Метод показаний при слабо вираженій формі вертикального переміщення з пониженням межальвеолярной висоти. Підвищення межальвеолярной висоти виробляється на одиночних коронках, мостоподібних і інших протезах. Так, од-номоментное підвищення межальвеолярной висоти не повинно супроводжувати-ся роз'єднанням зубів більше, ніж на 1 - 2 мм. Більша роз'єднання допустимо, якщо має місце значне зниження альвеолярної висоти з зраді-ням висоти нижньої третини обличчя, наприклад, при підвищеній стертості зу-бов. Робити це можна в два етапи, щоб уникнути неприємних ускладнень з боку скронево-нижньощелепного суглоба (біль, втома м'язів і ін.). Підвищення межальвеолярной висоти не повинно супроводжуватися втратою мно-жественних контактів на збережених зубах і усуненням роз'єднання зуб-них рядів в положенні спокою нижньої щелепи. В іншому випадку зуби, удер-жива межальвеолярную висоту, виявляться в стані функціонального перевантаження.
Вирівнювання оклюзійної поверхні шляхом укорочення зубів
Цей спосіб відноситься до найбільш доступним методам виправлення де-формації оклюзійної поверхні зубних рядів. Щоб вирішити питання про величину укорочення зуба, недостатньо обстежити тільки порожнину рота; слід вивчити діагностичні моделі, загіпсовані в оклюдатор. Невеличке скорочення, що не виходить за межі горбків зуба і не опору-тися різким болем, можливо при збереженні пульпи. При необхідності зняти значний шар твердих тканин зуба показано її видалення. У молодих людей до видалення пульпи слід вдаватися лише в тому випадку, якщо неможливо виправлення оклюзійної поверхні ортодонтичним шляхом. Чи не зустрічає труднощів вкорочення зубів, ра-неї втратили з якої-небудь причини пульпу. Зуби після укорочення по-кривают коронками.
Видалення шару твердих тканин зубів, а також ампутація або екстірпа-ція пульпи не є нешкідливими маніпуляціями. Більш прийнятний орто-донтіческій метод виправлення оклюзійних порушень, оскільки при ньому не тільки зберігаються зуби, але і виробляється корисна перебудова альвеолярної частини і оклюзійних взаємин. Для ліквідації деформації оклюзійної поверхні використовують спеціальні протези. Вони можуть бути знімними і незнімними. Сумний накусочпий протез - це пластинковий протез з кламмерной кріпленням. Штучні зуби ста-лять зі збільшенням межальвеолярной висоти так, що в контакті з ними на-ходяться лише зміщені зуби. Готовий накусочной протез перевіряють на ступінь роз'єднання змикання і дають пораду хворому, як ним користуватися. На другий і наступні дні усувають недоліки протеза, а хворого спостерігають один раз в 2 - 3 дні. Потім контрольні відвідування скорочують До одного разу на 2 тижні.
Через деякий час на штучні зуби протеза нашаровуються шви-ротвсрдеющую пластмасу і, таким чином, знову збільшують мсжаль-веолярную висоту. Так надходять до тих пір, поки перебудова альвеоляр-ного гребеня не призведе до часткового або повного виправлення оклюзійних-них взаємин зубних рядів і не з'явиться можливість раціонально-го протезування. Сумний накусочной протез застосовують для перебудови оклюзійних взаємин як при включених, так і кінцевих дефектах зубних рядів.
При порушенні оклюзії в області включеного дефекту виправити по-ложення 1 - 2 зубів можливо за допомогою спеціального мостовидного протеза. Опорні зуби для мостовидних протезів не наражати на препарування, а краю штучних коронок не заходять в ясенний кишеню. Збільшення межаль-веолярной висоти виробляється на проміжній частині мостовидного про-теза.
Апаратурно-хірургічний метод виправлення порушень оклюзії при деформації зубних рядів
Суть його полягає в наступному. Відомо, що найменш податливою частиною кістки є її поверхневий шар - компактна пластинка. Для ослаблення її використовується компактостеотомія.
