У білому віночку з троянд
Попереду Ісус Христос.
А. Блок, "Дванадцять"
Вже як упав туман - на душі лежить.
В кобурі наган - вірний кінь тремтить.
Не в коня був корм - трава бур'яниста -
Розшумілася дрантя бродячий.
Ех, ти дрантя, ти дрантя, дрантя радянська!
Засверби плече Молодецьке!
Ми візьмемо клинки, шаблі нові -
Ну, тримайся тепер, Русь кондова!
Це хто ж там, в білому віночку,
А поверх ковпак та дзвіночки?
Коні червоні мчать щодуху -
До сокири все кликав? - Отримуй сокиру!
Ой, хуртовини, хуртовини, хуртовина червона!
Хто сказав, що брат? - Ворог ти класовий!
Я тебе - клинком, ти мене - багнетом,
Будемо ми лежати на землі рядком.
Будемо ми лежати тихіше тихого,
Нам уже не знати лиха лихого.
Черни ворони очі виклюють,
Теплі дощі кістки вимиють.
Та куди ж він, в білому віночку,
А поверх ковпак та дзвіночки?
Ех, залишилися ми безпритульні,
Безпритульні, лепрозорних!
Ой, жартували жарти, так шкірились,
А прийшла зима, потішилися,
Ось весна настає, безтурботна,
Так і життя пройде, перелітний.
Ой, ти Русь моя, моя матінка,
Чи не ридай по мені, моя ластушка,
Що шукав у темряві, то і бачилося,
Так туман тепер, еко видалося.
Ой, куди ж тепер, стежки різні,
Все завшівелі, та заразні,
Згадаймо хрест святий, та гідність,
Гей, іди за мною в Боже воїнство.
Ой, відчай, штука погана,
Пора каятися, справа вірне,
Чим тріпатися про запас, так лукаво,
Чекайте Божий суд, все виправиться.
На цей твір написано 6 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.