Нерідко викликає здивування: як один і той же чоловік може бути безстрашним героєм на полях битв і улесливим царедворцем перед царським престолом? Причому такі приклади можна знайти як серед простого люду, так і серед вельмож самих знатних родів. Яскравий приклад тому - доля бояр Басманова, які не гребували ніякими засобами для того, щоб зберегти расположе-ня царя Івана Грозного.
З найближчого окру-вання Івана Грозного в першу чергу зазвичай згадують зловісну фі-гуру Малюти Скуратова. Боярин Олексій Басманов був фігурою не меншого масштабу і на своєму шляху до царської милості теж про-лив чимало крові. Більш того - для досягнення цілей він без коливань перешити-ГІВА через будь-які ограни-чення. Ні особиста честь, ні батьківський борг не були для нього святі. Рідного сина він прирік на ганебну долю сексуальної іграшки для царя. А через деякий час сам же загинув від синів-ній руки.
Олексій Данилович Басма-нів вибився в бояри благо-даруючи самовідданості на ратному полі. У 1552 році він відзначився при облозі Казані. Спочатку Басманов відбив раптову вилазку захистів-ників міста, а потім в ході штурму опанував Арск по-ротами і ще два дні спини-вал їх. За ці подвиги він був нагороджений чином окольничого-го. Через три роки Олексій Данилович з сімома тисячами солдатів більше півтори доби успішно стримував насту-полонених 60 тисячного крим-ського війська, яке вів на Русь сам хан Девлет-Гірей.
Обгородивши свій загін обозу-ми, Басманов велів Музикаєв-там бити в барабани і грати на дудках і під музику відпрацьовано-зил все атаки кримців, вийму-дів їх піти в степ.
За військові заслуги Басма-нів в 1556 році був удостоєний боярського звання і призначений другим намісником в Нов-городі. А через вісім років Олексію Даниловичу знову довелося зіткнутися з Девлет-Гіреєм. Дізнавшись про новий нашестя кримського хана на Русь, Басманов озброїв своїх людей і засів з ними за застарілими стінами Рязані. Чотири дні його наспіх зібраний-ве ополчення відображало всі атаки татарського війська. А потім Девлет-Гірей, усвідомивши, що його похід втратив фактор поза-запності, спіймавши облизня відступив з російської землі. Серед захисників міста блиснув молодечого заповзятістю син воєначальника - Федір Басманов, відважно рубів-шийся з кримцями на стінах. За оборону Рязані Олексій Данилович отримав від царя іменний золотий, що вва-лось дуже високою нагородою.
. і скоморох при дворі
Відзначаючи військові заслуги Басманова, государ всієї Русі Іоанн IV наблизив їх
до себе. Олексій Данилович став одним з царських рада-ників. А Федір був прийнятий на царську службу в якості ринди (зброєносця). Царські милості по відношенню до Басмановим викликали величезну ревнощі з боку більш родовитої знаті. Зміцнювати своє положення при царі Басмановим довелося не найбільш пристойними де-лами. Іван Грозний любив повеселитися, і Олексій Бас-манов готовий був стати для нього блазнем. «Воєвода мужній, але бесстиден-ний угодник тиранства» - так охарактеризує його пізніше історик Карамзін. Олексій Данилович не гидував ні-чим, щоб догодити грізного царя. І навіть використовував для цього молодість і красу свого сина Федора. Втікши-ший в Літвукнязь Курбський звинувачував Басманова-старшого, що той «дітьми своїми паче кронового жерців діє», тобто жертвує сином для задоволення царської по-хоти.
Нові радники і любимо-ці царя - боярин Олексій Басманов, князь Афанасій Вяземський і простих дво-рянін Григорій (Малюта) Скуратов-Бєльський - еже-денно вигадували для са-модержца різні потіхи та ігрища, щоб веселити його. Гучні бенкети, пиятики, ско-морошество і розгул стали буденною справою в царському палаці. Поряд з безудерж-ним пияцтвом процвітало і статева розпуста. Про Іо-анна IV говорили, що він раст-лив тисячу дев - і не тільки дев. Одним з юнаків, з ким грізний цар, по свідок ствам деяких современ-ників, віддавався розпусті, став Федір Басманов. Гово-рят, що Федір був гарний. Причому як в чоловічому на-ряді, так і в жіночому. Нібито цар під час гульб любив наряджати Федора в кокошник і сарафан. Це знайшло своє відображення у фільмі ейзен-штейну «Іван Грозний», де Федір Басманов танцює пе-ред царем в жіночому вбранні. Важко сказати, через ліжко або завдяки особистим якост ствам, але Федір піднявся при дворі і став грати там дуже важливу роль. Говори-ли, що без нього цар «не міг ні веселитися на бенкетах, ні злодействовать».
