Н. Ф. Марков *
Безшлюбності (целібат) - є одна з обов'язків духовенства рім.-католицької церкви. Але давня всесвітня церква не покладала цього обов'язку на клір і далі повставала проти спроб цього в особі кращих своїх представників. Вважаючи шлюб тайною великою (Ефес. 5, 32), союзом в образ союзу Ісуса Христа з Його церквою (ст. 22-33), всесвітня церква, як в часи апостольські, так і після апостолів, не могла визнавати шлюб оскверненням для укладають його , і в тому числі для пастирів, так як подібне визнання було б протиріччям її погляду на шлюб.
За її вченням, служителі церкви у всьому своєму житті мали бути зразками для віруючих (1 Тим. 4, 12) - і в цьому виражалося єдине її від них вимога. Тому-то в церкві вселенської, з найперших часів її існування, ми бачимо пастирів, які проводили шлюбну, сімейне життя, і, навіть можна думати, що первоверховний апостол Петро був одружений. Відомо, що до ап. Павло та Варнава були звернені закиди в тому, що під час благовісницьких праць вони жили на рахунок громад. І ось на захист себе св. апостол Павло пише: «Моя відповідь востязующім мене цей є: їжа Не маємо влади їсти та пити; їжа Не маємо влади сестру дружину водити, яко і прочии апостоли, і братія Господні, і Кифа; або єдиний аз і Baрнава Не маємо влади еже НЕ делати »(1 Кор. 9, 3-6).
* Микола Федорович Марков, кандидат
канонічного права, Спб. університету,
помічник юрисконсультанта при Свящннном Синоді.
Джерело тексту: Православна богословська енциклопедія. Том 2, стовп. 291. Видання Петроград. Додаток до духовного журналу "Мандрівник" за 1901 р