Све-то-ний так-же переда-ет, що сіяння гото-вил пере-по-рот, але не при-во-дит будь-яких фак-тов, свиде-тель-ст-ву-ю-чих про це (ibidem, 65). Пові-ще-ня Іосі-фа Фла-вия (AJ XVIII, 6, 6) наві-ло сучас-мен-них дослі-до-ва-ті-лей на думку, що сме-ще-ня і кара пре-ФЕК -та були свя-за-ни з борь-бій в пра-вя-щих кру-гах: Тібі-рий вирішив-ся на цей крок під дав-ле-ні-му якоїсь впли-я-тель-ний груп-пи .
Р. Сайм вва-та-ет, що щось подоб-ве міг-ло мати місце 2. Проте, глав-ним іні-ци-а-то-ром рас-пра-ви з впавши-шим в Немі-лость пре-ФЕК-те пре-то-рія був імен-но импе-ра-тор. При-чи-ну настільки рез-ко-го охла-жде-ня прин-ціп-са до сво-е-му фаво-ри-ту сліду-ет бачити в пре-тен-зи-ях Сея-на на роль пре -ємо-ні-ка Тібі-рія 3.
Набагато даль-ше захо-дит в сво-їх пред-по-ло-же-ні-ях А. Бод-Дінг-тон 4. Як на мене-нию дослі-до-ва-тель-ні-ці, Тібі-рий наме-ре-вал-ся об'єк-явити сво-їм наслед-ні-кому Гая Цеза-ря, а Сея-на - кр-том при ньому, так як Калі-гу-ла був занадто-ком молодий і нуж-дав -ся в досвід-ном і надійний-ном рада-ні-ке 5. але серед пра-вя-щей елі-ти знайшлися впли-я-тель-ні сили, виріши-тель-но вос-про-ти-вів- ши-е-ся цим пла-нам. Про-тив виступила-пі-ли легат Ніж-ній Гер-ма-ванні Луцій Апро-ний і його зять легат Верх-ній Гер-ма-ванні Гней Кор-ні-лий Льон-тул Гету-лик. Хоча раніше вони під-дер-жи-ва-ли Сея-на, бачачи в ньому цін-но-го союз-ні-ка, пер-спек-ти-ва пре-вра-ще-ня в його під-чи- нён-них їх не устра-і-ва-ла 6. Не вва-тать-ся з мене-ні-му це-го кла-на Тібі-рий не міг, так як за Гету-ли-ком і його тестем сто -я-ли рейн-ські легованої-о-ни. Вра-ги пре-ФЕК-та воз-ве-ли на нього тяж-кі обві-ні-ня, глав-ним з кото-яких було раз-жи-га-ня вража-ди в импе-ра-тор-ської сім'ї, але, без-услов-но, не це було при-чи-ний його паде-ня, щоб не писав в сво-їх мему-а-рах Тібі-рий 7.
Німець-кий дослі-до-ва-тель Д. Хен-НІГ вва-та-ет вер-сю подію-тий, пред-ше-ст-во-вав-ших паде-нию Сея-на, в античній-ної тра -ді-ції, в цілому, недо-сто-вер-ної, а обві-ні-ня в заго-по-ре про-тив прин-ціп-са - недо-ста-точ-но моті-ві-ро- ван-ни-ми. Сіяння хотів грати при Тібі-рії ту ж роль, що і Марк Агрипа-па при Авгу-сте, а після його смер-ти рас-вва-ти-вал стати кр-том при мало-років-ньому Тібі-рії Гемел- ле. Отстра-ні-ня імпе-ра-то-ра від вла-сти було йому Неви-рік-но, так як його полі-ти-че-ське поло-же-ня осно-ви-ва-лось нема на соб ст-вен-ном впли-я-ванні і вазі, а на дове-рії, кото-рої відчував до нього Тібі-рий. До несч-стю для Сея-на в особі Квін-та Суто-рія Мак-ро-на у нього з'явилися-ся небез-ний кон-ку-рент, за допомогою на-гою наві-тов і інтриг переконавши-ший прин-ціп -са в необ-хо-ді-мо-сти сме-стить пре-ФЕК-та в той самий момент, коли до осу-щести-в-ле-ня його пла-нів осту-вал-ся все-го один крок 8.
