Батько, Іван Махно, кучер одного гуляйпільського багатія, записав дату народження сина роком пізніше - так іноді робили, щоб не віддавати зовсім вже юних синів в армію. Пізніше приписаний рік врятував Нестору життя.
Цікаві спогади про роль надприродного в життя Махно збереглися завдяки інтерв'ю, даному в Чимкенте на початку 1960-х років дочкою Нестора Івановича Олени кореспонденту газети «Гудок».
- При хрещенні батька в нашому родовому селі Гуляйполе на священика спалахнула ряса, - згадувала жінка. - Горіла вона вогнем бездимних, блідо-рожевим, нешкідливим. Батюшка без зволікання передрік: «Це дитятко, в силі, по землі вогнем пройде». Так і сталося у всіх сенсах. Батько міг по палаючим вугіллям босими ногами ходити, а якщо хотів кого покарати, наглухо замикав двері, вікна і спускав на винного зграю вогняних куль. які палили, залишаючи криваві виразки.
Грабежі й убивства
fb vk tw gp ok ml wp
Мабуть, останнім з міфів є ставлення Нестора Івановича до мовного питання, який багатьох бентежить в сучасній Україні. Розповідають, ніби Махно не цікавило це питання, він був байдужий до української мови і нормально сприймав політику русифікації України. Насправді махновський рух відстоювало право народу на культурну, мовну та взагалі національну ідентичність.
- Про один лише доводиться пошкодувати мені, випускаючи цей нарис у світ: це - що він виходить не в Україні і не українською мовою, - писав Махно у своїх мемуарах. - Культурно український народ крок за кроком йде до повного визначення своєї індивідуальної своєрідності, і це було б важливо. Але в тому, що я не можу видати своїх записок на мові свого народу, вина не моя, а тих умов, в яких я перебуваю.
У листі до українських однодумцям в США Махно повідомляв, що опублікує свої мемуари українською мовою, як тільки знайде перекладача. Однак перекладач так і не знайшовся до самої смерті Махно.
Міф про невразливості
Серед махновців ходили розмови про невразливості їх вождя для клинків і куль. Адже не дарма він ніколи в бою не ховався за спинами своїх бійців, атакуючи в перших рядах. За роки війни під ним було вбито чимало коней, самого ж Махно кулі майже ніколи не зачіпали. Існує кілька легенд про причини такого везіння.
- У батька був оберіг у формі розп'яття, ставав чорним і липким, як смола, напередодні небезпеки і відроджуються первозданний вигляд, як тільки приймалося правильне рішення, що дозволяє уникнути біди, - розповідала нібито дочка Махно.
Залишок життя Нестор Іванович Махно провів в еміграції - спочатку в Румунії, потім у Польщі (де відсидів у в'язниці за підозрою в антипольської діяльності) та у Франції. У Парижі Махно активно займався пропагандою ідей анархізму - виступав, писав статті, видав кілька брошур. Якщо дозволяє здоров'я, працював фізично - робітником на кіностудії, шевцював.
fb vk tw gp ok ml wp