Процес формування діяльності - один з важливих питань педагогічної психології. Приступаючи до будь-якої нової діяльності, людина не має в своєму розпорядженні склалися способами її виконання - йому доводиться свідомо діяти і контролювати не тільки діяльність в цілому, спрямовану на мету, а й окремі її руху і операції, за допомогою яких вона здійснюється.
П. А. Бернштейн запропонував принцип сенсорної корекції управління рухами, маючи на увазі корекції, що вносяться до імпульси на основі сенсорної інформації про хід руху. Він виділив структурні елементи діяльності: вміння, навички, звички.
Уміння - це способи успішного виконання дії, що відповідають цілям і умовам діяльності. Вони завжди спираються на знання. Головне в управлінні вміннями полягає в забезпеченні безпомилковості кожного дії, можливість пристосування системи навичок до постійно змінюваних умов діяльності зі збереженням позитивних результатів роботи. Умілий людина, наприклад, може замінити один матеріал іншим при виготовленні якого-небудь виробу, скористатися для роботи інструментами, котрі під рукою.
Уміння на відміну від навичок завжди спираються на активну інтелектуальну діяльність. За своєю суттю вміння - це екс-теріорізація, тобто втілення знань і навичок в реальні дії. Е. А. Мілерян виділяє наступні види умінь: пізнавальні, загальнотрудові, конструктивно-технічні, організаційно-технологічні та операційно-контрольні. Елементарне вміння виконати щось виникає з наслідування дії і випадкових знань. Однак чим складніший вид діяльності, тим більшою мірою формування умінь залежить від оволодіння всією системою операцій з переробки інформації, що міститься в знаннях, і інформації, одержуваної від предмета, а також її порівнянні з діями.
Навик складають повністю автоматизовані компоненти дій, сформовані в процесі вправ. Його роль полягає в звільненні свідомості від контролю над виконанням прийомів дії і перемикання його на цілі і умови дії. Фізіологічною основою досвіду є освіту в корі великих півкуль стійкої системи тимчасових нервових зв'язків і їх функціонування (динамічний стереотип).
Кожен навик складається в системі тих навичок, якими людина вже володіє. В процесі оволодіння новими діями одні з них можуть допомагати, інші гальмувати процес. Наприклад, людина вміє водити «Жигулі», значить, він без праці може освоїти керування машиною будь-якої марки. Однак навик водіння машини з лівим розташуванням керма буде на перших порах заважати в управлінні іномаркою з правим розташуванням керма. Феномен впливу одних навичок на інші називається взаємодією навичок.
Навички та вміння як способи дій завжди включені в конкретні види діяльності. Вони можуть бути розділені на гігієнічні, спортивні, навчальні та т. Д. Навички формуються в результаті вправ, тобто цілеспрямованих і систематичних повторень дій. Успішність оволодіння навичкою залежить не тільки від кількості повторень дії, але і від індивідуальних особливостей людини, його здібностей до даної дії, значущості мотиву його оволодіння. Для збереження і зміцнення навику їм слід систематично користуватися, інакше виникає деавтоматизації дій.
Звичка - це компонент дії, в її основі лежить потреба. Вона формується через наслідування, в результаті багаторазового повторення дії, через свідомі цілеспрямовані зусилля (наприклад, шляхом позитивного підкріплення бажаної поведінки через матеріальний предмет, словесну оцінку або емоційний образ). Звички є негнучкою частиною діяльності, яка виконується автоматично і не має свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. На відміну від простого навику звичка певною мірою може свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди буває розумною і корисною.
Формування навичок і звичок відбувається у дитини з перших днів його життя. Спочатку вони дуже прості і засновані на безумовних рефлексах і емоційних станах. Важливо закріплювати у дитини корисні звички, а для цього необхідно неухильно, ніколи не відступаючи від прийнятого рішення діяти в певному напрямку. Коли звичка вироблена, ми чинимо так, тому що інакше не можемо, тому що ми так звикли.
Єфімова Н.С. Основи загальної психології