Вища право - революційне право, що служить комунізму.
Бути може, це використання все більш стверджую-трудящих до кінця XIX - початку XX століття демократичних правових інститутів, виборчого права, парламенту-ризма, демократичних законів? На подібний шлях і з-ріентіровалось чимале число послідовників Маркса, які об'єдналися в соціал-демократичні партії.
Разом з тим інша частина марксистів, прибічників ор-тодоксального марксизму, оголосивши вказаний шлях "оппор-туністіческім" і "ревізіоністські", стала наполегливо відстоювати шлях пролетарської соціалістичної револю-ції - шлях насильницького повалення старого, осно-ванного на пригніченні, будуючи і рішучих революційних заходів зі створення нового соціалістичного (Комуністична-ського) ладу.
Найбільш послідовними прихильниками революци-ційного шляху кардинальної переробки світу стали Ленін, Троц-кий, їх сподвижники з вкрай радикального войовничого крила української соціал-демократичної партії, образо-вавшие особливу течію в марксизмі, назване большевіз-мом.
Чи є достатні підстави для пролетарської, со-ціалістіческой революції?
З позицій ортодоксального марксизму - так, є. І імен-но Маркс висунув систему поглядів, які претендують на ви-сокую науковість, відповідно до якої людське суспільство, почавши свій шлях з "первісного комунізму", за-тим загрузло в бідах за часів панування приватної власності, порядків гноблення і експлуатації людини людиною, некерованої стихії товарно-ринкової економіки, а тепер стоїть перед необхідністю усунути самі умови, які породжують ці біди, і створити дійсний комунізм - досконале і розумне суспільство.
І саме тому, що Маркс, його сподвижники і продовжувачі (головним чином більшовики) по суті справи сповістили про те, що пролетаріат - клас, позбавлений засобів виробництва, разом зі своїми союзниками має "мандат" на глибокі революційні перетворення действи-ності, саме по Тому марксизм, особливо радикальне більшовицьке напрямок, і зробив настільки сильний вплив на весь світ. Напевно, найсильніше - прошу вибачення за блюзнірське (по суті) зіставлення - після Христа. Маркс, його вчення в нинішньому світі, де свобода, проголошена буржуазними революціями, нібито принесла нові біди більшості людей, представилися в комуністичній пропаганді і в вообра-жении знедолених людей як месія, одкровення, шви-рий шлях до позбавлення від експлуатації і гноблення , надія на світле майбутнє людей праці.
Тут-то і хотілося б звернути увагу на те, що: марксистські погляди, багаторазово і скрупульозно проаналізовані з різних науковедчеських позицій (еко-номических, політичних, моральних, психологічних та ін.), По-справжньому не ставали предметом наукового висвітлення та оцінки з боку права.
Тим часом, коли Маркс сповістив про те, що завдання філософів не пояснювати дійсність, а змінювати її, він тим самим уже повідомив філософського обгрунтування дійсності сенс достатньої підстави - такого, коли філософські, наукові висновки "дають право" на практичні діяння. І з цих позицій "підстава, зумовлений-ве історією", "мандат на революційне перетворення" - все те, що відповідно до марксистсько-більшовицькими поглядами лежить в основі кардинальних революційних пре-утворень, не може бути визначено інакше, як право. Право в широкому значенні, виражає обгрунтованість, виправданість відповідних дій, нали-чия для них достатніх підстав.
Марксизм, таким чином, може бути Охарактеризуйте-ван як філософське і політичне вчення, обгрунтовую-ний революційне право пролетаріату на докорінне перетворення світу (що прямо або побічно стверджуючи-лось усіма прихильниками революційного марксизму). Бо-леї того, якщо спробувати виокремити в ортодоксальних марксистських поглядах головне, визначальна ланка, то воно за всіма даними укладено саме тут, в обгрунтуванні ре-волюціонним права пролетаріату.
Так, Маркс - творець релевантними наукових по-ложений по економічній теорії, по філософії, особливо з проблем відчуження (і тут виправдані відомі позитивні оцінки).
Але ж головне (найголовніше!) У поглядах Маркса і його найбільш непохитно послідовних (ортодоксальних) прихильників і продовжувачів зовсім інше. Нині якось забувається, що, за Леніним - найбільш вірному наступнику Маркса, засновнику більшовизму, головне
в марксизмі - ідея диктатури пролетаріату, тобто влади, по ленінських ж словами, не обмеженої законом. Влада ж, не обмежена законом (диктатура пролетаріату), - це і є право в ім'я комунізму йти на будь-які кроки, на будь-які акції для торжества світлих ідей, загального щастя.
Саме звідси походять і всі інші складові ортодоксального марксизму, з найбільшою точністю виражені в ідеології більшовизму, ленінізму, - право збройне захоплення влади, право на пряме революційне насильство у всіх його різноманітних формах, право на жорстокі репресії щодо ворогів революції, класово чужих верств населення , право на вилучення майна у непрацюючих верств населення, право на червоний терор, право на революційні війни, на ініціювання та підтримку "світової пожежі", експорту революції, всемогутність комуністичного інтернаціоналу. І саме так, в такому дусі, без коливань надходили Ленін, його спод-вижники; так поступали і всі вірні, ортодоксальні по-слідчі Маркса і Леніна - Сталін, Мао Цзедун, Пол Пот, багато нинішніх революційно-терористичні групи, з повною підставою називають себе "марксист-ськими".