Відбутися у-я-ня дошед-шей до нас тра-ді-ції НЕ поз-по-ля-ет вос-ста-но-вить раз-ві-тя кон-флік-та між-ду импе-ра-то-ром і його фаво-ри-те у всіх дета-лях, що відкритому-ва-ет перед исто-ри-ка-ми широ-кий про-стор для раз-лич-но-го роду дога-док і пред-по- ло-же-ний. Пред-ла-га-е-мий нижче вари-ант рекон-струк-ції дра-ма-ти-че-ських подію-тий 31 м н. е. осно-ван на нашому поні-ма-ванні фра-зи Кор-ні-лія таці-ту (Ann. IV, 1): «isdem artibus victus est». вине-сен-ної в назва-ня насто-я-щей ста-тьі.
Луцій Елій сіяння народив-ся в Воль-сі-ні-ях в Етру-рії меж-ду 20 і 16 рр. до н. е. його батьком був рим-ський всадив-ник Цей Стра-бон, а мати при-над-ле-жа-ла до знат-но-му роду Юні-їв (його дядьком з мате-рин-ської сто-ро-ни був Юний Блез). З його име-ні мож-но заклю-чить, що він був вуса-нів-льон знат-ним родом Елі-їв 9. потрапивши, таким обра-зом, в елі-ту загально-ства. Будучи ще зовсім моло-дим чоло-ве-ком, сіяння опору-вож-дав Гая Цеза-ря, одно-го з вну-ков Авгу-ста, в поїзд-ке по Восто-ку в 4-1 рр. до н. е. (Tac. Ann. IV, 1), і, веро-ят-но, око-ло це-го вре-ме-ні позна-ко-мил-ся з Тібі-ри-му. Зів'яли-зав-ша-а-ся між-ду ними друж-ба пере-йшла зі вре-ме-ньому в настільки тес-ні дове-ри-тель-ні відно-ше-ня, що сіяння зро-лал-ся , мож-но ска-мовити, alter ego сво-е-го висо-ко-по-ставши-льон-но-го дру-га. Звичайні-но непро-ні-ца-е-мий для окру-жаю-щих Тібі-рий з ним одним залишати-вав свою прихований-ність і осто-пик-ність (ibidem, IV, 1). Подоб-ве без-услов-ве дове-рії зі сто-ро-ни чоло-ве-ка, в силу осо-бен-но-стей сво-е-го харак-ті-ра зовсім не схил-но-го сле -по дове-рять кому б то не було, може поки-мовити-ся вудь-ві-тель-ним, одна-ко цей факт ліг-ко об'єк-яс-ним. Тібі-рий сблі-зил-ся з Сея-ном в саму, може бути, важки-білу пору сво-го жит-ні, в роки ізгна-ня, коли чоло-вік, на кото-ро-го він міг би поло -жіть-ся, був йому осо-бен-но необ-хо-дим. З дру-гой сто-ро-ни, друж-ба з Опаль-ним пасин-ком Авгу-ста не міг-ла при-ні-сти юно-му Сея-ну ника-ких вигод, і, сле-до-ва тель-но, у Тібі-рія не було при-чин зімніть-вать-ся в його искрен-но-сті.
Ставши прин-ціп-сом після смер-ти сво-е-го при-ем-но-го батька, Тібі-рий, досяг-ший, нако-нец, вер-хов-чої вла-сти, згадаймо-Ніл про сіяні по тій же при-чині, по кото-рій подру-жив-ся з ним на Родо-се. Йому сно-ва пона-до-біл-ся чоло-вік, перед кото-рим він міг би зняти мас-ку, прихованої-вав-шую від окру-жаю-щих його неуве-рен-ність в собі та в проч- но-сті сво-е-го поло-же-ня 10. пре-ФЕК-те пре-то-рія була на той ча-ма батько Сея-на, призначають-чен-ний на цей пост ще Авгу-стом. Тібі-рий поділу-лив долж-ність коман-ді-ра гвар-дии, поста-вив Сея-на вто-рим пре-ФЕК-те пре-то-рія, а після того як Стра-бон був призначають-чен пре -фек-те егип-та, сіяння зро-лал-ся один-ст-вен-ним началь-ні-кому пре-то-ри-ан-ців і аж до 31 р н. е. 11 вся влада над сто-лич-ним гар-ні-зо-ном знахо-ді-лась в його руках.
