Трубчаста кістка складається з епіфізів і діафіза. Зовні диафиз покритий окістям, або периостом. В окісті розрізняють два шари: зовнішній (волокнистий) - утворений в основному волокнистої сполучної тканиною і внутрішній (клітинний) - містить стовбурові клітини і молоді остеобласти. З надкостной-ці через прободающие канали проходять пі-тануть кістка судини і нерви. Окістя свя-викликають кістка з навколишніми тканинами і прини-томить участь в її харчуванні, розвитку, рості і ре-генерації. Компактів речовина, який утворює діафіз кістки, складається з кісткових пластинок, ко-торие утворюють три шари:
- зовнішній шар загальних пластинок. У ньому пластинки утворюють 2-3 шари, що йдуть навколо діафізу.
- середній, остеонний шар - утворений кон-центричних нашарування навколо судин кост-ними пластинками. Такі структури називають-ся остеонами (гаверсови системи), а пластинки, їх утворюють - остеонами пластинки. Остеони є функціонально-структурною одиницею компактної речовини трубчастої кос-ти. Кожен остеон відмежований від сусідніх остеонов так званої спайні лінією. У цент-рального каналі остеона (гаверсових каналі) проходять кровоносні судини з сопровож-дає їх сполучною тканиною. Все остеони в основному розташовані паралельно довгою осі кістки. Канали остеонов анастомозируют один з одним. Судини, розташовані в кана-лах остеонов, повідомляються один з одним, з со-судами окістя і кісткового мозку. У остеонами шарі між остеонами розташовуються так-же вставні пластинки (залишки старих раз-порушених остеонов).
- внутрішній шар загальних пластинок - 2-3слоя пластинок, що межують з кістково порожниною.
Зсередини компактне речовина диафиза по-крито ендостом, які мають таку саму будову, як і периост.
Розвиток кістки в ембріогенезі (остеогенез)
Розрізняють прямий і непрямий остеогенез.
Прямий остеогенез - розвиток кістки з ме-зенхіми. Цим способом розвивається грубоволокниста (ретикулофіброзної) кісткова тканина. Цей процес спостерігається в основному в тече-ня першого місяця внутрішньоутробного розвитку і протікає в чотири стадії:
- освіту остеогенного острівця. Про-виходить осередкове розмноження мезенхімних клітин і формування в цьому вогнищі судин (васкуляризация);
- остеоїдна стадія. Мезенхимниє клітини перетворюються в остеобласти, розташовані зовні острівця. Остеобласти утворюють між-клітинне речовина, в яке самі себе заму-ровивают і залишаються в центрі острівця, пре-обертаючись в остеоцитів. Зовні утворюються все нові і нові остеобласти. Формуються кісткові балки,
- стадія мінералізації остеоіда. У цю ста-дию міжклітинний речовина просочується со-никами кальцію. В результаті кальцифікації об-роззуються кісткові балки;
- стадії перебудови грубоволокнистой ко-стной тканини в пластинчасту, коли грубоволокниста кісткова тканина руйнується остеокла-стами, і на її місці за допомогою остеобластів утворюються кісткові пластинки і остеони.
Непрямий остеогенез (з хрящової моді-ли). Спочатку, на 2-му місяці ембріогенезу в місцях майбутніх трубчастих кісток з мезенхіми склеротомов сомітов утворюється хрящової за-чаток (гиаліновий хрящ, покритий надхрящні-цей), який дуже швидко приймає форму майбутньої кістки. Потім в області діафіза над-хрящніца заміщається окістям, харчування хряща порушується, він гине і руйнується остеокластами і заміщується грубоволокнистой кістковою тканиною - кісткова манжетка. Потім кісткова тканина заміщає весь хрящ в діафіза.
У центрі епіфізів ще зберігається нор-мальний гиаліновий хрящ (зона интактного хряща), проте ближче до диафизу хондроцити набухають (зона пухирчастого хряща) і руйнуючої-шаются за допомогою остеокластів (зона резорб-ції хряща). Пізніше точки окостеніння з'являються в епіфізах. Ці дві зони окостеніння зближують-ся, а між ними ще зберігається метафізарний хрящова пластинка росту, за рахунок якої тривало, до 18-20 років триває зростання кісток в довжину. До 20 років хрящова пластинка стоншується і зникає, зростання кістки в дли-ну припиняється.
