Для захисту від іонізуючих випромінювань застосовують такі методи і засоби:
- зниження активності (кількості) радіонукліда, з яким працює людина;
- збільшення відстані від джерела випромінювання;
- екранування випромінювання за допомогою екранів і биологиче-ських захистів;
- застосування засобів індивідуального захисту.
Якщо заходів захисту часом, відстанню, кількістю недостатньо-точно для зниження рівня випромінювання до допустимих величин, між
253 джерелом випромінювання і об'єктом, що захищається (людиною) уста-новлюють захист (екрани). Потужність дози зменшується в екрані за експоненціальним законом:
D = i> Q e- ^ = r> 0 e _0 '693 d / d i / 2, де Dq - потужність поглиненої дози перед екраном; ц - лінійний коефіцієнт ослаблення; dyy. - товщина половинного ослаблення (товщина матеріалу екрану, послабляє потужність випромінювання в 2 рази); d - товщина екрана. Значення ц, а \, 2 залежать від типу і
енергії випромінювання і матеріалу екрана, їх значення відомі і з-тримаються в довідниках з радіаційної безпеки.
В інженерній практиці для вибору типу і матеріалу екрана, його товщини використовують уже відомі розрахунково-експериментальні дані по кратності ослаблення випромінювань різних радіонуклідів-дів і енергій, представлені у вигляді таблиць або графічних зави-ності. Вибір матеріалу захисного екрану визначається видом і енергією випромінювання.
Для захисту, від альфа-випромінювання достатньо 10 см шару повітря. При близькому розташуванні від альфа-джерела застосовують екрани з органічного скла.
Для захисту від бета-випромінювання рекомендується використовувати матеріали з малою атомною масою (алюміній, плексиглас, карболіт). Для комплексного захисту від бета-і гальмівного гамма-випромінювання застосовують комбіновані дво- і багатошарові екрани, у кото-яких з боку джерела випромінювання встановлюють екран з мате-ріалу з малою атомною масою, а за ним - з великою атомною масою (свинець, сталь і т.д.).
Для захисту від гамма- та рентгенівського випромінювання, володію-щих дуже високу проникаючу здатність, застосовують ма-ли з великою атомною масою і щільністю (свинець, вольфрам і ін.), А також сталь, залізо, бетон, чавун, цегла. Однак чим менше атомна маса речовини екрану і чим менше щільність захисного матеріалу, тим для необхідної кратності ослаблення потрібно біль-Шая товщина екрана.
Для захисту від нейтронного випромінювання застосовують воднево-містять речовини: воду, парафін, поліетилен. Крім того, Нейт-ронное випромінювання добре поглинається бором, берилієм, кадмієм, графітом. Оскільки нейтронні випромінювання супроводжуються гамма-випромінюваннями, необхідно застосовувати багатошарові екрани з раз-особистих матеріалів: свинець-поліетилен, сталь.-вода і водні рас-творити гидроокисей важких металів.
Приміщення, призначені для роботи з радіоактивними препаратами, повинні бути окремими, ізольованими від інших приміщень і спеціально обладнаними. Стіни, стелі та двері роблять гладкими, не мають пір і тріщин. Всі кути приміщення заокруглені для полегшення прибирання приміщення від радіоактивного пилу. Стіни покривають олійною фарбою на висоту 2 м, а при надхо-ванні в повітряне середовище приміщення радіоактивних аерозолів або парів як стіни, так і стелі покривають олійною фарбою повно-стю. Приміщення обладнують хорошою припливно-витяжної вентиля-цією, проводять щоденне вологе прибирання.
Конструкції захисних пристроїв різноманітні, деякі з них представлені на рис. 8.20.
Засоби індивідуального захисту. Для захисту людини від внут-рішнього опромінення при попаданні радіоізотопів всередину організму з
Мал. 8.20. Конструкції пристроїв для захисту від радіації:
а - екран з органічного скла: 1 - оглядове вікно;
2 - підставка; б - сейф стаціонарний стінний захисний:
3 - сталевий шафа; 4 - свинцеві двері з замком; в - екран
настільний пересувний з двома захопленнями: 5 - бічні стінки;
6 - передня стінка; 7 - оглядове вікно; 8 - захоплення; г - сейф
стаціонарний стінний захисний поворотний: 9 - дверцята з замком;
10 - кожух; 11 - покажчик; 12 - маховик; 13 - барабан; д - бокс
захисний для рукавичок на одне робоче місце: 14 - корпус боксу;
15 - рукавички; 16 - оглядове вікно; 17 - тягонапоромір;
18 - витяжний фільтр; 19 - форкамера; 20 - підставка;
е - пересувний захисний екран: 21 - оглядове вікно;
22 - маніпулятори; 23 - механізм пересування
255 повітрям застосовують респіратори (для захисту від радіо-активної пилу), протигази (для захисту від радіоактивних газів).
При роботі з радіоактивними ізотопами застосовують халати, комбінезони, напівкомбінезони з неокрашенной бавовняної тканини, а також бавовняні шапочки. При небезпеки значи-ного забруднення приміщення радіоактивними ізотопами поверх бавовняної одягу надягають плівкову (нарукавники, брю-ки, фартух, халат, костюм), яка покриває все тіло або місця віз-мужнього найбільшого забруднення. Як матеріали для пле-нічного одягу застосовують пластики, гуму і інші матеріали, які легко очищаються від радіоактивних забруднень. При ис-користуванні плівковою одягу в її конструкції передбачається примусова подача повітря під костюм і нарукавники.
При роботі з радіоактивними ізотопами високої активності використовують рукавички з просвинцьованої гуми.
При високих рівнях радіоактивного забруднення застосовують пневмокостюми з пластичних матеріалів з примусовою пода-чий чистого повітря під костюм. Для захисту очей застосовують окуляри закритого типу зі склом, що містять фосфат вольфраму або свинець. При роботі з альфа- і бета-препаратами для захисту обличчя та очей використовують захисні щитки з оргскла.
На ноги надягають плівкові туфлі або бахіли і чохли, сни-травнем при виході із забрудненої зони.