"Життя Арсеньєва" (1930-1939, 1952) И.А.Бунина і "Пори" (1938, 1955) М.А.Осоргіна - по праву вважаються одними з вершинних творінь в літературі українського зарубіжжя, етапні, багато в чому підсумкові для обох письменників твори - не належать до числа "забутих" і малодосліджених художніх феноменів, а, навпаки, вже тривалий час привертають до себе найпильнішу увагу багатьох літературознавців.
Веро-но, багато стерлося і сплуталось в пам'яті, залишилися не факти, а враження. Звичайно, вони мені дуже дорогі "[4]. Достовірність і справжність виявляються у мно-гом уявними, багато відомих осіб - прихованими за ініціалами або не назвав зовсім, розповідь у цілому -" бідним "фактичними подробицями і зображенням значних реальних подій, фик- саціей конкретних дат. 2) "Життя Арсеньєва" - роман з автобіографії-чеський основою, твір, побудоване на "скри-тої" автобіографічності. Сам І. Бунін неоднозначних-кратно заперечував автобіографічний початок своєї кни-ги. У 1928 році, відповідаючи критику паризької газети "Дні", він пі ал: "Я зовсім не хочу, щоб моє вироб-ведення (яке, погано чи воно чи добре, претендує-ет бути, за своїм задумом і тону, твором все-таки художнім) не тільки спотворювалося, то є називалося неналежним йому ім'ям автобиогр -фіі, але і пов'язувалося з моїм життям, тобто обгово-далося не як "життя Арсеньєва", а як життя Буні-на ". Втім, він відзначав і інше:" Може бути, в "життя Арсеньєва" і справді є багато автобиогр-фического. Але говорити про це не існує справа критики художньої "(цит. За: [5], курсив И.А.Бунина). Для більшості ж Новомосковсктелей, а також спеціалі-стів-дослідників автобіографічність произведе-ня не викликала сумніви. Своєрідність повествова -тельной структури роману стає очевидним при зіставленні творчої історії деяких розповів-поклик письменника і рукописи "Життя Арсеньєва". Б.В.Аверін, порівнюючи їх, пише, що, "працюючи над розповідями, Бунін міг від варіанту до варіанту змінювати події, що відбуваються, вчинки героїв, їх характери . Подібні зміни в рукопису роману майже відсутність про-обхідних. Все, що відноситься до спогадів хлопчика, юнаки Альоші Арсеньєва, лягає на папір відразу і надалі не зазнає значних змін "[6]. Оповідання немов підпорядковується" ходу пам'яті ".
Та-кою суб'єктивний оповідач "не ставить перед собою мети дати глибоку картину об'єктивної дійсними-ності, звести всі факти цього алогічного світу в ка-кую-то концепцію. Але саме його положення ... людини" самого по собі "висуває на перший план його суб'єктів незалежно -ектівность, яка і є головним принципом його існування "(цит. за: [8]). Носієм цього суб'єктів-тивного початку стає ліричний герой, відставши-вающий свою самоценную сутність. Відповідно, обидва герої представлені не в їх взаємодії із зовнішнім світом - вихідним пунк-том ліричного зображення стає направлений-ність на себе, спрямованість до власного "я". Як і казательни в цьому сенсі САМОПРИЗНАННЯ рассказчі-ков: "... Інших, повторюю, я все ще не хочу або НЕ мо-гу помічати ..." (6, 22) 1; "Їх життя (рідного брата і сес-тер. - А.С.) не входять до цю повість про самого себе" (38) 2. "Інші", "зовнішній світ", дійсність зі вре-іменем "приймаються" в свідомість ( "Поступово вхо-дили в моє життя і робилися її невід'ємною частиною люди" (6, 15); "В особі цих найближчих друзів і парт рів моїх батьків вторгався в наш будиночок зовнішній світ ... "(22)), але не виступають як існуючі поза-положную йому; розкриваються в тій мірі і тими гра-нями, якими виявляються причетними ліричних переживань героя, пов'язаними зі стихією його почуттів; подані не прямо, а опосередковані його баченням. Арсеньєв не вважає за необхідне повідомити про даль-дальшої долі свого товариша Глебочкі, з яким жив в нахлібників в одному будинку під час навчання в гімназії, чи господаря цього будинку міщанина Ростовцев-ва. Герой М.Осоргін, розповідаючи про свою хрещеною Марії Павлівні, додає "... померла вона якось неча-янно, ні коли, ні чому - не пам'ятаю, я в той час вже Новомосковскл Достоєвського" (16). Образи оповідачів, в свою чергу, за рідкісними винятками, майже не ви-свечівается поглядом зі сторони - з точки зору дру-гих персонажів. Споглядальність - інше невід'ємне качест-під ліричного суб'єкта.
1 Тут і далі цитується видання [9] із зазначенням в дужках тому і сторінки.
2 Тут і далі цитується видання [10] із зазначенням в дужках сторінки.
1. Корман Б.О. Практикум з вивчення художнього твору (Навчальний посібник). Хмельницький: Вид-во Уд-муртского ун-ту, 1977. С. 23.