В. Г. Коляденко, А. Е. Федоренко,
С. Н. Раздейбедін, Г. Ф. Лобанов, Е. В. Іванов
Застосування тержинан для профілактики і лікування урогенітальних інфекцій
Національний медичний університет ім. А. А. Богомольця,
Київський обласний шкірно-венерологічний диспансер
Наявність генітальної інфекції у обох статевих партнерів або виявлення її хоча б у одного з них може бути причиною розвитку найрізноманітніших запальних захворювань статевих органів [1] - можливі різні порушення вагітності та післяпологові ускладнення: хориоамнионит, ендометрит, перитоніт (особливо після кесаревого розтину), - часто призводять до необхідності видалення матки з наступною інвалідизацією жінки дітородного віку [3, 4].
Незважаючи на застосування нових високоефективних препаратів, венеролог, гінекологами, урологами, частота виникнення різних запальних процесів внаслідок почастішали невпорядкованих позашлюбних статевих зв'язків має явну тенденцію до збільшення серед значної частини населення України. Поширення самолікування початкових проявів як соматичної, так і запальної патології статевих органів призводить до зміни її «класичних клінічних» рис, а лабораторна мікроскопічна діагностика в момент звернення за кваліфікованою лікарською допомогою також далеко не завжди дає підставу для постановки лікарем точного етіологічного діагнозу. Досить типовою є ситуація, коли чоловікові ставиться діагноз підгострого бактеріального уретриту венеричного генезу, а у його партнерки - вагініт, кольпіт або бактеріальний вагіноз. Гінекологами така патологія розглядається як захворювання, що характеризується відсутністю або малою кількістю лактобацил в піхві і наявністю флори, в якій переважають гарднерели, анаеробні бактерії і, цілком ймовірно, мікоплазми. Такого роду змішані інфекції сечостатевих шляхів складають, за даними літератури, від 50% до 80% серед всіх захворювань, переважно передаються статевим шляхом [2, 3]. У розвитку їх прогресуючих форм провідну роль відіграють анаеробні збудники [1].
Поліетіологічним характер захворювань статевих партнерів (бактеріальні, грибкові, паразитарні, змішані інфекції), порушення стану нормальної мікрофлори уретри, піхви, а також торпидное їх клінічний перебіг суттєво впливають на репродуктивну функцію як у чоловіків, так і у жінок. Такі ускладнення, як безпліддя, позаматкова вагітність, внутрішньоутробна інфекція плода та новонародженого, хронічна хворобливість в області промежини і малого тазу обумовлюють актуальність подальших досліджень у плані лікування і профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Інфіковані змішаною інфекцією жінки звертаються до лікаря зі скаргами на виділення зі статевих шляхів різної інтенсивності з неприємним запахом, свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів, періодичні дизуричні розлади, а іноді і на болі в області промежини і піхви. В ході клінічного обстеження виявляються такі ознаки запального процесу, як гіперемія і набряк вульви, передодня і стінок піхви, уретровагінального кута, а також зміни в складі сечі. Особливо слід відзначити, що з часом характер цих симптомів часто змінюється: виділення можуть ставати більш густими або рідшими; набувають жовтувато-зелену або прозоро-опалесцирующую забарвлення; більш рівномірно розподіляються по стінках піхви; свербіж і дизуричні явища можуть як частішати, так і періодично зникати. У ряді випадків (переважно на тлі вторинного імунодефіциту) може розвинутися висхідна інфекція сечостатевого тракту. Клінічний перебіг такого роду запальних уражень (вагінітів, уретритів, клопотів, БВ) особливо несприятливо у жінок дітородного віку, які планують завагітніти; у вагітних, породіль і породіль; у пацієнток з естрогенною недостатністю, оскільки наявний у них гормональний дефіцит створює додаткові сприятливі умови для розвитку змішаної інфекції; у жінок, яким планується гінекологічне оперативне втручання або внутриматочное інструментальне дослідження; у хворих з вродженим або набутим імунодефіцитом.
У таких ситуаціях ідеальний препарат для хіміотерапевтичного впливу повинен поєднувати в собі такі риси:
мати широкий спектр впливу на найбільш часто зустрічаються асоціації патогенних збудників (анаеробна флора: Гр (+) і Гр (-) бактерії, гриби, трихомонади);
бути високоефективним і досить швидкодіючим засобом;
масло гвоздики і герані - природні антисептики.
Тержинан випускається у вигляді вагінальних таблеток № 6 або № 10. Перед вживанням їх слід змочити на 20-30 секунд у воді, а потім глибоко ввести у піхву на ніч.