Кар'єра через царську постіль
У 1565 році Іван Грозний оголосив про створення опріч-Ніни. Це була своєрідна спецслужба з неродовитої молодих дворян, місією ко-торих було «вимести зраду» з країни.
Саме Олексій Басманов і Афанасій Вяземський наби-рали за наказом царя першу тисячу опричників. З ство-ням опричнини був пов'язаний і кар'єрне зростання Федора Басманова, з яким, як писав Курбський, Іоанн «губив душу і тіло». Під час опричнини Федір став одним з глав-них воєвод - «воєводою для посилок». А в 1566 році цар подарував своєму любимо-цу думний чин кравця. До Басманова цей титул носили зазвичай вихідці з найбільш знатних княжих прізвищ, а тепер нащадкам Рюриковичів довелося підкоряти-ся молодикові, танцюючому перед царем в жіночому сарафані. Зрозуміло, що це викликало їх обурення. Але висловити його в обличчя царського Фаворит-ту наважувалися небагато. Особливо після історії з молодим князем Дмитром Оболенским-Овчініним, ко-торий в сварці заявив Федо-ру: «Я і предки мої служили
завжди з користю государю, а ти служиш мерзенні Содому ». Басманов наскаржився-ся царю. І той захистив честь свого фаворита вбивством: в наступний візит Овчініна до палацу його відвели в під-вал, де князь був задушений псарями. А Федір Басманов в 1569 році став главнокоман-дме опричних війська-ми на півдні. Перед цим він по-рідному з царською сім'єю, одружившись з племінницею покійної цариці Анастасії, княжні Сицкий. Кар'єрне зростання Басманову забезпечувала-чи не тільки красиві очі і вигідне одруження, але ще і участь у стратах і чвари-вах з неугодними. Одним з непривабливих діянь Басма-нова-молодшого стало нізло-ються митрополита Філіпа. Він заявився з опричниками в храм Успіння в Кремлі під час служби. За його наказом опричники зірвали з Філіп-па святительське облачення, одягли його в розідрану мо-нашескую одяг, з ганьбою мітлами вигнали з церкви і, посадивши на сани, відвезли в Богоявленський монастир.
Іван Грозний не шкодував навіть своїх улюбленців. Що на-наочно продемонструвала трагічна загибель батька і сина Басманова. Як вони на пару не старалися догодити царя, але самі не уникли його гніву.
Спочатку опричники страти-ли сотні людей, огульно про-винен в зраді, а в 1570 році творцям опричнини самим довелося випити горь-кую чашу. Все почалося з того, що хтось Петро Волинець до-нес государю про те, що новий-Городці зносяться з польським королем і бажають перейти під його владу. Іван Грозний почав збирати каральну експедицію, щоб жорстоко покарати новгородців. Від цього кроку його спробував від-говорити Олексій Басманов, який колись був там на-месника і, можливо, пі-тал до міста теплі почуття. Він говорив, що досить не-розумно розоряти багатий Новгород, доходи якого допомагали вести Ливонскую війну. Але гнів Іоанна було втихомирити нелегко. Цар сну-чала зрадив лютою страти око-ло третини жителів Новгорода, а потім почав слідство щодо того, хто треба-розчулила новгородців «відкласти-ся польському королю». У цьому були звинувачені творці опричнини: батько і син Басма-нови і Афанасій Вяземський. Останнього піддали торгової страти: били палицями на торговій площі, а потім кинули в кайданах до в'язниці, де він і помер. А для Бас-манів Іван Грозний приготував єзуїтському жорстоке випробування. Він запропонував Фе-дору Басманову вбити свого батька, щоб довести любов до царя. Важко сказати, про що подумав в той момент Федір. Може бути, згадав, як батько відправив його на царський ложе і свої душевні Терзі-ня з приводу гріха. Так чи інакше, але Федір батька вбив. І тут же почув безжальні слова Іоанна IV: «Батька свого-го зрадив, зрадиш і царя!» Відразу після цього молодший Басманов був відданий жести-кой кари.