Сторінка 21 з 36
Приватна власність як умова ринкового обміну.
Приватна власність, виникнувши в глибоку давнину, існує і до цього дня, розвиваючись в різних економічних і організаційно-правових формах. Її історична стійкість пояснюється тим, що приватна власність має ряд переваг, яких немає у всіх інших форм.
Світовий досвід показує, що приватна власність незамінна для ефективної організації дрібного бізнесу, який є "пусковим механізмом" будь-якого ринкового господарства, мотивації людської діяльності.
Говорячи про позитивні сторони приватної власності, її здатності бути могутнім стимулом творчої, зацікавленої діяль ності людини, не можна забувати, що її історія включає безліч антагонізмів: вона роз'єднує людей на протистоять один одному класи, збуджує в людях жадібність, бажання наживи, інші негативні риси. Не випадково в світовій суспільній думці чимало великих умів піддали приватну власність нищівної критики. Видатний французький філософ-просвітитель XVIII ст. Жан Жак Руссо вважав, що перша людина, обгородити ділянку загальною землі кілками і сказав: "Це моє", зіграв фатальну роль у житті наступних поколінь. Руссо вважав, що доля людського роду могла б скластися по-іншому, знайдися середобщинників сміливець, який, висмикнувши кілки, викрив би цього загарбника, ліквідував в зародку приватну власність, яка принесла людям страшні лиха, муки і горе. Однак при всьому цьому гідної альтернативи приватної власності люди не знайшли. Спроби відмовитися від неї успіху не мали. Відомо і те, чого домоглися ті країни, де заохочувалися приватна ініціатива, підприємницький дух, свобода господарської діяльності.
Переваги приватної власності не вичерпуються економічною ефективністю. В історії приватна власність, особливо на землю, зіграла величезну роль, ставши основою формування структур громадянського суспільства, головною дійовою особою якого є людина-власник. Володіючи засобами виробництва, грошовим капіталом, акціями, інформацією, інтелектом, нарешті, просто робочою силою, члени такого суспільства мають право на свою справу, вони самостійні, незалежні один від одного і, що особливо важливо, автономні від державної влади. Вони самі вирішують всі свої проблеми, самі борються за своє існування, забезпечуючи собі таке життя, яку дозволяють їх здатності і бажання.
Тепер відповімо на запитання: чому виробництво на ринок і ринковий обмін можливі лише при наявності приватної власності? Права власності - це привілей володіти дефіцитними ресурсами і використовувати їх. Придбання цих прав через ринковий обмін спонукає здійснювати покупки, це також відноситься і до продажу. Стимули до виробництва і пропозиції товарів і послуг засновані на припущенні, що продавці мають право торгувати своєю продукцією за готівку. Якби у них не було можливості передавати свої права власності, вони не мали б стимулу виробляти товари і послуги і пропонувати їх на продаж. Це означає, що ринки можуть існувати тільки для товарів, права власності на які легко встановлюються, реалізуються і передаються.
Коли ринку не існує внаслідок труднощі визначення прав власності, ціни неможливо встановити. Без прав власності розподіл ресурсів могло б здійснюватися за допомогою застосування сили. Це був би світ, в якому "право отримує найсильніший"; сильний отримував би право на ресурси за допомогою погроз і насильства. Права власності дозволяють здійснювати операції організовано і культурно.1