Мета нашого дослідження - вивчення ефективності препарату Тержинан при амбулаторному лікуванні неспецифічних змішаних клопотів і бактеріальних вагінозів у жінок - статевих партнерок чоловіків з уретропростатитів бактеріального і дріжджового характеру.
Діагноз бактеріального кольпіту або вагінозу у обстежених жінок було поставлено на підставі:
- Мікроскопії мазків з уретри і піхви по Граму.
- Амінотест (проби з 10% розчином гідроксиду калію).
- Лакмусового визначення рН виділень.
Контрольоване місцеве використання цього препарату проводилося у двох груп жінок у віці від 18 до 42 років.
2 група - 46 жінок, які самостійно прийшли на поліклінічний прийом до лікаря зі скаргами на наявність у них досить значних виділень із статевих шляхів, які супроводжуються в ряді випадків досить неприємним запахом і свербінням. Проведене до лікування бактеріоскопічне дослідження дозволило виявити як наявність значного лейкоцитозу (до 60-80 в полі зору), так і наявність досить багатою змішаною кандидозно-трихомонадно-бактеріальної флори. Крім того, у них же визначалося помітне підвищення рН (до 5,0-5,5) і наявність специфічного «рибного» запаху, т. Е. Позитивний амінотест. Кольпоскопическое дослідження також підтвердило наявність запальної реакції в піхву практично у всіх жінок цієї групи.
Місцеве вагінальне застосування Тержинан здійснювалося 1 раз на добу (на ніч) протягом 10 днів всім жінкам обох груп. Подразнення слизових і поганий переносимості (навіть серед вагітних жінок) при цьому не відзначалося.
В період лікування спринцювання піхви не застосовувалися. Пацієнткам було настійно рекомендовано утримуватися від статевого життя і роз'яснена необхідність обов'язкового паралельного обстеження і лікування їх статевих партнерів у лікаря-венеролога. Після такого курсу монотерапії у 26 жінок першої групи відзначилося різке зниження лейкоцитозу (з 20-40 до 10-12 в полі зору), зникнення дріжджового міцелію, зниження рН вмісту піхви до 4,0, відсутність «рибного» запаху, т. Е. негативні результати амінотест. Тільки у 2-х жінок на тлі зниження лейкоцитозу в мазках виявлялися поодинокі трихомонади, лактобацили. У жінок другої групи відзначалося зниження гостроти запального процесу, що проявилося помітним зменшенням лейкоцитозу (до 20-25 в полі зору); зникнення скарг на свербіння і печіння серед недавно (до 3-х місяців) хворих; нормалізація вагінальної флори. У 16 з них в контрольних мазках виявлялися поодинокі трихомонади і гарднерели, в зв'язку з цим був продовжений на 10 днів курс місцевої терапії Тержінаном, одночасно були призначені per os трихопол або фазижин. Решта жінок використовували Тержинан ще протягом 6 днів. При їх повторному обстеженні на 4-6 день після закінчення вагінального лікування одужання настало у 42 з них (в 92%), а позитивний ефект у інших - 8% (т. Е. У 4-х жінок з тривалістю патології понад 6-7 місяців).
На контрольне обстеження через 30-40 днів, т. Е. Після закінчення перших після лікування місячних, з'явилися 64 жінки (21 жінка з 1-ї групи і 43 жінки з 2-ї групи).
Контрольне обстеження підтвердило ефективність інтравагінального застосування Тержинан. Лише у 5-ти з 64-х жінок застосування вищевказаного методу лікування було недостатнім. При цьому 2 жінки з першої групи мали в цей проміжок часу статеві зв'язки з чоловіками, т. Е. В цьому випадку цілком допустимо повторне інфікування. У решти трьох жінок зазначалося наявність незначних слизових виділень, дещо підвищений лейкоцитоз (до 20 в полі зору), рясна змішана бактеріальна вагінальна мікрофлора, відсутність лактобацил, поодинокі ключові клітини.
Таким чином, на підставі проведеного дослідження цілком обгрунтовано можна зробити висновок про достатню ефективність інтравагінального застосування Тержинан при лікуванні як явно патогенної, так і умовно-патогенної мікрофлори геніталій, існування якої обумовлює розвиток змішаних бактеріальних кольпітів і вагінозів у жінок дітородного віку. Грамотне амбулаторне використання тержинан веде до придушення такого роду мікрофлори, сприяючи тим самим ліквідації інфекційно-запальних урогенітальних уражень у жінок і зниження загального рівня ІПСШ серед населення України.