У 20 р сіяння напів-чіл пре-тор-ські ornamenta, а його дочка обру-чи-лась з пле-мян-ні-кому Гер-ма-ні-ка, сином буду-ще-го імпе-ра-то ра Клав-дія. Тра-ді-ція свиде-тель-ст-ву-ет, що імен-но сіяння був іні-ци-а-то-ром кон-цен-тра-ції пре-то-ри-ан-ських військ в сто чи-це (ibidem, III, 29; IV, 2; Dio. LVII, 19). Тібі-рий пів-но-стю дове-рял сво-е-му пре-ФЕК-ту і не раз пуб-лич-но пре-воз-но-сил його заслужити-ги.
У 23 р вне-зап-но помер син і наслед-ник Тібі-рія Друз. Тацит і Све-то-ний в один голос утвер-джу-ють, що винен-ні-кому його смер-ти був сіяння: син импе-ра-то-ра не любив пре-ФЕК-та і якось раз дав йому поще-чи-ну; Сіяння поклявся-ся ото-мстити. Він соблаз-Ніл дружину Дру-за Лівільє-лу і вну-шив їй думка вбити супру-га, щоб всту-пити в шлюб з ним, Сея-ном; вме-сте вони відпрацьовано-ві-ли Дру-за мед-льон-но дей-ст-ву-ю-щим отрутою (Tac. Ann. IV, 3, 7-11; Suet. Tib. 62). Істин-ва при-чи-на його смер-ти відкритому-лась лише вісім років супу-стя, коли сіяння був уже низ-ло-дружин і каз-нен: бувши-Шая дружина пре-ФЕК-та, Апі-ка та, з кото-рій він раз-вів-ся, Наді-ясь одружити-ся на Лівільє-ле, в перед- смерт-ном пись-ме рас-ска-за-ла про все прин-ціп-су (Dio. LVIII, 11).
Ба-Гії сучас-мен-ні дослі-до-ва-ті-ли скеп-ти-че-скі відно-сят-ся до вер-сії источ-ні-ков 12. дру-Гії, на наш погляд більш спра- вед-ли-во, вва-та-ють її цілком веро-ят-ної 13. хоча вся-кий раз, коли став-ки-ва-їж-ся з заку-лис-ної інтро-гой, дуже працю-но одно-знач-но утвер-чекати що-небудь.
Уже в античній-но-сті наме-ти-лись дві точ-ки зо-ня на роль Сея-на в подію-ти-ях 23-31 рр. Тацит (Ann. IV, 1) вва-та-ет Сея-на глав-ним винен-ні-кому кон-флік-та в импе-ра-тор-ської сім'ї і відповідь-ст-вен-ним за Еска-ла -цію полі-ти-че-ських репресій-сій в ці роки; Све-то-ний (Tib. 61) статі-га-ет, що сіяння лише йшов навстре-чу ба-ні-ям прин-ціп-са. Тен-ден-ція свя-зи-вать вже-сто-че-ня імпе-ра-тор-ско-го режи-ма після смер-ти Дру-за з дея тель але стью Сея-на і його ставши -льон-ні-ков збереженні-ня-ет-ся і в сучас-мен-ної істо-ріо-гра-фії 14. Вме-сте з тим, погляд на Сея-на як на про-стое знаряддя в руках Тібе- рія, від кото-ро-го він хата-вил-ся, як толь-ко пере-став в ньому нуж-дати-ся, Вира-дружин-ний, в част-но-сті, в моно-гра-фії Д . Хен-ні-га, так-же при-сут-ст-ву-ет в істо-ри-че-ської літератур-ра-ту-ре 15.
