Основні закони вимови приголосних - оглушення і уподібнення.
У російської мови відбувається обов'язкове оглушення дзвінких приголосних у кінці знову. Ми вимовляємо хлі [п] - хліб, са [т] - сад, смо [к] - зміг, любо [ф '] - любов і т. Д. Це оглушення є одним з характерних ознак російської літературної мови. Потрібно врахувати, що приголосний [г] в кінці слова завжди переходить в парний йому глухий звук [к]: ле [к] - ліг, поро (к] - поріг і т. Д. Проголошення в цьому випадку звуку [х] неприпустимо як діалектне: ле [х], поро [х]. Виняток становить слово бог - бо [х].
Живе вимова в його минулому і сучасному стані знаходить відображення в поетичній мові, в віршах, де та чи інша рима говорить про вимові відповідних звуків: Так, наприклад, у віршах А. С. Пушкіна про оглушении дзвінких приголосних свідчить наявність таких рим, як скарб - брат, раб - арап, раз - годину. Оглушення [г] в [к] підтверджується римами типу Олег-століття, сніг -рек, один - звук, один - мук.
У положенні перед голосними, сонорні приголосними і [в] звук [г] вимовляється як дзвінкий вибуховий приголосний. Тільки в декількох словах, старослов'янських по проісхожде ншо - бо [у] а, [у] осподп, бла [у] о, бо [у] Атийя і похідних від них, звучить фрикативний заднеязичний приголосний [у]. Причому в сучасному літературному вимові і в цих словах [у] витісняється [г]. Найбільш стійким він є в слові [у] Оспода.
| [Г] вимовляється як [х] в поєднаннях гк і ГЧ: ле [хк '] ий - легкий, ле [хк] про - легко.
Б поєднаннях дзвінкого і глухого приголосних (так само, як і глухого і дзвінкого) перший з них уподібнюється другого.
Якщо перший з них дзвінкий, а другий - глухий, відбувається оглушення першого звуку: ло [ш> ка - ложка, про [і] ка - пробка. Якщо перший - глухий, а другий -| дзвінкий, відбувається озвонченіе першого звуку: [з] доба - здоба, [з] губвть - згубити. '
Перед приголосними [л], [м], [н], [р], що не мають парних глухих, й перед [в] уподібнення йе відбувається. Слова вимовляються так, як пишуться: све [тл] о, [шв] ьгрять.
Уподібнення відбувається і при поєднанні приголосних. Наприклад: поєднання сш і зш вимовляються як довгий твердий приголосний [ш]: ні [ш] ІШ -нізшій, ви [ш> ий - найвищий, ра [щ> вміти - расшуметься.
Поєднання сж і зж вимовляються як подвійний твердий [ж]: ра [ж] ать -разжать, [ж] ізнио -сятзн'ю, сжаріть - [ж] аріть.
Сполучення зж і жж всередині кореня вимовляються як довгий м'який звук [ж '].
В даний час замість довгого м'якого [ж'1 все ширше вживається довгий твердий звук [ж]: по [> до '] і і до [ж] е. - пізніше, дро [ж '] і і дрорк] і
дріжджі.
Поєднання рах проізносітся.как довгий м'який звук [in '], та К' ж, як звук, який передається на письмі літерою щ: [ш '] ас- тє - щастя, [ш'] ет
рахунок.
Поєднання зч (на стику кореня і суфікса) вимовляється як довгий м'який звук [ш |]: іірака [ш '> йк -пріказчік, обра [ш') й! К * - зразок.
Сполучення тч і ДЧ вимовляються як довгий звук fn'f. док * ла [ч '] ік - доповідач, ле [* Г] ик -летчік.
Сполучення тц і дц вимовляються як довгий звук [ц]: два [ц] ать - двадцять, золо [ц] с - золотце.
У сполученнях стнг Здн, стл приголосні звуки [т] і [д] випав-дають: прелеСочетанія дс і тс на стику корну і суфікса вимовляються як [ц]: горо [ц] кой-міський, све [ц] кий - світський. Поєднання тс на стику закінчення 3 особи дієслів з часткою -ся вимовляється як довгий [ц]: катя [ц'] - котяться, бере [ц'] - береться. Так само вимовляється група ться (на стику оконча- ня невизначеного способу і частки -ся): учи [ц'] - вчитися, J
Слід звернути увагу на поєднання чн, так як при його вимові нерідко допускаються помилки. У вимові слів з цим поєднанням спостерігається коливання, що пов'язано зі зміною правил старого московського вимови.
За нормами сучасної російської літературної мови поєднання чн зазвичай так і вимовляється [чн] г особливо це відноситься до слів книжного походження (жадібний, безтурботний), а також до слів, що з'явилися в недавньому минулому (маскувальний, посадковий).
Вимова [шн] замість орфографічного чн в даний час потрібно в жіночих по батькові на -ічпа. Ільіні- [uiHja, Лукині? Шн] а, НікітіНекоторие слова з поєднанням чн відповідно до сучасних норм літературної мови вимовляються двояко: Було [шв] ая і Було [чн] ий, копее [шн] ий і копее [чн] ий, моло- [шн] ий і моло [чн] ий, порядо [шн] ьщ і порядо [чн] ий, сліво- [шн] ий і зливо [чн] ий.
В окремих випадках різне вимова поєднання чн служить для смислового диференціації слів: серд [чн] ий удар - серд [шн] ий друг.