28. Політичний режим: поняття і ознаки
Політичний режим - це система методів, способів і засобів здійснення політичної влади. Будь-які зміни, що відбуваються в сутності держави даного типу, перш за все відбиваються на його режимі, а він впливає на форму правління і форму державного устрою.
Відповідно до однієї точки зору поняття "політичний режим" і "державний режим" можна розцінювати як тотожні.
Відповідно до іншої точки зору поняття "політичний режим" більш широке, ніж поняття "державний режим", бо включає в себе не тільки методи і прийоми здійснення політичної влади з боку держави, а й з боку політичних партій і рухів, громадських об'єднань, організацій і т .п.
Поняття політичного режиму є ключовим для формування уявлень про основні системах влади. Виходячи з політичного режиму судять про справжньої картині принципів організації політичного суспільний лад. Політичний режим характеризує певний політичний клімат, який існує в тій чи іншій країні в конкретний період її історичного розвитку.
Ознаки політичного режиму:
- ступінь участі народу в механізмах формування політичної влади, а також самі способи такого формування;
- співвідношення прав і свобод людини і громадянина з правами держави;
- гарантованість прав і свобод особистості;
- характеристика реальних механізмів здійснення влади в суспільстві;
- ступінь реалізації політичної влади безпосередньо народом;
- положення засобів масової інформації, ступінь гласності в суспільстві і прозорості державного апарату;
- місце і роль недержавних структур у політичній системі суспільства;
- співвідношення між законодавчою і виконавчою гілками влади;
- характер правового регулювання (стимулюючий, що обмежує) в відношенні громадян і посадових осіб;
- тип політичної поведінки;
- характер політичного лідерства;
- врахування інтересів меншості при прийнятті політичних рішень;
- домінування певних методів (переконання, примусу і т.п.) при здійсненні політичної влади;
- ступінь верховенства закону в усіх сферах суспільного життя;
- принципи взаємини суспільства і влади;
- політичне і юридичне становище і роль в суспільстві "силових" структур держави (армії, поліції, органів державної безпеки і т.д.);
- міра політичного плюралізму, в тому числі багатопартійності;
- існування реальних механізмів залучення до політичної і юридичної відповідальності посадових осіб, включаючи самих вищих.
29. Демократичний режим
Залежно від особливостей набору методів і засобів державного владарювання розрізняють два полярних режиму - демократичний і антидемократичний.
Поняття "демократія" означає, як відомо, народовладдя, влада народу. Однак ситуація, при якій весь народ здійснював би політичне владарювання поки ніде не реалізована. Це скоріше ідеал, то, до чого потрібно всім прагнути. Тим часом є ряд держав, які зробили в цьому напрямку більше інших (Німеччина, Франція, Швеція, США, Швейцарія, Англія) і на які часто орієнтуються інші держави. Ознаки демократичного режиму:
- населення бере участь у формуванні та здійсненні державної влади за допомогою прямої (референдум) і представницької демократії (через обрані ним представницькі органи);
- рішення приймаються більшістю з урахуванням інтересів меншості;
- існування громадянського суспільства з його розвиненою структурою;
- реальне здійснення правової держави;
- виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх підзвітність виборцям;
- легітимність державної влади;
- "силові" структури (збройні сили, поліція, органи безпеки і т.п.) знаходяться під демократичним контролем суспільства, використовуються тільки за прямим призначенням, їх діяльність регламентується законами;
- домінують методи переконання, узгодження, компромісу, звужені методи насильства, примусу, припинення;
- у всіх сферах суспільного життя панує закон;
- проголошуються і реально забезпечуються права і свободи людини і громадянина;
- щодо господарюючих суб'єктів і громадян діє принцип "дозволено все, що не заборонено законом";
- політичний плюралізм, в тому числі багатопартійність, змагання політичних партій, існування на законних підставах політичної опозиції як у парламенті, так і поза ним (опозиція висуває альтернативну програму, критикує владу за скоєні помилки, контролює її через діяльність своїх фракцій і блоків в парламенті, в своїй друку);
- гласність, засоби масової інформації є вільними від цензури;
- реальне здійснення принципу поділу влади на законодавчу (покликану приймати закони, формувати стратегію розвитку суспільства), виконавчу (покликану здійснювати прийняті закони, втілювати їх в життя, проводити повсякденну політику держави) і судову (покликану виступати арбітром у випадках конфліктів, різного роду правопорушень) .
