Все цю людину в його житті влаштовувало. Але з якогось моменту він почав потихеньку тужити, замислюючись про те, що невже його життя ось так вся і пройде, буденно, нудно і нецікаво. Став він думати, як життя свою можна змінити і урізноманітнити. Думав-думав, але нічого путнього на думку не спадало. Думки в голові крутилися, одна на одну набігаючи, і від цього один єралаш в його голові виходив, не наводячи хід міркування ні до чого новому. Довго чоловік так мучив свій неспокійний розум, поки не втомився від марності цієї справи. Розслабився і відпустив все думи з розуму. Пішов в ліс і вирішив просто побродити по ньому, подихати свіжим, чистим повітрям, послухати звуки природи і тишу навколо.
Раптом між дерев на невеликому пні побачив старого він. Здивувався, підійшов ближче і привітавшись, запитав, що той робить у такому віддаленому місці і чи не потрібна йому допомога. Старенький ледве помітно посміхнувся і промовив незвично бадьорим, для його віку, голосом:
- Спасибі, дорогенький за турботу таку. Тільки ти за мене не турбуйся. Я ці місця добре знаю, так як живу тут недалеко все своє життя. А ти як потрапив сюди? Шукаєш чого иль так просто гуляєш?
- Сам не знаю. Начебто гуляю. А сам щось знайти намагаюся, щоб не сильно-то у мене виходить. Але, ви навряд чи мені допомогти зможете. Тому як сам не знаю чого шукаю. А пояснити тим складніше мені.
- Я довге життя прожив, побачив багато чого на своєму віку. Може і тобі ніж сгожусь, - знову ледве помітно посміхнувся старий одними очима.
- Так, життя у мене якась нудна виходить. Хоча все у мене начебто є. Але, всередині незадоволеність гризе і жити спокійно не дає. А як змінити все не знаю. Ось, ходжу, ходжу, шукаю сам не знаю що.
- Незадоволеність - це завжди добре. Вона ознака змін, що насуваються. А знайти не можеш, бо не там шукаєш? Ти шукаєш зовні, а треба в собі шукати.
- Це як же, дідусь! Щось не зрозумію, про що ви?
Старий помовчав трохи, ніби збираючись з думками і промовив.
- Все, що ти намагаєшся змінити в світі навколо себе, до тебе хтось уже змінив і пройшов цим шляхом. За ним цим шляхом пройшло не мало людей і доріжка на цьому шляху поістопталась, набридла і стала сірою та буденною. І все йдуть по ній хоч і не цікаво вже, але варіантів у них немає, ось і тупають один за іншим. І ти по стежці тій йдеш і відчуваєш нудьгу. Щоб протоптати нову доріжку, потрібна ідея, а вона ззовні не приходить. А тільки всередині тебе свою суть має. Ти намагаєшся нове винайти склавши докупи різні стежки вже звідані і пройдені сотнями і тисячами. Щоб придумати нове, потрібно пройти стороною від доброї слави стежок і знайти нову неходженими, несхожу на всі попередні. Але твій розум за звичкою згортає на прокладені вже стежки і нічого нового знайти не може.
- Як же бути? - схилив голову людина.
- Ти голову щось не вішай. Оптимізмом запасись і йди всередину себе, туди де серце і душа твої живуть. Тільки вони знають застосування твоїм внутрішнім здібностям. І тільки вони і виведуть тебе на нову стежку життя, неходженими, незвідані, повну нових вражень і яскравих відкриттів.
- Де шукати шлях до серця? Як потрапити до душі своєї?
- Вони насправді вже зовсім поруч з тобою і підказують правильні кроки в потрібному напрямку, тільки ти не усвідомлюєш поки цього. Вони тебе і направили сюди, де в лісовій тиші наодинці з собою легше почути і зрозуміти їх пісня любові, яку вони співають тобі невпинно. Тільки ти не чуєш її через шум міського, так великої кількості людей навколо. Вони і зустріч зі мною тобі призначили. Я таких як ти не часто зустрічаю, це вірна ознака, що готовий ти до змін. Просто тобі підказка, поштовх на твоєму новому шляху потрібен.
- Значить все нове всередині мене знаходиться, дідусь?
- Так, милок, тільки там і ні де більше.
-А, що як іншим мій шлях не до вподоби доведеться, сміятися наді мною почнуть, підсміюються.
- Якщо справжнє знайдеш, люди відчують це і потягнуться до тебе. Їм і в голову не прийде сміятися. А якщо якась жарт і прослизне, так по доброму з любові. З їх відкритих сердець до твого з вдячністю.
-Спасибі, вам дідусь, за допомогу.
- Радий був допомогти, - і швидко вставши з пня старий зник між дерев. Людина постояв трохи в задумі, ніби не наважуючись на щось. А потім ніби прокинувшись, попрямував у напрямку до дому.
Він вийшов з лісу. Попереду виднівся місто. І людина ніби відчув свій потенціал. З подивом він зрозумів, що завжди про нього знав, але не наважувався наблизитися. Все всередині вирувало і клекотіло в передчутті чогось нового і цікавого. Він не знав ще що це, але всім серцем і душів ВІДЧУВАВ.
А всередині нього співали від щастя і любові його серце і душа, радіючи за людини і захоплюючись їм одночасно. Так як не часто виходить знайти з людиною таке чисте і відкритий контакт. Коли він тебе чує і все розуміє і відчуває. Вони на ходу вибудовували грандіозні плани по новій для людини життя, яка обов'язково у нього тепер не дивлячись ні на що, стане цікавою і різноманітною, повною нових креативних ідей і проектів.
Людина підходив до міста, а всередині вже зріли різні ідеї і можливості їх здійснення.