Випадок цей стався з одним з героїв мого попереднього оповідання «Два Студента».
Було це в 80-х роках минулого століття. Женя навчався в педінституті на фізматі. До цього працював зварювальником, та й коли студентом став, все одно підробляв, а як же інакше, у нього вже були дружина і дитина. Назбиравши грошей, купив югославську куртку, ті, хто пам'ятає 80-ті роки, зрозуміє, як Женька був радий цій покупці.
Але не довго він радів, одного разу, після занять він прийшов в роздягальню і виявив, що куртки там немає, її вкрали. Женька дуже засмутився, намагаючись збагнути що робити, став ходити взад і вперед по вестибюлю, там його і побачила викладачка історії КПРС Фаїна Михайлівна. Запитала, що трапилося, Женька сказав, що ось майже нову, югославську куртку вкрали.
Приблизно в цей же час я і наш завідувач кафедри, Євген Валерійович, сиділи на кафедрі, розмовляли, чекаючи кінця робочого дня (я тоді працювала на кафедрі лаборантом). У двері постукали. Євген Валерійович сказав: «увійдіть». У двері заглянув чоловік років 30, досить непрезентабельний вид, і запитав чи не знайдеться тут для нього роботи. Ми дуже здивувалися, завкафедрою запитав, яку саме роботу треба. Почувши у відповідь: теслі, слюсарі, двірника, здивувався ще більше і сказав, що за такою роботою треба звертатися в АГЧ. Чоловік вибачився і пішов. А незабаром ми зібралися йти по домівках. Спустилися на другий поверх, там був кабінет ректора, а мені потрібно було віддати на підпис його секретарці відомість на почасовка. Близько кабінету ректора побачили засмученого Женьку і Фаїну Михайлівну. Запитали в чому справа, і почули про вкрадену куртку. Ми з Євгеном Валерійовичем переглянулися згадавши чоловіка, якому абсолютно нічого було робити на кафедрі математики, і який ймовірно шукав, де що погано лежить, і хором сказали, що бачили злодія. До цього часу підійшов молодий сержант міліції, викликаний Фаїною Михайлівною, почувши наші слова, зажадав більш докладна розповідь. Розповіли, детально подали прикмети, і задоволений сержант пішов шукати злодія. Ми з завкафедрою теж пішли по домівках.
А на другий день Женя нам розповів, чим закінчилася ця справа: сержант швидко знайшов злодія, той встиг піти лише до найближчого магазину. Тут же зізнався, що куртку вкрав саме він, але вже встиг її продати за п'ять рублів (стільки тоді коштувала пляшка горілки). Покупця описав досить точно, так що і того швидко знайшли, куртку, зрозуміло, відібрали і незабаром повернули Жене.