м. пролетар; селянин, який не володіє землею, не тому щоб займався промислами або торгівлею, а по бідності, калечеству, самотності, нехтування; бестягольний, нетяглих; самотній, бездомок, безпритульний; бурлака живе в людях захребетником або в наймах, сторожів, пастухів; | бобирем звуть і такого селянина, у якого немає сина, хоча б і були дочки (Наум.). Позаздрив бурлака безорної. Тихіше пилу: не твої бобирі, відсіч бранчівому. Бари наші бобирі, а ми подбобильнічкі. Бобиліха ж. дружина бобиря; бобилка, бобилька ж. то ж, або бездомна і бідна вдова, самотня, безпритульна, звичайно живе в людях, по задвірках, або в келейке, не в тяглової, а в келійному порядку, поза селища. Бобиленок, бобильчонок м. Бобилята мн. Бобильов діти. | У оренб. губ. бобирями називалися бездомні вихідці, пріпущеннікі або осілі в тептярей, нині такі ж селяни чудського племені, але татарської мови; з тептярей бобирів набиралися два кінні полки, тептярскіе. Бобильов, бобиліхін, бобилкін, що належить Бобильов, бобилке; Бобильов, бобильскіх, бобилічій, до них і до стану їх относящ. Бобильщіна ж. побут бобирів, або собіратся. бобирі; | старий. подати, колись збиралася з бобирів, з бестягольних, близько четвертака в рік. Бобильнічать, бобильствовать, Бобильов, бобилять, жити і бути одинаком; | пск. кочувати без повної осілості, по найманим пустками. Бобильов, прикидатися бідняком. Бобильнік м. Пск. росли. чорнобиль.
Бобильов, -я, м. 1. Самотній селянин-бідняк, зазвичай безземельний (устар.). 2. перен. Одинокий безсімейні людина (розм.). Жити бобирем. || ас. бобилка, -и. || дод. бобильскіх, -а, -е.
Наголос: бурлака м.- Безземельний селянин (в українській державі до 1917 г.).
- розм. Одинокий, безсімейні людина.
бурлака
"Безземельний селянин, поденник" (між іншим, см. У Котошихина 98). На думку Мікколі (Berühr. 89 і сл.), Запозичують. з скандію. пор. ін-ісл. bū "селянське господарство", bóli, landbóli "здольник, найманий працівник", * buabóli "здольник", др.-шв. boaböle, boabyle; см. також Бернекер 1, 65 і критику фонетичної боку етимології у Тернквіст (223 і сл.). Потім Міккола (ÄВ 50 і сл.) Відмовився від цієї етимології нібито через те, що це слово відомо в рос. лише з XVI ст. Згодом він вважав його експресивним словом і порівнював з шв. bobbe, англ. bob "телепень", англ. baby або літ. bumbilas 1 "наймит", 2. "ледар", лтш. bumbulis "бульба". Все це надзвичайно проблематично. Слід звернути увагу також на рум. bobîlcă "вид танцю", bobîlnic "настурція", не пояснене у Тіктін 1, 202.
Бобильов, бобиря, · чоловік. (· Обл.). Бідний, безземельний, безпритульний, самотній селянин. Живе бобирем. Залишився бурлака-одинаком.
голяк, бездомок, пролетар, безпритульний, бестягольний, бестяглий, неосілих; без сина; холостий, холостяк, безшлюбний, самотній, безжённий, безсімейні; незайманий; одиночка