Регенерація кісткової тканини (після перелом-мов) здійснюється за рахунок окістя. Оновлення кісткової тканини: в середньому 8% в рік (4% для губчастої і до 20% - для губчастої). Включає в себе резорбцію (руйнування) кістки остеокластами і новоутворення кістки остео-бластів. З віком (> 35 років), особливо у жінок процеси резорбції починають переважати, і розвивається остеопороз
Кістки швидко перебудовуються при изме-нении фізичних навантажень.
Фактори, що впливають на стан кісток: ви-Таміно (С, Д, А) і гормони (кальцитонін, паратгормон, статеві гормони, глюкокортикоїди).
М'язові тканини забезпечують рух (пе-переміщених в просторі) організму в цілому, його частин і внутрішніх органів. Скорочення м'язових клітин або волокон здійснюється за допомогою спеціальних органел - міофібрил - і є результатом взаємодії мо-лекул скорочувальних білків.
Згідно морфофункциональной класси-фікації м'язові тканини ділять на дві групи: 1) гладка (неісчерченних) м'язова тканина, яка характеризується тим, що містить міофібрили і не має поперечної смугастість: 2) поперечнополосата (покреслена) м'язова тканина, міофібрили якої мають поперечну смугастість. У свою чергу, вона поділяється на кісткову і серцеву.
Згідно генетичної класифікації (за походженням) »м'язові тканини ділять на 4 типи: 1) мезенхимниє (розвиваються з мезенхі-ми, знаходяться у внутрішніх органах і судинах); 2) нейтральні (розвиваються з нервової трубки, до них належать гладкі міоцити м'язів ра-дужной оболонки ока); 3) соматичні (раз-Віва з міотомів сомітов мезодерми і утворюють кісткову м'язову тканину); 4) целомічні (розвиваються з вісцерального листка спланхнотома і утворюють серцеву м'язову тканину). Перші два типи відносяться до гладким м'язовим тканинам, інші - до поперечнопо-лосатим.
ГЛАДКА м'язова ТКАНИНА
Гладка м'язова тканина мезенхимного від-ходіння розташовується в стінці внутрішніх органів і судин. Структурною одиницею її яв-ляется гладкий миоцит. Це клітина веретеновидной форми, довжиною 20-500 мкм, з централь-но розташованим ядром. Зовні цитолемму покриває тонка базальнамембрана. Орга-Неллі загального значення - комплекс Гольджі, мітохондрії, вільні рибосоми, саркоплазматическим мережу - локалізуються в основному близько полюсів ядра. Найбільш розвиненими і численними з них є мітохондрії. Цито плазматична мережу бере участь в синтезі глікозаміногліканів і білків, з яких обра-зуется міжклітинний речовина (базальна мем-брану, волокна, аморфне речовина), навколишнього-ний міоцити.
У цитоплазмі міоцитів виявляються тонкі нитки - міофіламенти, що складаються з білка актину. Вони прикріплюються до цитолемме, обра-чаплі щільні тільця, що складаються з білка актину. Іони кальцію, що надходять з депо при зміні мембранного потенціалу, ак-тівіруют збірку миозинових (більш товстих) ниток і їх взаємодія з актиновими. У міру освіти актин-миозинових містків відбувається зміщення актінових миофиламентов назустріч один одному, тяга передається на цитолемму, і клітина коротшає. При умень-шеніі вмісту кальцію миозин втрачає спорідненість до актину В результаті починається розслаблення миоцита і розбирання міозінових ниток. Іннервація гладкою м'язової тканини здійснюється вегетативною нервовою системою -сімпатіческімі і парасимпатичними нерв-ними волокнами, термінали яких формиру-ють варикозні розширення на клітинах гладеньких м'язів. Клітини контактують один з одним за допомогою нексусов, який сприяють про- ведення збудження від клітини до клітини, охва-тивая відразу групу міоцитів. Тобто, гладкі міоцити функціонують не ізольовано, а клітинними комплексами. У складі комплексів є також міоцити-Пейсмекер, які самі генерують потенціал дії і передають його сусіднім клітинам. Скорочення гладкомишеч-них клітин повільне, тонічне.
При підвищеному функціональному навантаженні гладкі міоцити гіпертрофуються. Наприклад, в матці під час вагітності розміри міоцену-тов збільшуються в десятки разів.