Нам пред-став-ля-ет-ся, що до кон-ца 20-х років сіяння дей-ст-во-вал як викон-ні-тель волі Тібі-рія, але викорис-зо-вал складність ву полі- ти-че-ську обста-нів-ку для лич-но-го видві-же-ня. Будь-яке загострений-ня ситу-а-ції було йому на руку, так як в усло-ві-ях кон-флік-та рос-ла його роль як «міні-стра государ-ст-вен-ної без-небез-но сті ». і він, без-услов-но, під-тал-ки-вал прин-ціп-са в цьому направ-ле-ванні.
Його впли-я-ня осо-бен-но мож-рос-ло після пере-їзда импе-ра-то-ра на ост-рів Капрі в 26 м коли сіяння, єдиний-ст-вен-ний з висок-ко -по-ставши льон них чинів-ні-ков, взя-тий їм з собою, зро-лал-ся посеред-ні-кому меж-ду Тібі-ри-му і пра-ви-тель-ст-вом в Римі (Tac. Ann. IV; 17) 16.
Зростання в 20-і роки чис-ла полі-ти-че-ських про-цес-сов спо-соб-ст-во-вал збіль-ли-че-ня ролі Сея-на як їх непо-середовищ-ст-вен -но-го орга-ні-за-то-ра. У цей вре-ма оформ-ля-ет-ся пар-ку пре-ФЕК-та: мно-Гії позову-ли покрити ві тель-ства чоло-ве-ка, бувши-ше-го дове-рен-ним особою импе-ра-то-ра, а він, у свою оче-гу, нуж-дав-ся в співро-ні-ках і помощ-ні-ках для орга-ні-за-ції трав-ли Агрипа-пі ни і її дітей. Сво-їм клі-ен-там сіяння доби-вал шана-ні долж-но-сті і дохід-ні місця в про-вин-ци-ях, він був популя-рен серед ВОІ-нів сто-лич-но-го гар-ні-зо-на і катував-ся налу-дить кон-так-ти з гер-ман-скі-ми легованої-о-на-ми, сол-да-ти кото-яких виступила-пі-ли про- тив Тібі-рія в 14 м 17. Нако-нец, до його пар-тії при-ми-ка-ли мно-Гії відомого-ні ділячи-то-ри. Тібі-рий, нуж-дав-ший-ся в сіяних і до пори до ча-ме-ні сле-за йому дове-ряв-ший, у всьому потвор-ст-во-вал сво-йому любимо-цу і допус-кал, щоб в теат-рах, на місто-ських пло-ща-дях і пре-то-ри-ях в рас-по-ло-же-ванні воїн-ських частин пов-ва-лись почім-сті його ста-ту-ям (Tac. Ann. IV, 2; VI, 30; Suet. Tib. 65; Dio. LVII, 4-5).
Каза-лось, ніщо не смо-жет сдер-жати стре-ми-тель-но-го жердину-вия Сея-на до вер-ши-нам вла-сти. У 31 році він, син про-сто-го рим-ско-го всадив-ні-ка, був узятий импе-ра-то-ром в кол-ле-ги по кон-су-ла-ту, а Нікополі ре після це-го йому було пред-о-ставши-льон imperium majus (Dio. LVIII, 4, 7). Цей момент був піком можу-ще-ства пре-ФЕК-та: він - вто-рій чоло-вік в импе-рії, його окру-жа-ла мощ-ва груп-пи-рів-ка, куди, між-ду про-чим, увійшла і частина бувши-ших сто-рон-ні-ков Гер-ма-ні-ка, нуж-дав-ших-ся в новому силь-ном покрити-ві-те-ле 18.
Але, після того як при-вер-дружин-ці Гер-ма-ні-ка з стра-ха перед опа-лій поки-ну-ли його дружину і дітей, і віз-ник-ла реаль-ва угро-за пів -но-го уні-що-ж-ня сино-вей Агрипа-пі-ни, дове-ри-тель-ні відно-ше-ня меж-ду Тібі-ри-му і Сея-ном, до сих пір дер- жав-ши-е-ся на заг-но-сті їх цілей, не міг-ли збереженні-нитка-ся дол-го. Пре-фект був біль-ше не потрібен Тібі-рію, а його популяр-ність, можу ще ст-во і мно-го-чис-льон-ні сто-рон-ні-ки справи-ли Сея-на ще і дуже небез-ним (Dio. LVII, 4). Тібі-рий був уже ста-рик, його онук - ребе-нок, і питання про пре-ем-ні-ке сто-ял дуже ост-ро. Сіяння, до того ча-ме-ні фак-ти-че-скі вто-рій чоло-вік в государ-ст-ве, міг вва-тать себе цілком під-хо-дя-щей кан-діда-ту-рій: сам импе-ра-тор не раз пуб-лич-но при-зна-вал його заслужити-ги; він не був зна-тен, але ж і Марк Агрипа-па, один Авгу-ста і один з його сопра-ві-ті-лей, теж не міг похва-стати-ся знат-ни-ми пред-ка-ми.
