З «Сповідні листка» обителі св. Пантелеймона [45]
Благослови, Господи, висповідатися Тобі не словами тільки, а й гіркими сльозами серця.
Прости, Господи, за маловір'я і невіра, за те, що не борюся з невір'ям, не молюсь Тобі, - прошу допомоги і зміцнення у вірі. Більш того, грішу тим, що є для інших спокусою справами, з вірою несумісними; словами, в яких холодність і байдужість до всього, що мало б являти ревнощі про Бога. Прости і помилуй, Господи, і приклади мені віру.
Прости, Господи, за ослаблення любові до людей. Те, що колись робилося легко, тепер більше дратує. Допомога родичам здається нескінченною. Їх прохання тільки нагадують про те, що для них робилося. Виникає досада на невдячність, ненаситність з їх боку, невдоволення, яке росте з обох сторін.
Помічаю за собою, що мені не хочеться допомагати кому б то не було безкорисливо, якщо ж що доводиться зробити, то з бажанням похвали, подяки, а не по свідомості християнського боргу. Прости, Господи, і зм'якши моє серце.
Прости, Господи, за те, що мені важко дивитися на те, як до мене ставляться. Знаю, що треба більше думати про те, як я ставлюся, мене ж зачіпає будь-яке, навіть найменше неувага. Допоможи, Господи, мені і при ворожому до мене щодо по-доброму ставитися до людей і молитися за них.
Прости, Господи, за те, що мало думаю про свої гріхи. Хочеться завжди в своє виправдання сказати, що немає у мене нічого особливого. І хоча знаю, що і кожне слово пусте - гріх, і гріховна думка - теж, і уява, і спогад про гріховне - гріх. Таких «непомітних» гріхів накопичується дуже багато, а мені хочеться на все знайти для себе виправдання в обстановці, в зайнятості, втоми, в нездатності жити уважно і відповідально. «Господи, даруй мені бачити мої гріхи», пощади, помилуй і прости.
Прости мене, Господи, за те, що майже не борюся зі злом. Найменший привід - і я лечу в безодню гріха і якщо потім відчуваю скорботу, то більше тому, що страждає моє самолюбство, а не тому, що я усвідомлюю, що образив Тебе, Господи! І не тільки зі злом в грубій формі, але навіть з порожньою і шкідливою звичкою не хочеться боротися. Прости, Господи!
Прости, Господи, що ні борюся з дратівливістю, не хочу терпіти по відношенню до себе жодного різкого слова. Замість того щоб промовчати, намагаюся так відповісти, щоб інший відчував, як ображати мене! І тому іноді через дрібниці псуються стосунки, але я себе вважаю правим і не поспішаю миритися. Прости мене, Господи! Вмираючи моє серце!
Крім того, грішу все життя невмінням цінувати час, не ищу допомоги Божої від щирого серця, стою неуважно в храмі, молюся машинально, засуджую інших, не слідкую за собою. Будинки молитися не хочеться, і якщо себе все-таки змушую прочитати молитви, то з великим спонукою і неуважністю читаю, не чуючи, що читаю сам і не хочу вникати в сенс. Часто і зовсім пропускаю їх і не відчуваю від цього втрати. Прости, Господи, і помилуй.
Прости, Господи, і прийми моє покаяння і сподоби причаститися Святих Тайн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Поділіться на сторінці