Протипоказанням до кортікотомію є все те, що взагалі є перешкодою до будь-якого оперативного посібника, що не можна усунути перед-ньо підготовкою. Місцевими протипоказаннями до операції є при-чиною пародонтопатии, друга форма зубоальвеолярного подовження, при якій є оголення шийок і коренів змістилися зубів, вогнища хро-ного запалення верхівкового періодонта.
Кортікотомію полягає в наступному. Після місцевого обезболівая-ня, відступаючи від краю ясен на 0,5 см, проводять П-подібний або кутовий розріз слизової оболонки і окістя альвеолярної частини. П-подібні розрізи верхньої щелепи відкривають широкий доступ до операційного поля, але менш зручні, оскільки дистальний розріз з вестибулярної сторони важкий для накладення швів. Перевагу слід віддати кутовому разре-зу, особливо, якщо за сместившимися зубами знаходяться моляри, располо-женние в правильній оклюзії. При недостатньому огляді операційного поля розріз можна доповнити вертикальним.
Відомо два методи кортікотомію: лінійна або стрічкова (Е.І.Гав-рілов), і решітчаста (А.Т.Тітова). Важко говорити про переваги того чи іншого способу. Вибір методу залежить від напрямку руху переме-стівшіхся зубів і анатомо-топографічних умов.
Протез готують заздалегідь за раніше описаною методикою. Найкраще до операції накласти лише базис протеза, без зубів, що роз'єднують прикус. Після звикання до протезу виробляють постановку зубів. Знову протез накладають на протезне ложе лише через 2-3 дня після операції, коли почне спадати післяопераційний набряк.
Видалення зубів як метод виправлення оклюзійних порушень при деформаціях зубних рядів
До видалення зубів при виправленні деформацій оклюзійної поверх-ності слід вдаватися лише в тому випадку, якщо всі раніше описані мето-ди виявилися безуспішними. Видалення також показано при патологічес-кою рухливості зубів, несприятливому співвідношенні довжини клінічес-кою коронки і кореня, хронічних вогнищ.
Показання до депульпірованія зубів, до збереження та використання коренів зубів при протезуванні,
Показання до депульпірованія зубів. Див. Питання 2 розділ 7
Показання до збереження та використання коренів зубів.
Для вирішення питання про збереження або видалення зубів необхідно визна-лять взаємозв'язок ступеня рухливості зуба і ступеня резорбції (атрофії) кіс кімнатній тканини лунки зуба (за результатами рентгенологічного обстеження).
Рекомендації Х.А.Каламкарова і М.Г. Бутан (1980):
- при атрофії кісткової тканини лунки до 1/2 при рухливості 1-П ступеня зуби зберігаються;
- при атрофії кісткової тканини лунки до 1/2 при рухливості III ступеня питання про збереження або видалення зуба вирішується тільки після проведення консервативного (терапевтичного) лікування;
- при атрофії кісткової тканини лунки на 3/4 при рухливості II ступеня видаляються зуби на верхній щелепі і зберігаються на нижній щелепі;
- при атрофії кісткової тканини лунки на 3/4 при рухливості III ступеня зуби підлягають видаленню (пряме показання).
Тактику лікаря щодо зубів з патологічною рухливістю ми виклали схематично. Слід мати на увазі, що готових рецептів не суще-ствует, і рішення може бути винесено тільки на підставі ретельного вивчення даних клінічної картини і рентгенографії.
В основі методу лежить ідея видалення у молярів коренів, недоступних консервативної терапії. Суть його полягає в поздовжньому розтині зуба від жувальної поверхні (якщо вона збережена) до області розхожі-дення коренів. При цьому корінь з ураженим пародонтом видаляється, а ос-тавшаяся частина зуба використовується в якості опори незнімного протеза.
ПИТАННЯ 4. протетичної показання до видалення зубів.
Див. Питання 2 розділ 7
ПИТАННЯ 5. Психологічна та псіхомедікоментозная підготовка