Красиві вірші про За околицею на різні теми: про любов, вірші привітання, короткі вірші, для дітей і багато інших ви знайдете в стрічці поетичних публікацій нашого сайту.
Околиця-околиця, рідна околиця,
За нею в роки Юні, зустрічали ми захід.
Сумом пам'ять колеться,
Життя не повернути назад.
Ах роки, роки Юні,
Ви спекотні і буйні, як полум'яний вогонь.
У вас радість не забуду я,
А смуток - мене не чіпай!
Так життя, так життя склалося,
Покинув серцю милі, рідні краї.
Але знав - знав Бога милість,
І на чужині я.
Так що ж, в душі ти, в душеньці,
Печаль все плачеш горлицею ?!
Хто ж знав, що все зруйнується,
І знову чи не відбудувати.
зажурився,
Зажурився.
І відчайдушність в домі господиня давно.
Колобок,
Бродить близько,
Їй так просто мене здолати не дано.
за околицею
Церковця старовинна.
Запит душа,
Нам зібратися з нею духом пора.
Як і над дзвіницею
Палітра сапфірним.
І плетуть мережива
З небесного пуху вітру.
Сто свічок я купив.
Всі їх в церкві запалив.
Бога я не просив,
Я молитися не міг.
Ні про що не просив,
На коліна не став.
Набираючись там сил,
Просто так я мовчав.
І відчайдушність раптом.
Дзвінка пісня за околицею,
Посутінкувати йдемо.
Я полохлива, немов горлиця, Але як солодко бути удвох.
Він ходив навкруги,
Пересудів не боячись.
Був вчора залітним соколом,
Став мені милий - світлий князь.
До вечора зірниці жевріють,
Луг туманний, порожній курінь.
Паутинная метелиця,
Лоскочучи, пробудить примха.
Пробираюсь таємницею стежки,
Око пріметлівих соромлячись.
До чого ж птах боязка -
Зоркий сокіл-світлий князь.
І подружкам не довіряючи
«Покажи, розкажеш.
Тих мій край. Зa околицею осeнь.
У жовтий цвeт пріодeлісь лугa,
І дозорами в снігову просинь,
Дивляться суворо німі стоги.
Курять осені ладан багаття,
Розбудили холодні сльози,
На земну ліжко тиші,
Як і ночами вдаються морози.
І все частіше вони і сильніше,
Вранці холодять мою душу.
Не було сонячних днів,
І не бігали діти по калюжах.
Пісні гучні шепочуть лісу,
Несучи дзвінкою луною по колу;
Що прийде скоро в край мій зима,
Сховай землю під снігову шубу.
Я по нашій вулиці, вийду за околицю,
А там степ широкий, чекає мене давно.
Мій час скоро вже - скоро вже закінчиться,
У минулому все залишиться, сховається воно.
Здрастуй степ безмежний, здрастуй степ рідна.
Я не знаю - побачимося, ми ль з тобою ще.
Життя пройшло, а де вона. - пробіг знати повз я,
Коли в світі щастя я, наздоганяв своє.
Трав степових мені запахом, закрутить знову голову,
Згадаю як я в юнності, тут зустрічав світанок.
Защемить серце раптом - не повернути колишнього мені.
Я вийду в ніч за околицю,
По снігу пройдуся босоніж ...
Милуючись красивою місяцем,
Я Бога спершу про одне ...
Скажи мені, навіщо існую?
Скажи мені, навіщо я живу?
Скажи, чому я страждаю ...
Скажи, чому я сміюся ...
Зараз я стою на стежці,
Провідна прямо до гори ...
За місячній доріжці пройдуся я,
Бути може прийду я до тебе ...
Прошу я тебе, допоможи мені,
Не дай загубитися в глушині ...
Втомився мій ангел охоронець,
За життєвими стежками нести ...
Втомився він мене піднімати,
Втомився за собою тягти ...
Прошу.
Луг, околиця, будиночок,
Лай собаки у дворі,
Повітря свіжим сіном дихає,
Розчиняючись в синяві,
Сонцем залитого неба,
Веселиться ясний день,
Топиться з запашним хлібом
Піч, відкидаючи тінь,
На затишне господарство,
На затишок деревних стін,
Де давно не прокидався
Дух сипучих змін.
Життя повне укладом старим,
Невтямки їй суєта,
Луг, будиночок за огорожею,
Так свята простота.