Раскольников, вибравши Соню, вважаючи, що у них багато спільного, під час першої зустрічі "перевіряє Соню на міцність". Він, вбивши стару, здійснює бунт, вона, убивши себе, приносить жертву. Доки "простягається Сонине терпіння, повинна ж і вона збунтуватися"
Раскольников в цій сцені виступає як змій-спокусник.
- Знаю "і про те, як ви о 6 годині пішли".
- "Катерина Іванівна адже вас мало не била".
- "А з вами що буде?"
- "Катерина Іванівна в сухот, в злий, вона скоро помре".
- "А коли ви тепер захворієте".
- "Діти на вулицю всією юрбою підуть".
- "З полечку, напевно, те ж саме буде".
Результат цього болісного розмови: Соня - не бунтує, а тільки сподівається на Бога. Раскольников - відчуває її силу. Звідси - "наситяться страждання", "всьому стражданню людському вклонився", "юродивий" - свята.
Слід проаналізувати цю сцену і з боку лексики. Як в лексиці відбивається стан героя, сила і слабкість, як поступово воно змінюється?
Вдруге Раскольников приходить до Соні, щоб зізнатися у вбивстві. Він відчуває її моральну силу і тому вважає, що вона витримає.
Раскольников починає з перевірки своєї теорії:
"Кого вбити: Лужина або Катерину Іванівну"
"І хто мене тут суддею поставив?"
"Навіщо тільки тебе-то я прийшов мучити?"
"Ох, як ви страждаєте!"
"Ні тебе найнещасніші нікого".
Результат - слова Раскольникова: "Все дурниця". але в той же час: "Я в каторгу-то, може, і не хочу".
Слід проаналізувати і цю сцену з боку лексики. Спостерігаючи за лексикою, простежте, як поступово слабкість Соні перетворюється в силу, а Раскольников втрачає всю свою впевненість.