Незмінним попитом садівників-любителів у всіх зонах нашої країни, в тому числі і в Нечорнозем'я, користуються кісточкові культури, серед яких найбільший інтерес представляють вишня і слива. Північна межа ареалу можливого обробітку цих культур в Нечорнозем'я прохо-дить по лінії Ленінград - Вологда - Кіров.
Широке поширення і популярність вишні і сливи пояснюються багатьма їх достоїнствами. Вони відрізняються ран-ним вступом в період плодоношення. Більшість сор-тів починають плодоносити на 3-4-й рік після посадки в сад і швидко збільшують врожайність. Раннє дозрівання плодів вишні, слідом за суницею, дозволяє ліквідувати про-бел в постачанні населення свіжою вітамінною продукцією. Крім того, вишня і слива є високоврожайними культурами і при сприятливих умовах не мають перио-дічності плодоношення. Плоди їх володіють високими вку-совимі, дієтичні і лікувальні властивості. У них содер-жится 8-14% легноусвояемих цукрів, 0,5-2,5% органіч-ських кислот, значна кількість біологічно активних і мінеральних речовин, вітаміни С, Bi, Вг, Ве, Р і ін. За калорійністю плоди вишні і сливи перевершують яблука, груші, абрикоси, персики, смородину, малину і суницю. Темна плоди вишні за змістом Р-активних сполук не поступаються чорній смородині, причому антоціани в мякогі плодів розташовуються більш рівномірно і легко доступні для засвоєння, мають капілляроукрепляющее і протигіпертонічними властивостями.
Плоди вишні і сливи вживають як в свіжому, суші-ном, замороженому, так і в переробленому вигляді (варення, джеми, желе, мармелад, глазуровані плоди, компоти, соки, вина, наливки).
З давніх-давен плоди вишні і сливи застосовують в народній медицині: настої і сік плодів вишні - при лікуванні мало-кровия, артритів, запальних захворювань дихальних шляхів; свіжі і перероблені плоди сливи - як дієта-чеський терапевтичний засіб при атеросклерозі, ревматіз-ме, подагрі, при хворобах нирок, печінки і шлунково-кишечнику-ного тракту.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І ПЛО-доношених. Вишня і слива є представниками сімейства розоцвітих. Плоди - кістянки, звідси і вироб-йшло назву «кісточкові культури». З великого числа видів в практиці використовуються наступні: у вишні - вишня звичайна, вишня чагарникова або степова, вишня повстяна, вишня піщана, черешня; у сліви- зливу домашня, тернослива, терен, слива уссурійська, слива китайська, алича, слива канадська, зливу американська.
У рослин вишні і сливи, як і у всіх плодових рослин, розрізняють надземну частину і кореневу систему.
Коренева система складається з горизонтальних і вертикаль-них коренів. Горизонтальні корені розташовуються в-поверх-ностних шарах, на глибині до 40 см, де особливо активно йдуть мікробіологічні процеси і накопичуються пита-тільні речовини. Вони поширюються далеко за проекцію крони. Вертикальні корені ростуть вглиб (до 1,5 м) і ви-полняют основні функції: всмоктують воду і розчинені в ній поживні речовини з нижчих шарів грунту і утримують рослини 'в вертикальному положенні. Від ос-новних скелетних (горизонтальних і вертикальних) коренів відходять менш розвинені напівскелетні, на відгалуженнях яких утворюються обростають мочкувате коріння.
Для деяких сортів вишні і сливи характерно образо-вання кореневої порослі на горизонтальних коренях, яку можна використовувати в якості підщепи для розмноження цих культур, а у кореневласних рослин - як посадковий матеріал.
Особливості будови і розміщення кореневої системи вишні і сливи необхідно враховувати при проведенні агро-технічних заходів по догляду за грунтом, внесення зруч-реній, видаленні поросли і ін.
Надземна частина представлена деревом чи кущем з не-скількома багаторічними стволами. У кроні дерева разли-ють скелетні, напівскелетні гілки, однорічні або годіч-ні прирости і обростають гілочки. На них утворюються нирки, листя, квітки і плоди.
У кісточкових культур розрізняють такі види нирок: ростові, квіткові, сплячі і придаткові. Ростові бруньки формуються на кінцях однорічних приростів і збоку (в па-зухах листя). З них виростають пагони різної довжини. Квіткові бруньки закладаються на приростах поточного року і букетний гілочках.
Додаткові бруньки формуються не в пазухах листків, а на будь-якій ділянці стовбура, коренів. В екстремальних умо-вах, наприклад при підмерзання, з додаткових бруньок утворюється пристовбурних або коренева поросль. Сплячі нирки являють собою як би приховані точки зростання. Їх у вишні і сливи утворюється мало, і вони важко проростають.
На відміну від зерняткових порід нирки у вишні і сливи прості, т. Е. Вони дають або тільки ростові або тільки квіткові освіти. На наступний рік після закладки ростовая нирка дає тільки втеча або розетку листя, а плодова-тільки квітки і плоди. Після дозрівання пло-дів в місці плодоношення утворюється рубчик, і гілка в цьому місці оголюється. Як виняток у деяких сортів степової вишні (Родюча Мічуріна і ін.) Зустрічаються змішаний-ні нирки, які одночасно містять зачатки квіток і пагонів.