У цих усло-ві-ях сіяння, для кото-ро-го все скла-ди-ва-лось поки як нель-зя промінь-ше, поже-лал стати сопра-ві-ті-лем Тібі-рія з тим, щоб після його смер-ти зайняти пре-стіл, і попи-тал-ся з цим ланцюгом ока-мовити на нього дав-ле-ня. Одна-ко на цей раз вла-сто-лю-бі-ші Амби-ції пре-ФЕК-та зустрів ти-ли опір з сто-ро-ни импе-ра-то-ра, вирішивши-ше-го сохра- нитка влада за пред-ста-ви-те-ля-ми сво-е-го роду. Влітку 31 р він викликав на ост-рів Капрі млад-ше-го з сино-вей Гер-ма-ні-ка, Гая Цеза-ря, про-тив кото-ро-го обві-ні-тель Сек-стій Пако -ні-ан вже гото-вил про-процес (Tac. Ann. VI, 3; Suet. Calig. 10). Дей-ст вія Тібі-рія були під-дер-жа-ни тими сто-рон-ні-ка-ми Гер-ма-ні-ка, кото-які НЕ поже-ла-ли при-мкнуть до пар-тії сіючи-на, і арі-сто-кра-та-ми у гла-ве з вдо-вої Дру-за Анто-ні-їй Млад-шей 19. Так в окру-же-ванні прин-ціп-са сло-жив -ся про-ти-по-вагу Сея-ну та його ставши льон ні-кам. З це-го момен-ту тра-гі чого ська раз-в'яз-ка кон-флік-ту ста-ла неіз-беж-ної. Тібі-рий дол-дружин був устра-нить пре-ФЕК-та, щоб забезпе-пе-чить без-небез-ність сво-їх наслед-ні-ков Гая і Гемел-ла. Све-то-ний (Calig. 10-11) пові-ща-ет, що аген-ти Сея-на і на Капрі не залишилося-ля-ли Гая в спокої, раз-ни-ми спо-со-ба-ми катував-ясь витя-нуть з нього воз-му-ще-ня навчаючи-стю стар-ших бра-тьев, але Гай дотримувався осто-пик-ність і не під-дав-ся ні на які про-во-ка-ції .
Своєю чер-гу сіяння начи-на-ет гото-вить заго-злодій з метою або шан-та-жом добити-ся про-воз-гла-ше-ня сопра-ві-ті-лем, або позбавити Тібі-рия вла-сти 20. Цей заго-злодій був пре-се-чён контр-заго-по-ром Тібі-рія ще в заро-ди-ше, ніж, по-види-мо-му, поряд з ранку-тій біль- шей частини п'ятої кни-ги «Анна-лов». об'єк-яс-ня-ет-ся убогість інфор-ма-ції про нього в источ-ні-ках.
