Атлаські гори розташовані на кордоні Середземномор'я і Сахари, для цієї країни характерний ряд при-рідних особливостей, властивих як середземноморським, так і пустельним тропічним ландшафтам. Місцями са-Харскій ландшафти проникають на се-вер в межі гірської системи. типовий-
ні середземноморські ландшафти за-ють вузьку смугу узбережжя ши-ріной не більше 150 км.
Атлаські гори неоднорідні по тектоніку і геологічною будовою. Північна їх частина - хребти Ер-Риф і Телль-Атлас створені альпійською складчастістю. Інша частина гір-ної системи утворена роздроблений-ними герцинськимі структурами, вовле-ченнимі в тектонічні рухи па-леогена. В кінці неогену гірська стра-на Атласу зазнала сильні рухи вертикального характеру, які з-супроводжуючих процесами вулканізму, визначили її сучасні обриси і відокремили від гір Південної Європи. Про безперервної тектонічної активності свідчать часті землетруси.
Рельєф Атлаських гір відрізняється сильним ерозійним розчленуванням. Глибокі ущелини прорізають високі хребти, з крутими оголеними схилами і гострими вершинами; внут-ренніе плато пересічені системою русел, позбавлених постійних водотоків. Інтенсивно протікають процеси фізкабінет-чеського вивітрювання.
В Атлаських горах виділяють північ-ні та південні хребти, розділені по-Лосойя внутрішніх рівнин і плато, со-відповідних Міжгірським прогину.
166 Африка. регіональний огляд
Ер-Риф (рифских Атлас) - складність ний гірський хребет, сильно розчленований-ний ерозією і найбільш піднесений в центральній частині. Його північні, через вестняковие схили круті, обривіс-ті; південні, сланцеві - більш поло-Гії. Телль-Атлас утворює три парал-лельно березі гірські ланцюги. Найбільші до-шей висоти хребет досягає в расчле-ненном кристалічному масиві Джурджур (2300 м). В інших місцях гори складаються вапняками, глина-ми, мергелем. У вапняках широко розвинений карст.
Південні хребти Атлаських гір тваринний брилові. Від узбережжя Атлантичного океану на північно-вос-ток простягнувся хребет Високий Атлас. У масиві Тубкаль він досягає 4165 м - найбільшої висоти для всієї гірської системи. Високий Атлас складаючи-ють докембрийские кристалічні породи. Його хребти прорізані мно-дружність річкових долин, мають зубч-ті вершини і зберігають сліди чет-вертічного заледеніння - цирки, Трог-ші долини і моренні гряди. Вистачає-неї Високого Атласу простягнувся Серед-ний Атлас. У своїй західній частині він є вапнякові, сильно закарстованниє плато, розбив-ті скидами, з невисокими згаслий-ми вулканічними конусами уздовж ліній скидів. У його східній частині переважають паралельні Антіклеі-нальні хребти, розділені широкі-ми синклінальними долинами. Висок-кий і Середній Атлас утворюють Марок-Канський високогір'ї. Південніше Високого Атласу розташований хребет Антиатлас, що представляє собою підняту кайнозойскими рухами околицю Африканської платформи. Його продов-ням на північний схід служить хре-бет Сахарський Атлас. Ці хребти раз-розділені вузькими безводними ущелинами.
Вони потопають в кам'янистих осипи, в них активно протікає фізичне ви-ветріваніе.
Між зонами північних і південних хребтів лежить смуга внутрішніх рав-нин і плато, що тягнуться від Ат-лантіческого океану на північний схід до узбережжя Середземного моря. За вузької Приатлантичною аккумулято-ної низовиною на заході ступенча-то піднімається Марокканська Месета, що примикає до марокканського ви-сокогорью. На схід від розташовані Високі плато, обмежені з півдня Антиатлас і Сахарський Атласом. Плато займають значну терри-торію і складаються з великих котло-вин, розділених пологими подня-тиями.
Атлаські гори 167
тане. Влітку цю область заповнює мор-ської тропічне повітря, що приходить з північно-західними, північними і північно-східними вітрами по периферії Азорського максимуму. Спадні то-ки повітря виключають випадання облог-ков, в цей час стоїть суха погода. Літні температури високі, вони по-вишу із заходу на схід від + 24 до +27 ° С і лише на березі стримують-ся бризом. Іноді з Сахари прорив-ються гарячі і сухі вітри сироко, що підвищують температуру до + 35- + 40 ° С і різко знижують щодо відповідності-ву вологість повітря.
Клімат внутрішніх районів Атлас-ських гір різко континентальний, за-сушлівий і сухий, зі значними сезонними амплітудами температур і через великої висоти місцевості до-вільно суворий.