як різновид суспільних відносин (наприклад, Іспанія періоду правління Франко, Чилі за часів влади Піночета).
1) в центрі і на місцях відбувається концентрація влади в руках одного або кількох тісно взаємозалежних органів при одночасному відчуження народу від реальних важелів державної влади;
2) ігнорується принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову (найчастіше президент, виконавчо-розпорядчі органи підпорядковують собі всі інші органи, наділяються законодавчими і судовими повноваженнями);
3) роль представницьких органів влади обмежена владним суб'єктом, хоча вони і можуть існувати;
4) суд виступає по суті допоміжним органом, разом з яким можуть використовуватися і позасудові органи;
5) звужена або зведена нанівець сфера дії принципів виборності державних органів і посадових осіб, підзвітності та підконтрольності їх населенню;
6) в якості методів державного управління домінують командні, адміністративні, в той же час відсутня терор, практично не застосовуються масові репресії, жорсткі насильницькі прийоми здійснення політичної влади;
7) зберігається часткова цензура, існує свого роду "півголосних";
8) відсутність єдиної ідеології (на відміну від тоталітаризму тут не виправдовують свої вчинки прагненням до високих цілей);
9) відмова від повного тотального контролю над усіма сферами суспільного життя, як це спостерігається в тоталітарному політичному режимі;
10) існує частковий плюралізм, опозиція не допускається, може існувати лише імітація багатопартійності, бо всі наявні партії повинні орієнтуватися на лінію, вироблену правлячої партією, в іншому випадку вони розганяються;
11) права і свободи людини і громадянина головним чином проголошуються, але реально не забезпечуються в усій своїй повноті (перш за все в політичній сфері);
12) особистість позбавлена гарантій безпеки у взаємовідносинах з владою;
13) "силові" структури суспільству практично не підконтрольні і використовуються часом і в суто політичних цілях;
14) роль лідера висока, але на відміну від тоталітаризму лідер не харизматичний.
31. Тоталітарний режим
Поняття "тоталітаризм" в буквальному сенсі слова означає "весь", "цілий", "повний". У кожній з країн, де виникав і розвивався політичний тоталітарний режим, він мав свою специфіку. Разом з тим є спільні риси, властиві всім формам тоталітаризму і відбивають його суть. Тоталітарний режим характеризується абсолютним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, повним підпорядкуванням людини політичної влади і пануючої ідеології.
Ознаки тоталітарного політичного режиму:
1) держава прагне до глобального панування над усіма сферами суспільного життя, до всеохоплюючої влади;
2) суспільство практично повністю відчужене від політичної влади, але воно не усвідомлює цього, бо в політичній свідомості формується уявлення про "єдність", "злиття" влади і народу;
3) монопольний державний контроль над економікою, засобами масової інформації, культурою, релігією і т.д. аж до особистого життя, до мотивів вчинків людей;
4) абсолютна "правова", а точніше антиправові, регламентація суспільних відносин, яка базується на принципі "дозволено тільки те, що прямо дозволено законом";
5) державна влада формується бюрократичним способом, по закритим від суспільства каналам, оточена "ореолом таємниці" і недоступна для контролю з боку народу;
6) домінуючим методом управління стає насильство, примус, терор;
7) панування однієї партії, фактичне зрощування її професійного апарату з державою, заборона опозиційно налаштованих сил;
8) права та свободи людини і громадянина носять декларативний, формальний характер, відсутні чіткі гарантії їх реалізації;
9) економічним фундаментом виступає велика власність: общинна, монополістична, державна;
10) наявність однієї офіційної ідеології, фактично усувається плюралізм;
11) централізація державної влади на чолі з диктатором і його оточенням;
12) безконтрольність репресивних державних органів з боку суспільства;
13) відсутність правової державності і громадянського суспільства;
14) державна влада здійснюється на свій розсуд, сваволі, не враховуючи думки більшості, в протиріччі з демократичними механізмами, нормами та інститутами.