчити студентів методиці конспектування, правильному графічного розташуванню і оформлення записи: виділенню абзаців, підкреслення головних думок, ключових слів, висновку висновків в рамку, знаку N.B. - «нота бене», використання різнокольорових ручок.
Успіх читання лекції залежить від якості розробленого матеріалу, підготовки викладача до заняття і його методичної майстерності. При підготовці до лекції викладачеві корисно усвідомити місце лекції в досліджуваної дисципліни, порядку проходження теми; вивчення тексту лекції та методики застосування наочних посібників; складання плану проведення заняття; при необхідності тренування в читанні лекції; перевірку готовності приміщення і технічних засобів навчання для обіймання.
З'ясування місця лекції в досліджуваної дисципліни і порядку проходження теми має на меті визначення її значення для вивчення наступних тем і проведення інших видів занять, а також з'ясування складу і рівня підготовки учнів.
План читання лекцій повинен включати: навчальні питання при традиційних методах читання лекції; питання проблемного характеру і проблемні ситуації, якщо застосовується проблемний метод викладу; путівник пред'явлення ілюстративного матеріалу; цитати, приклади, визначення, формулювання; інші елементи за бажанням викладача.
При проведенні лекції важливо пам'ятати, що половина інформації на лекції передається через інтонацію. Корисно пам'ятати, що перша криза уваги студентів настає на 15 - 20-ой хвилинах, а другий - на 30-35-ій хвилинах, тому необхідно контролювати себе двома станами:
- перше - це співвіднести наявні знання у студентів з тими, які належить повідомити в лекції. Таке зіставлення вбереже від повторення відомої інформації та змусити шукати новий матеріал або хоча б думати про те, як створити ефект новизни. Без такого ефекту інтерес і увагу довго не втримати.
- друге - це співвіднести власні погляди, думки, позиції по темі лекції з думками студентів, які часто типові і відповідають повсякденної свідомості людини. Таке зіставлення дозволить уточнити виховний аспект конкретної мети.
Особливу увагу в ході лекції слід приділяти контролю за часом, бо при нестачі його, особливо в кінці лекції, темп викладу прискорюється, висновки не робляться, ілюстративний матеріал використовується неефективно. У тому випадку, коли в кінці заняття відчувається брак часу, викладачеві не слід поспішати, краще дещо другорядне опустити або дати окремі питання лекції на самостійне вивчення студентам, вказавши при цьому джерело (літературу).
Темп мовлення викладачем вибирається залежно від значення і складності матеріалу. Орієнтовно темп мови не повинен перевищувати 60 слів за хвилину з урахуванням пауз. Уповільнення темпу знижує увагу у студентів, а швидка мова призводить до нерозуміння її змісту і ускладнює конспектування. Викладачеві необхідно пам'ятати, що його бадьорий настрій, бездоганний зовнішній вигляд, спокійний впевнений тон або прояв його щирої зацікавленості в успішному оволодінні навчальним матеріалом учнями, жива виразна мова, насичена прикладами, надає емоційний вплив на студентів, сприяє прояву у них інтересу до теми, що вивчається, активізації пізнавальної діяльності.
На закінчення лекції формулюються висновки і даються рекомендації, що випливають із змісту вивченого матеріалу, узагальнюються теоретичні положення з окремих питань, рекомендуються методи застосування отриманих знань у практичній діяльності. В кінці заняття рекомендується ставити також проблемні питання та рекомендується залишати 3-5 хвилин на те, щоб дати завдання студентам для самостійної роботи і відповісти на виниклі питання.