Визначення терміна «Агглютинация»
Аглютинація (процес) - [лат. agglutinare - приклеювати] - спосіб утворення похідних слів і граматичних форм шляхом приєднання до кореня афіксів, які сополагается один з одним, не змінюючись при цьому істотно. Кожен афікс при аглютинації має тільки одне граматичне значення: або числа, або падежу. Напри-заходів: aт кінь, Аттар коні, Атта на коні, Аттарді на конях (казах). Аглютинація - вид аффиксации, при якому до кореня або основі приєднуються однозначні стандартні афікси, при цьому межі між морфемами чітко позначені (напр. Кирг. Аталаріх - имиз - так), у наших батьків; для аглютинації характерні наступні особливості: 1) афікси одно-значний (напр. кирг. афікс -лар- висловлює тільки множина); 2) афікси стан-дротяні (напр. Мн.ч. в кірг.яз. виражається тільки в афікси -лар-); 3) корінь не змінюється (напр. Корінь ата «батько»); 4) характер з'єднання афіксів з коренем - механічне приклеювання.
Визначення терміна Агглютинация в інших словниках
Аглютинація (лат. Agglutinatio, від agglutino - приклеювати, приліпити) - один із способів морфологич. конструювання (побудови слів), який полягає в тому, що до фонетично незмінного корені приєднуються однозначні і стандартні афікси. Термін А. введений ньому. лінгвістом Фр. Боппом в 1-й пол. 19 в. В рус. мовознавстві панує уявлення про агглютінатівним слові як про довгому «поїзді», де «паровоз» - це корінь, а ланцюжок «вагонів» - афікси, і «просвіти» між ними чітко видно (метафора А. А. Реформатського), напр. казах. ат-ти-лар-им-га «моїм вершникам», де am- «кінь» (корінь слова, «паровоз»), ат-ти-«має кінь, вершник, вершник» (похідне слово), ат-ти- лар- «вершники» (-лар множ. число), ат-ти-лар-им «мої вершники» (- (и) м прітяжат. показник 1-го особи єдностей. числа); додавання показника давального відмінка -га дає форму, к-раю приведена першої. При А. корінь необов'язково стоїть на початку слова. За ознакою А. виділяються т. Н. Аглютинативне, або агглютинирующие, яз. (Тюркські, уральські, тунгусо-маньчжурські, монгольські, екскімосско-Алеутські, генетично ізольовані корейський і япон. Баскська, енисейские і чукотско-камчатські яз. Майже всі яз. Аборигенів обох Америк і Австралії, яз. Макросемьи банту, готтентотскіе і бушменську яз. в Африці). В рус. мовою, що належить до семітської типу, А. як спосіб зв'язку морфем зустрічається в отд. дієслівних формах, напр. пройдемо> пройдемо-ті> пройдемо-ті-сь> пройдемо-ті-сь-ка.
Аглютинація (від лат. Agglutinatio - приклеювання. Склеювання) - освіту в мовах граматичних форм і похідних слів шляхом приєднання до кореня або до основи слова афіксів, що мають граматичні та дериваційні значення.
Афікси однозначні, тобто кожен з них виражає тільки одне граматичне значення, і для даного значення завжди служить один і той же афікс. Афікси слідують один за одним, не зливаються ні з корінням, ні з іншими афіксами, і їх межі виразні. Голосні афіксів можуть піддаватися фонетіческімізмененіям в залежності від звукового складу основи (див. Сингармонізм), можуть змінюватися і приголосні на стиках морфем, але всі ці зміни підпорядковані чисто фонетичним закономірностям, характерним для даного мови. Це спостерігається, наприклад, в більшості алтайських і фінно-угорських мов: Робочі - «справа», «робота», -чи - словотвірний афікс (ішчі - «робочий»), -лер. -іміз. -день - словозмінної афікси, що мають відповідно значення числа (множина), приналежності (1-е особа множини) і відмінка (вихідний відмінок).
Приклад аглютинації на матеріалі турецької мови: ev - іменник зі значенням «будинок», ler - суфікс-показник множини, im - суфікс, що виражає приналежність (1-е особа однини), de - суфікс, що передає місцевий відмінок. У підсумку отримуємо четирехморфемную структуру: evlerimde (переклад: У моїх будинках).
Аглютинація - це (від лат. Agglutinare - приклеювати) спосіб утворення форм слова і похідних слів механічним приєднанням стандартних афіксів до незмінних (позбавленим внутрішньої флексії) основам або коріння. Кожен афікс має тільки одне граматичне значення, так само як кожне граматичне значення виражається завжди одним і тим же аффиксом. Наприклад, в турецькою мовою ода означає "кімната", лар - суфікс множини, так - суфікс місцевого відмінка (на питання де?); при з'єднанні цих елементів виходить одаларда зі значенням "в кімнатах", т. е. щоб висловити і значення множини, і значення місцевого відмінка, треба додати в зазначеній послідовності два окремих аффикса (число їх в залежності від слово- і формоутворення збільшується).
Аглютинація (від лат. Agglutinatio - приклеювання, склеювання) - спосіб слово- та формоутворення, при якому до основи або кореня, в переважній кількості випадків зберігає стабільнийзвуковой склад, приєднуються однозначні стандартні афікси. В такому розумінні (як спосіб з'єднання морфем) аглютинація протидії по-ла-га-ет-ся фузії.
Афікси йдуть один за іншим в певній ієрархічній послідовності, так, напри-заходів, в тюркських мовах до імені приєднання-ня-ет-ся в першу чергу афікс множе-ного-но-го числа, потім присвійний афікс, потім відмінковий (пор. Кирг . ата-лар-имиз-да 'у наших батьків'). Структу-ра слова прозора, так як кордони морфем виразні; на стиках морфем, як правило, не виникає значних звукових змін, а виникають пов'язані з явищем так званого стяжения і носять одиничний характер: наприклад, в киргизькому мові замість очікуваного балу-лар 'діти' появля-ет-ся бал-дар (пор. енерго-лер 'матері', ата-лар 'батьки' і т. п.). Звукові варіанти афіксів виникають як результат дії сингармонізму: пор. угор. fal-on 'на стіні', kép-en 'на картині', tükr-ön 'на дзеркалі'. Випадки суміщення в одному афікси двох значень одиничні: наприклад, в Нанайська мова афікс ру вказує і на повелітельноенаклоненіе, і на даний час.
На основі характерного морфологічної ознаки аглютинації виділяються агглюті-на-тив-ні мови (див. Тіпо-ло-гі чого ська класифікація мов). Аглютинація як спосіб зв'язку морфем зустрів ча ет ся і в мовах, що не відносяться до агглюті-на-тив-ним, - в індонезійських мовах, індо-євро-пей-ських мовах, але для них цей спосіб не є найважливішим, типо-ло-гі чого ски визна-ля-ю-щим.
Терміном «аглютинація» позначають також злиття двох звично поєднуються слів, іноді з переразложеніем (франц. Ma amie> m'amie> ma mie 'моя подруга'). Іноді в понятті «агглю-ти-на-ції» акцент робиться на однозначності афіксів, і в цьому випадку говорять про агглю-ти-на-тив-но-сті як типі з'єднання змісту і форми в граматиці, протидії по-лож- номфлектівності.