Особливістю кісточкових культур є здатність утворювати в пазусі листа крім поодиноких дві або три групові нирки. З двох парних нирок одна може бути ростовой, інша - плодової, або обидві ростові, або обидві пло-довие. У потрійних нирок -дві плодові і одна ростовая або всі три плодові. Група нирок (4-10) становить так на-зване букетну гілочку, в центрі якої розташована ростова, а з боків - плодові бруньки (рис. 23).
Залежно від розміщення ростових і плодових бруньок у вишні розрізняють ростові, плодові і змішані пагони. Ростові пагони несуть на собі тільки ростові нирки. Звичайні-но це сильні пагони не менше 40-50 см, які обра-ся у молодих неплодоносних дерев.
Плодовими утвореннями вишні, на яких форми-ється урожай, є змішані пагони, плодові пагони і букетний гілочки.
Змішані пагони мають і ростові, і плодові бруньки, які розміщуються упереміж. Довжина їх сягає 25- 40 см.
Плодові пагони утворюють тільки плодові бруньки, крім верхівкової. Довжина їх становить близько 10-20 см.
Букетний гілочки - дуже короткі плодові пагони, котрі три-ної 0,5-1,5 см, які розміщуються на приростах старшого віку. Ці багаторічні плодові освіти при хоро-ших умовах можуть жити від 2 до 7 років.
За характером росту і плодоношення сорти вишні умовно ділять на кущоподібні і деревовидні. Кущоподібні вишні (Володимирська, Любская, Багряна та ін.) Плодоносять пре-майново на плодових і змішаних гілочках і менше на букетний. Для цієї групи характерно оголення гілок після плодоношення, крона їх стає 'пониклой, кінці гілок звисають вниз.
Деревовидні вишні (Жуковська, Шубинка, Растунья, Гриот московський і ін.) Більше половини врожаю несуть на букетний гілочках, решті урожай - на змішаних і плодових. Як правило, крона їх менш оголена.
Слива, як і вишня, плодоносить на однорічних приріс-тах (плодових і змішаних) і букетний гілочках, а крім того, - на вкорочених гілочках довжиною 1,5-5 см, які називають шпорами. За характером росту і плодоносінні сорти сливи ділять на три групи.
Перша група - сорти, плодоносні головним чином на однорічних приростах (китайська, уссурійська, канадська і американська). Ця група відрізняється скороплодностио, рясним плодоношенням в перші роки життя.
Друга група формує урожай на букетний гілочках і шпорцах. Сюди відносяться сорти домашньої сливи західно-європейського походження, які починають плодоносити пізніше, але більш довговічні.
Третя група займає проміжне положення-пло-доносить на різних плодових утвореннях. До неї відно-сується більшість середньо сортів.
ВИМОГИ ДО УМОВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. На ріст і плодоношення вишні і сливи впливає цілий ряд факторів, основними з яких є грунт і живильні речовини, тепло, волога, світло.
В умовах Нечорноземної зони вишня і слива краще ростуть на легких суглинних, добре дренованих і про-Гревал грунтах, багатих поживними речовинами. Неже-лательно для кісточкових культур важкі сирі суглинки, худі глибокі піски і торфовища. Вишня і слива не люблять кислих грунтів. Найбільш сприятлива реакція ґрунтового розчину -блізкая до нейтральної (pH 6-7).
Кісточкові культури воліють помірно зволожений-ні грунту. Потреба у волозі особливо проявляється в ве-сенній і раннелетний періоди, коли відбувається цвітіння, активне зростання листя і пагонів. Недолік вологи в почвз в період цвітіння викликає сильне опадання зав'язей. До се-редине літа витрата вологи скорочується, а до осені знову воз-розтане в зв'язку з дозріванням плодів і активним осіннім зростанням коренів.
Надлишок вологи також неприпустимий, так як при пере-зволоження зупиняється ріст, відмирають коріння, листя жовтіє, вершина крони дерева засихає. Тому на пере-зволожених грунтах проводять меліоративні роботи, отво-дять зайву воду.
Вишня і слива успішно ростуть і плодоносять в умовах як короткого, так і довгого дня і вважаються теневинос-лівимі рослинами. Однак високі врожаї вони дають толь-ко в умовах достатньої освітленості всередині крони. Недолік світла сприяє швидкому відмирання букет-них гілочок, і плодоношення переноситься на периферію крони.
Кісточкові культури - теплолюбні, тому при їх вирощуванні температурний фактор є визначальним. Саме по ньому встановлюють можливість вирощування культури і кордон її поширення. Вишня і слива добре ростуть і плодоносять лише при середньодобовій тим-пературі + 15 ° С. Зниження її, як правило, призводить до на-рушення процесів росту і розвитку рослин, погіршує визрівання пагонів і бруньок, знижує зимостійкість, а следо-вательно, і врожайність.
У зимовий період вишня і слива сильно страждають, якщо температура повітря опускається нижче -30. -35 ° С. У багатьох сортів вимерзає надземна частина. Чергування відлиг з морозами призводить до вимерзання плодових по-чек, які навесні не розпускаються і обпадають. У період зворотних весняних заморозків, коли рослини готуються до цвітіння або зацвітають, гинуть маточки квіток, розпустивши-шиеся нирки і навіть молоді зав'язі. Все це свідчить про те, що для кісточкових культур треба вибирати більш теплі, захищені ділянки.
Успішне вирощування вишні і сливи як в промисло-ном, так і в аматорському садівництві визначається глав-ним чином сортовим складом садів.