Як відомо, кров в організмі людини циркулює по кровоносних судинах: артеріях, капілярах і венах, які є у всіх органах і тканинах. При повреж-ження будь-якого органу або тканини людини завжди в тій чи іншій мірі пошкоджуються кровоносні судини.
Виходження (витікання) крові з даху-носно судини називаетсякровотеченіем.
Причини кровотеч надзвичайно різноманітні. Наибо-леї частою є пряма травма (укол, розріз, удар, розтяг, розтрощення і ін.). Інтенсивність крово- течії залежать від кількості пошкоджених судин, їх калібру, характеру пошкодження (повний перерву судини, пристеночное пошкодження, розтрощення і ін.) І виду пошкодженої судини (артерія, вена, капіляр). На ін-інтенсивність кровотечі впливають також рівень арте-ріального тиску, стан системи згортання крові. Крім того, має значення, куди виливається кров: назовні, в велику чи малу за обсягом замкну-ту порожнину (плевральна, черевна порожнини, порожнину ко-ленного суглоба і ін.), М'які тканини (підшкірна кліть-чатка, м'язи і міжм'язові простору ).
Судини, уражені атеросклеротичним процесом, можуть руйнуватися при підвищенні артеріального тиску-ня, гіпертонічної хвороби. Особливо небезпечні розриви аневризми аорти, коли протягом декількох хвилин може вилитися вся циркулює кров. Важкі кровотече-ня виникають з варикозно-розширених вен. Найбільш грізним є кровотеча з варикозних вен їжі-вода при портальній гіпертензії (цирозі печінки). Раз-рушення стінки кровоносної судини може бути обумовлюються лено запальним і виразковим процесом або злока-чественной пухлиною.
Причиною кровотечі іноді служить зміна хімічного складу крові, внаслідок чого вона може виходити через стінку навіть неушкодженого судини. Такий стан спостерігається при ряді захворювань: заліз-тухе, сепсисі, хворобах крові і ін.
Кровотечі бувають різної інтенсивності і за-висять від виду пошкодженої кровоносної судини. Раз-розрізняють артеріальний, венозний, капілярний і паренхіматозне кровотеча.
- Артеріальна кровотеча е - кровоте-чення з пошкоджених артерій. Виливає кров яскраво-червоного кольору, викидається сильним пульсуючим-щей струменем. Артеріальний кровотеча найнебезпечніше, зазвичай дуже інтенсивне і крововтрата при ньому буває великий. При пошкодженні великих артерій, аорти протягом декількох хвилин може статися крововтрата, несумісна з життям, і хворий вмирає.
- Венозна кровотеча виникає при пошкодженні вен. Тиск у венах значно нижче, ніж в артеріях, тому кров випливає повільно, так само-мірної і нерівномірної струменем. Кров при такому крово- перебігу темно-вишневого кольору. Венозна кровотеча менш інтенсивний, ніж артеріальний, і тому рідко носить загрозливий характер. Однак при пораненні вен шиї і грудної клітини є інша смертельна небез-ність. У цих венах в момент вдиху виникає негативні-вування тиск, тому при пораненні в їх просвіт при глибокому вдиху через рану може надходити повітря. Бульбашки повітря, проникаючи з потоком крові в серце, можуть викликати закупорку серця і кровоносних судин - повітряну емболію і стати причиною блискавко-носно смерті.
- Капілярна кровотеча виникає при пошкодженнях дрібних кровоносних судин - ка-пілляров. Така кровотеча спостерігається, наприклад, при неглибоких порізах шкіри, саднах. При нормальній згортання крові капілярна кровотеча прекра щается самостійно.
- Паренхіматозна кровотеча. Пе-чень, селезінка, нирки та інші паренхіматозні органи мають дуже розвинену мережу артеріальних, венозних сосу-дів і капілярів. При пошкодженні цих органів нару-щує цілість судин всіх видів і виникає сильна кровотеча, зване паренхіматозним. Так як судини укладені в тканину органу і не спадаються, само-самостійності зупинки кровотечі майже ніколи не відбувається.
Залежно від того, куди виливається кров з пов-нов судини, розрізняють кровотечі зовнішні і внутрішні.
Зовнішні кровотечі характеризуються надхо-ням крові безпосередньо на поверхню тіла через ра-ну шкіри. Кровотечі в просвіт порожнього органа (шлунок, кишечник, сечовий міхур, трахея), що сполучається із зовнішнім середовищем, називаються зовнішніми прихованої-тими, так як виділення крові назовні відбувається через певний період часу, іноді через неяк-до годин.
Внутрішні кровотечі спостерігаються при проникаю-щих пораненнях, закритих пошкодженнях (при розривах внутрішніх органів без пошкодження шкірних покривів в результаті сильного удару, падіння з висоти, здавлення), а також при захворюваннях внутрішніх органів (виразка, рак, туберкульоз, аневризми кровоносних судин). При внут-ренних кровотечах кров надходить в якусь порожнину.
Внутрішні кровотечі в замкнуті порожнини (пле-вральную, черевну, серцеву сорочку, порожнину че-ріпа) особливо небезпечні. Ці кровотечі протікають приховано, діагностика їх вкрай важка і вони можуть бути не розпізнані при недостатньо уважному наблю-ження за хворими.
У плевральній або черевній порожнині може легко поміститися вся кров, що циркулює в організмі, тому таке кровотеча часто буває причиною смерті.
У деяких випадках кровотеча може стати небез-ним не через кількості крові, що вилилася, а в результаті того, що виливається кров викликає здавлення життєво важливих органів. Так, скупчення крові в сердеч-ної сорочці може привести до здавлення серця (тампо- нада) і його зупинці, а в порожнині черепа - здавлення мозку і смерті.
Значна крововтрата можлива при крововиливі в міжтканинні простору, тканини (мис-ці, жирова клітковина). При цьому утворюються так називаються ваемие гематоми, синці.
Кровотечі небезпечні тим, що зі зменшенням кількістю-ства циркулюючої крові погіршується діяльність серця, порушується постачання киснем життєво важливих органів - мозку, нирок, печінки. Це викликає різку зміну всіх обмінних процесів в організмі, що прискорює розвиток термінальних станів.