Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб світ спасся через Нього (Ін.3: 16-17).
Через приниження і смерть Христос став переможцем смерті
Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про неї? або син людський, про якого Ти згадуєш? Чи не забагато Ти принизив його перед ангелами; славою і честю увінчав його, і поставив його над ділами рук Своїх, все підкорив під ноги його. А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого нескореним йому. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому; але бачимо, що за муку смерти увінчаного славою й честю Ісуса, мало уменшеним Ангелами, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. Бо належало, щоб Той, що все ради й усе від Нього, привів багато синів у славу, Провідника їхнього спасіння вчинив (удосконалював) через страждання. Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі - від Єдиного, тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи: сповіщу ім'я Твоє браттям Своїм, посеред церкви буду хвалити Тебе. І ще: Я буду сподіватися на Нього. І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав. А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, які від страху смерті через все життя тримався в неволі. Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння. Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, щоб очистити гріхи народу. Бо в чому був Сам зазнав, бувши досвідчений, то може й випробовуваним допомогти (Євр.2: 5-18).
Ісус Голгофської Жертвою назавжди звільнив віруючих від гріхів
Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, одними і тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто. Інакше вони перестали б приносити їх, тому що приносять жертву, служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. Але в них спомин про гріхи, бо неможливо, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи. Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалень та жертов за гріх не вподобав єси. Тоді Я сказав: Ось іду, як на початку книги написано про Мене написано, щоб волю Твою, Боже. Він вище сказав, що «ні жертви, ні приношення, та цілопалення й жертви за гріх, - які за Законом приносяться, - Ти не схотів і не вподобав», потім додав: «Ось іду волю Твою, Боже». Відміняє Він перше, щоб друге поставити. За цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа. І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, які ніколи не можуть зняти гріхів. Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. Свідкує ж і Дух Святий нам, бо сказано: Ось заповіт, що його по цих днях, каже Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх, і їхніх гріхів не згадаю Я більш. А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за них (Евр.10: 1-18)
За твої гріхи страждав Агнець Божий
Чи відповідально людство за цей жахливий час дев'ятий, в який Спаситель наш сконав? Відповідально, відповідальна кожна душа, бо за кожну душу постраждав і помер Господь, за кожну заплачена ця нескінченно дорога ціна. Ми повинні жити не для себе, але для Померлого за нас і Воскреслого. Ось наша відповідальність, ось наш обов'язок щодо померлого за нас на хресті Боголюдини, а позаяк і за тебе помер Христос, то і ти повинен щиро завжди каятися, бо за твої також гріхи страждав Агнець Божий.