Несвідоме в психіці людини. Несвідоме являє собою певну сукупність психічних явищ, станів і дій людини, що лежать поза сферою свідомості. Відображена в ньому реальність, на відміну від свідомості, зливається з переживаннями суб'єкта і його ставлення-ням світу. Нерідко в несвідомому минуле, сьогодення і майбутнє співіснують, поєднуються в якомусь одному психічному акті (наприклад, в сновидінні).
Загальна ідея про несвідомому сходить до вчення Платона про пізнання-спогад (анамнесісом). У філософії вперше чітко сформулював концепцію несвідомого Г.В.Лейб-ниць. Помітний стимул у вивченні несвідомого дали роботи З. Фрейда і його продовжувачів. Нині філософські проблеми несвідомого активно вивчаються в багатьох країнах світу.
Вчені виділяють різні класи проявів бессозна-ного. Зокрема, надсознательние або сверхсознательном явища, неусвідомлювані побудители діяльності, неусвідомлювані регулятори способів виділення діяльності і проявле-ня субсенсорного сприйняття.
Надсознательное розташовується за порогом свідомо-вольового контролю рівня психічної активності, обіймає феномени пошукової інтуїції і творче-ського натхнення.
Неусвідомлювані побудители діяльності виступають як мимовільні, несвідомі, неаналізіруемие установки, що обумовлюються мають особистісний сенс бажаним майбутнім.
Неусвідомлювані регулятори способів виділення діяльності характеризуються сукупністю деяких поведінкових актів, стереотипів, потягів, Побужжя-дений, нав'язливих станів, автоматичних реакцій. Зазвичай вони обумовлюються образами неусвідомлено передбачати події і способів дії, що спираються на минулий досвід поведінки в подібних ситуаціях.
Що стосується прояви субсенсорного сприйняття. то тут мова йде про органи почуттів, що відповідають за виникнення відчуттів при дії відпо-ціалу подразників, про їх упорядкування при впливі зовнішнього середовища з метою організації поведінки індивіда. Багатогранність несвідомого очевидно підтверджується і різноманіттям форм його існування. Це - інстинкт. інтуїція і установка, потяг і сновидіння, стан аффек-та чи неосудності, раптове «осяяння» новою ідеєю і мимовільне спогад про те, що здавалося вже давно забутим, і багато іншого. З фізіологічної точки зору, несвідомі процеси виконують захисну функцію мозку, нервової системи в цілому. Вони розвантажують від постійної напруги свідомість там, де в цьому немає потреби. Розум ніс би на собі непосильну ношу, якби змусив себе контролювати всі прояви життєдіяльності людського ського організму, його всебічні взаємодії із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Несвідоме має певну структурностью, його елементи пов'язані як між собою, так і з іншими систе-мами психіки. Загалом, людина відчуває майже все, що впливає на нього. Але далеко не всі впливи стають фактом свідомості. Коли ми пересуваємося по жвавих вулицях міста, наші почуття сприймають різні звуки, різноманітні події. Запечатляются лише ті, які вияви-лися для нас або незвичайними, або викликали утруднення в русі. Звичайно, в несвідомих діях наша свідомість не відсутній зовсім, воно не виявляє пильності лише за усіма деталями подій, стежить за загальною картиною, і в будь-який момент може взяти під свій контроль автомати-зований дію. З іншого боку, в психічної діяль-ності є рівні, які не переходять у стан автоматизму. До теперішнього часу загальноприйняте розуміння інтуїції не вироблено. Прихильники інтуїтивізму (Бергсон, Лоський) розглядають її не стільки як осягнення істини, скільки як даність. У інтуїції існує складне пере-плетіння несвідомого і свідомого. У той же час очевидним є той факт, що інтуїція, як джерело нового, синтезує в собі емоційно-раціональні процес-си, має далеко не випадковий характер.