3.5. Інші способи організації міжнародних розрахунків
3.5.5. Чекова форма розрахунків
У міжнародних розрахунках використовується також чекова форма. Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження (наказ) чекодавця банку-платнику здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю (пред'явнику) або за їхнім наказом іншим особам (ордерний чек) за рахунок коштів чекодавця, наявних у банку [24].
На практиці застосовується наступний порядок оплати чека:
- чек оплачується за рахунок коштів чекодавця;
- підлягає оплаті за умови пред'явлення його до оплати у строк, встановлений законом;
- платник зобов'язаний упевнитися в достовірності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженим з нього обличчям (при оплаті индоссированного чека платник зобов'язаний перевірити правильність індосаментів, але не підписи індосантів);
- особа, що сплатила чек, має право вимагати передачі йому чека з розпискою в отриманні платежу;
- платіж по чеку може бути гарантований повністю або частково через аваль (аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль);
- уявлення чека в банк на інкасо для одержання платежу вважається пред'явленням чека до платежу.
Законодавством обмовляється також наслідки несплати чека [25]:
- в разі відмови платника від оплати чека чекодержатель має право за своїм вибором пред'явити позов до одного, кількох чи до всіх зобов'язаних за чеком осіб (чекодавцю, авалистам, индоссантам), які несуть перед ним солідарну відповідальність;
- чекодержатель має право вимагати від зазначених осіб оплати суми чека, своїх витрат на одержання оплати, а також відсотків;
- позов чекодержателя до зазначених осіб може бути пред'явлений протягом шести місяців з дня закінчення строку пред'явлення чека до платежу.
Спрощена схема розрахунків чеками виглядає наступним чином (див. Рис. 3.7.): Імпортер подає в свій обслуговуючий банк платіжне доручення про депонування (резервування) певної суми на депозитному рахунку (1) і одночасно надає заяву про видачу йому чека (2). На підставі цих документів банк покупця відкриває своєму клієнтові депозит (3). Після відкриття депозиту банк видає чек (4).
Мал. 3.7. Чекова схема розрахунків
Після відвантаження продукції або надання послуги експортером (5) імпортер оплачує їх чеком (6). Експортер в певний термін з моменту отримання чека надає його в свій банк (7). Той, в свою чергу, пересилає чек в банк імпортера (8). Банк імпортера перераховує гроші (9). Після цього робляться виписки банків своїм клієнтам (10) і (11).
Чекова форма розрахунків, як і акредитивна, забезпечує певні гарантії експортерам. Однак оформлення угод кілька збільшує час обороту грошових коштів.
Чек пов'язаний з наявністю коштів на рахунку чекодавця і використовується як засіб розпорядження цим рахунком, приватним зобов'язанням в якості платіжного засобу. Погашення боргу чекодержателя може відбутися лише за наявності необхідної суми на рахунку чекодавця. Банк не несе відповідальності перед чекодавцем за оплату виписаного на нього чека. Але банк може мати зі своїм клієнтом договір, що дозволяє виставляти на його рахунок чеки, що перевищують в певному розмірі кредитовий залишок по поточному рахунку - овердрафт.
Так як чеки не є інструментом кредитування, а являють собою засіб розпорядження поточним рахунком, то терміни їх дії обмежені. За Женевської конвенції про чек 1931 р регулюючої чекові звернення в міжнародних розрахунках, період його дії в межах однієї країни становить 8 днів, а для оплати в інших країнах - 20 - 70 днів, включаючи час на оплату і перерахування грошей експортеру [26].
1. Особливості здійснення розрахунків за допомогою акредитива
2. Особливості здійснення розрахунків за допомогою інкасо
3. Особливості здійснення розрахунків за допомогою банківських переказів
4. Особливості здійснення розрахунків за допомогою векселів
5. Особливості здійснення розрахунків за допомогою чеків
6. Особливості здійснення взаєморозрахунків за допомогою клірингу
[24] Нормативно-правова юридична довідкова система «Гарант». Словник.