І треба зауважити: саме для того, щоб відтінити революційну сутність партій, покликаних вершити ве-лікое месіанське справу марксизму-ленінізму, стати виразниками історичного призначення та великого революційного права пролетаріату, підкреслити їх відданість ідеї диктатури пролетаріату, в 1918 році марксистські партії, які дотримуються радикального рево-люціонной більшовизму, були перейменовані з "соціал-демократичних" в "комуністичні". Саме з цієї причини, а не з якоїсь іншої - запам'ятаємо цей факт можливо, несподіваний для багатьох нинішніх прихильників комуністичної партії).
В подальшому багато комуністичні партії, особливо західноєвропейські, а потім комуністична партія нашої країни трансформували формулювання своїх програм - скажімо, поміняли формулу "диктатура про- летаріата" на "загальнонародне держава", зробили акцент на пріоритеті парламентських методів і навіть на повазі до права і закону . Але, наскільки відомо, ніхто з них, які не порвавши з марксизмом, не відмовився від комунізму як прак-тичної задачі і, головне, від "свого права" в кінцевому підсумку переробити життя суспільства в ім'я комунізму, інтересів людей праці.
І в зв'язку з цим, думається, доречно ось яке зауваження, що відноситься до сьогоднішнього дня. В даний час прихильники комуністичної партії заявляють про себе як про прихильників такого політичного руху, яке найбільш послідовно виступає "за закон", "за Кон-статиці", "за законність" і т. Д. А деякі з них навіть стверджують, що комунізм в їх розумінні - воплоще-ня НЕ утопічно-біблійних ідеалів, а власне отече-ських національних і навіть "патріотичних" ідей.
Але як бути в такому випадку з тим, що проголошений-ва, як і раніше, в якості вищого ідеалу партії "ком-муністіческая перспектива" передбачає докорінну рево-люціонной переробку дійсності, і при цьому, як говорив Ленін, поганий той революціонер, який зупиняється перед непорушністю закону? І взагалі - яка в цьому випадку доля вищого права - революційного права, службовця справі комунізму? Якщо ж комуністи тепер відмовляються від того і іншого (разом з диктату-рій пролетаріату), то тоді постає інше питання: чи можуть вони в цьому випадку в принципі вважатися і іменувати себе "комуністами", якщо комуністичний рух для того і відокремився, присвоївши собі таке ім'я, щоб свя-мовити свою справу з корінний революційної переробкою світу?
Отже, якщо розглядається питання про Комуністична-ської, марксистської філософії права в її вихідному (орто-парадоксально) значенні, то мова повинна йти в даному випадку про революційний праві, який слугує справі комунізму, - про право марксистської революційної диктатури, що не ограни-ченной законом .
При цьому слід ще раз нагадати про те, що тут, зрозуміло, термін "право" береться не в його строго юриди-зації значенні, навіть не просто в значенні права влади, а в широкому сенсі, тобто в сенсі обґрунтованості, оп-равданності тих чи інших явищ, наявності у них доста-точного підстави.
За звичною, поширеною ієрархії правових явищ таке революційне право найближче до поняття правосвідомості - до суб'єктивних уявлень лю-дей, їх груп про реальний, бажаному і допустимому праві.
А в зв'язку з цим - ще одна особливість вищого рево-люціонной права комунізму в тому вигляді, в якому воно в 1917 році стало реалізовуватися вУкаіни. Це - прида-ня ідеології (марксизму, партійним програмам) безпосереднього юридичного значення і дії. Адже со-гласно Декрету про суд № 1, всі законоположення і юрисдикційні рішення повинні були відповідати не тільки декретів радянської влади, але в першу чергу програмою (програмі-мінімум) комуністичної партії.
Звідси - панування необмеженої партократіческой диктатури (влади, не обмеженої законом, відкрито в той час названої "диктатурою пролетаріату"), коли керівні органи партії ставали правлячими, об-Лада вищої супервластью в державі. Причому - такою могутньою безконтрольної супервласт'ю, яка знаходиться "над" законом, діє поза будь-якого юридичного регулювання і в той же час відкритому-кість безперешкодну можливість безпосереднього, прямого (саме - безпосереднього, прямого, минаючи офіційні радянські інстанції) коман- нання машиною державного насильства, репресивним апаратом - збройними силами, усіма каральними установами (ВЧК, прокуратурою, установами внут-ренних справ), всіма адміністративно-управлінськими установами і інститутами.
Ради - представницькі органи - в таких умо-вах грали в основному декоративну роль, їх декларуємо-моє "всевладдя" прикривало і в якійсь мірі легалізувати всемогутність партократического апарату, всієї партгосноменклатури.
Отже, хоча марксисти, теоретики і революціонери-практики, майже не вживали тут слово "право" (впро-ніж, і воно часом проривалося то там, то тут, згадаємо; "володіти землею маємо право, а паразити - ніколи"), імен -но воно, право, в зазначеному раніше широкому значенні име-лось на увазі при обгрунтуванні пролетарської революції і диктатури пролетаріату, і саме по відношенню до нього, до права, що розуміється в широкому сенсі, будувалися основ-ні філософські та політичні міркування Маркса, його сподвижників і ортодоксальних послідовників. Так що Маркс і його послідовники всупереч загальноприйнятим пред-ставлені цілком можуть бути названі творцями особливої філософії права, яка протистоїть філософії, народженої епохою Просвітництва і французької революцією, - комуністичної філософії права.
Поділіться на сторінці