Мінімізація ПДВ може здійснюватися як легальними методами, так і з використанням різноманітних злочинних схем, з якими активно бореться будь-яка держава. Для оцінки ефективності російської системи боротьби з ухиленням від сплати податку на додану вартість доцільно проаналізувати зарубіжний досвід у зазначеній сфері.
Як вказує дослідник Е.В. Кілінкарова, в зарубіжному праві традиційно встановлюється відповідальність за три найважливіших порушення податкового законодавства:
-за несплату податку в установлені терміни;
-за неподання в необхідний термін податкової декларації;
-за неправильне декларування величини податкового обов'язку, що приводить до незаконного ухилення від сплати податків. [1]
У перших двох випадках відповідальність настає за податковим законодавством, а в останньому випадку при відповідному розмірі податкових втрат держави - за кримінальним законодавством. Все вищесказане повною мірою стосується і податку на додану вартість.
1) GAAR (General Anti-Avoidance Rules) - загальні методи (правила), орієнтовані на боротьбу з ухиленням від сплати податків;
2) SAAR (Specific Anti-Avoidance Rules) - спеціальні методи (правила) боротьби з ухиленням від сплати податків.
Правила GAAR щодо податку на додану вартість утворюють досить механізм протидії застосуванню платниками податків агресивних схем мінімізації ПДВ, зокрема - його неправомірного відшкодування з бюджету, зловживання недоліками положень міжнародних договорів і внутрішньодержавного податкового законодавства [2].
Значущим елементом правил GAAR виступає тягар доведення недобросовісності використовуваних платниками податків ПДВ схем. В даному питанні єдиний підхід відсутній, і держави вибирають власний варіант, стверджуючи його на законодавчому рівні. Наприклад, в таких країнах як Франція, Бельгія, Великобританія, Італія, Індія, Японія і Мексика недобросовісну природу схем податкового планування ПДВ повинні доводити податкові органи. В Австралії, Китаї, Ірландії, Росії, США, Сінгапурі, Південній Кореї та Швеції довести сумлінність своїх схем повинен сам платник податків. У деяких інших країнах (Канада, Швейцарія, Польща, Індонезія, Німеччина) тягар доведення розділено порівну між платником податків і податковими властями.
Спеціальні методи SAAR в частині боротьби з ухиленням від сплати ПДВ спрямовані на розгляд конкретних видів питань або угод. У їх числі - правило трансфертного ціноутворення, правило «тонкої капіталізації», тобто недостатнього освіти додаткового капіталу по відрахуванню відсотків, правило контрольованої іноземної компанії і багато інших. Інструментарій GAAR і SAAR в тій чи іншій мірі закріплений в податковому законодавстві більшості країн світу.
Як відомо, в Росії існує чітке розмежування податкової, адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі і ухилення від сплати ПДВ. В зарубіжних країнах питання про подібному розмежування вирішується по-різному.
Так, для країн романо-германської правової сім'ї (Швеція, Німеччина, Франція та ін.) Характерно виділення двох основних видів відповідальності за ухилення від податків - адміністративної і кримінальної. У країнах англосаксонського права (США, Великобританія) чіткий поділ між ними відсутній. У той же час в країнах англосаксонської правової сім'ї допускається залучення до кримінальної відповідальності за податкові правопорушення юридичних осіб, а в континентальному праві таке повністю виключено. [3]
В зарубіжних країнах повноваження щодо притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі і за ухилення від сплати ПДВ, покладені на податкові органи, які можуть бути:
-структурним підрозділом міністерства фінансів (Австрія, Франція, Ізраїль, Польща, Португалія та ін.);
-виконавчим органом, що знаходяться в підпорядкуванні міністерства фінансів (Австралія, Ісландія, Іспанія, Норвегія, Чехія, Індія, Бразилія та ін.)
-самостійним органом виконавчої влади держави (США, Канада, Великобританія, Швеція, Болгарія, ПАР та ін.).
Обрана державою модель організації податкового контролю в значній мірі залежить від політичних особливостей, обраної структури органів виконавчої влади, а також історично сформованого підходу до організації податкового адміністрування.
Податкові органи зарубіжних країн зазвичай уповноважені на залучення правопорушників до податкової відповідальності, кримінальну же відповідальність за ухилення від сплати ПДВ призначає суд. Застосування різноманітних заходів відповідальності переслідує мети покарання правопорушників, а також профілактики подальшого ухилення від сплати податків і підвищення рівня законослухняності громадян.