Нам показує-ся, що в кри-ти-че-ську міну-ту Тібі-рий не залишилося-но-вил-ся б і перед про-воз-гла-ше-ні-му сина Гер-ма-ні-ка сво-їм сопра-ві-ті-лем, щоб таким обра-зом сиг-рать на популяр-но-сті його име-ні. Те Обст-я-тель-ст-во, що Тацит (Ann. VI, 23) називаються ва-ет Дру-за dux, а не princeps (звичайні-ве Наиме-но-ва-ня пра-ви-те- ля импе-рії у таці-та) або, ска-жем, imperator не ма-ет тако-го зна-че-ня, яке йому при-да-ет Д. Шот-тер. По-пер-вих, у рим-ських импе-ра-то-рів не було будів-го уста-нов-лен-ної офі-ци-аль-ної Тита-ла-ту-ри. В зави-сі-мо-сти від обст-я-зань гла-ву государ-ства називаються ва-ли по-раз-но-му: imperator, princeps, dominus, Caesar і т. Д. Титул пров-во- го грома-да-ні-на (princeps civitatis) був лише най-бо-леї употре-бі-тель-ним в грома-дан-ському обі-хо-де обо-зна-че-ні-му носи-ті- ля вис-шей вла-сти, але не офі-ци-аль-ним Тита-лом (Dio. LVII, 8) 22. По-дру-яких, Тацит, преж-де все-го, худож-ник і ми не вправо-ве тре-бо-вать від нього абсо-лютий-ної тер-ми-но-ло-гі чого ської точ-но-сті.
Вме-сте з тим, загальну оціню-ку Д. Шот-ті-ра мож-но при-ти. Тібі-рий тща-тель-но під-гото-вил акцію 18 октяб-ря 31 м і пра-віль-но вибрав момент для нане-се-ня вирішую-ще-го уда-ра 23. Іні-ци-а -ти-ва в кон-флік-ті була пере-хва-че-на прин-ціп-сом, і, з це-го момен-ту, сіяння був фак-ти-че-скі обре-чён.
В ніч з 17 на 18 октяб-ря Мак-рон при-був в Рим, де зустрів тил-ся з пре-ФЕК-те ноч-ної стра-жи Гре-ци-ні-му Лако-ном і дру-гом прин-ціп-са Мем-ми-му Регу-лом, кон-су-лом-суф-ФЕК-те 31 м Вме-сте вони злагоди-со-ва-ли загальний план дей-ст-вий і ого-під -рі-ли роль каж-до-го з них. 18 октяб-ря сенат зібрав-ся в збе-ме Апол-ло-на. Охра-няв-шим курію пре-то-ри-ан-цям Мак-рон об'єк-явив про сво-ем призначають-че-ванні їх коман-ді-ром, і при-ка-зал вер-нуть-ся в казар -ми, доба-вів, що при-віз пись-мо Тібі-рія про нагоро-дах гвар-дей-цям. Пре-то-ри-ан-ців сме-ні-ли під-чи-нен-ні Гре-ци-ня Лако-на. Сіючи-на, зустрів по-дружин-но-го відсутність про-ст-ві-му відо-стій від Тібі-рія на рахунок обидві-щан-ної йому три-бун-ської вла-сти, Мак-рон хіт-ро -стью зама-ніл на ЗАСЄДА-ня сіна-та, після чого, передавши посла-ня імпе-ра-то-ра кон-су-лам, посп-шив в пре-то-ри-ан-ський табір, щоб перед -від-вра-тить мож-ли-ву спробу-ку м'яті-жа. Хтось із кон-су-лов зарахувати на раху-тал пись-мо. Оші-лом-льон-ний сіяння був немед-льон-но арі-сто-ван і в опору-вож-де-ванні Регу-ла, Лако-на і дру-гих маги-стра-тов діставши-льон в тюрь му, після чого той-годину ж каз-нен (Tac. Ann. IV, 2-4; Suet. Tib. 65; Dio. LVIII, 9-11).
Таким обра-зом, заго-злодій-щі-ка-ми ока-зи-ва-ють-ся обидва глав-них дей-ст-ву-ю-чих особи цієї істо-рії, сіяння і Тібі-рий, так як заго-по-ру Сея-на про-ти-по-сто-ял контр-заго-злодій Тібі-рія. Подоб-ной точ-ки зо-ня, веро-ят-но, при-дер-жи-вал-ся і Тацит, писав-ший, що Тібі-рий одо-лел Сея-на його ж кричу-жи-му ( Ann. IV, 1). Дра-ма-ти-че-ські подію-ку 31 м име-ли під собою дина-сти-че-ську під-пле-ку і можуть рас-гля-ри-вать-ся як борь-ба импе-ра -то-ра за збереженні-ні-ня вла-сти в роду Юлі-їв-Клав-ді-їв.