Великий російський полководець Кутузов Михайло Іларіонович

Великий російський полководець Кутузов Михайло Іларіонович
Великий російський полководець Михайло Іларіонович Ку-тузів. "Одна згадка цього імені змушує силь-неї битися російське серце".

М.И.Кутузов не тільки видатний воєначальник, како-вим його знають всі. Він був також одним з найбільших російських дипломатів, блискуче поєднував в собі військові і дипломатичні таланти. Дипломатична діяльність його тривала понад два десятиліття і відрізнялася

великою різноманітністю виконуваних ним важливих доручень.

У 1792 - 1794 роках М.И.Кутузов був направлений зі спеціальною місією до Туреччини, де з великим успіхом ви-повнив покладені на нього завдання. У 1797 - 1798 роках він вів в Берліні важливі переговори з Пруссією, а через рік - зі Швецією про демаркацію російсько-шведської кордону. Якості тонкого дипломата Кутузов виявив і в 1805 го-ду, в період боротьби з наполеонівською Францією.

Особливо яскраво дипломатичні здібності Кутузова розкрилися в період перебування його на посаді главноко-Манді Молдавською армією. У цей час при активніше-шем участю Кутузова був укладений знаменитий Бухарест-ський світ 1812 року, значно зміцнив положення Росії напередодні вторгнення в її межі наполеонівських полчищ.

Видатні дипломатичні здібності Кутузова знову проявилися в Вітчизняну війну 1812 року і в перші місяці європейського походу російської армії, коли військові дії в силу їх зрослого масштабу і загально-європейського характеру неминуче перепліталися з дейс-твіямі дипломатичними.

Головнокомандувач Молдавською армією.

Складні обставини війни з Туреччиною змусили царський уряд через кілька років після 1805 року знову закликати Кутузова в ряди діючої армії.

Російсько-турецька війна набула затяжного характеру. Очолювали в різний час російську армію военачальні-ки П.И.Багратион, А.А.Прозоровскій, Н.М.Каменскій,

А.Ф.Ланжерон не змогли здобути вирішальної перемоги і при-нудити турків до миру. З Францією Росія незабаром підписала мирний договір (Тільзітский світ 1807 року) було. Війна з Портою, однак, тривала.

Навесні 1808 Кутузов був призначений помічником головнокомандуючого у війні проти турків, але незабаром в результаті інтриг головнокомандуючого - бездарного

А.А.Прозоровского був видалений з армії.

Минуло кілька років. Міжнародне становище Рос-ці на початку 1811 року стало серйозно погіршуватися. У та-ких обставин Олександр I, неприязно відносивши-шийся до Кутузову, все ж змушений був призначити його головнокомандуючим Молдавської (Дунайської) армією: цар розумів, що з усіх полководців того часу лише Ку-тузів міг забезпечити швидку перемогу і укласти з тур- ками необхідний для Росії світ.

Призначаючи Кутузова в Молдавську армію, царський пра-ництво мало на увазі також і його великі дипломати-етичні здатності і розраховувало, що він проявить їх в переговорах з турками і наблизить день закінчення війни.

Для даного періоду командування Кутузова харак-терну його фраза: "У війні, як і в дипломатичних пе-реговорах з усякою державою, а з Туреччиною особливо, не повинно ніколи забувати двох головних союзників - терпе-ня і час."

У Бухаресті Кутузову довелося вести різнобічну дипломатичну діяльність. Він фактично заново на-чал мирні переговори з турками, так як спроби мирно-го врегулювання війни з Туреччиною, вжиті в 1807

- 1809 роках, виявилися безрезультатними. Одночасно Кутузов мав припиняти підступи іноземних дипло-матів в Дунайських князівствах. Чільне місце в його діяль-ності як головнокомандувача зайняло надання під-тримки сербам і болгарам, які боролися проти турецького ярма. Всі ці дії сприяли створенню найбільш сприятливих умов для вирішення основного завдання - укладення миру з Туреччиною.

Помічником Кутузова для ведення дипломатичних переговорів був призначений А.Я. Італінскій, російський посол в Туреччині напередодні війни. Але головне керівництво подго-товк до переговорів продовжувала залишатися за Кутузов-вим, що відзначалося і в депеші канцлера Румянцева: всі переговори повинні вестися від імені Кутузова "і під його безпосереднім і повним керівництвом, як то було і в минулих війнах".

Переговори в Журжій і Бухаресті.

Вирішальну роль у закінченні війни з Туреччиною повинні були грати військові успіхи російських військ. У той же час багато що залежало і від дипломатичного мистецтва Кутузов-ва, тим більше що турецька армія, яка налічує 80 ти-сяч солдатів, майже удвічі перевершувала за чисельністю Молдавську армію.

Кутузов домігся того, що в травні 1811 турки першими висловили бажання вступити в мирні переговори.

Підготовка до переговорів займала велике місце в діяльності російського головнокомандувача. Кутузов проя-вил далекоглядність у виборі місця для майбутніх пере-говорів. З метою кращого збереження військової таємниці Куту-поклик запропонував почати переговори в Бухаресті. Це рі-ня було схвалено урядом.

Переговори з турками почалися в другій половині травня 1811 року. Вході переговорів відразу ж виникли ост-які розбіжності з питання про кордон.

Кутузов, як реалістичний політик, вважав підписом-ня такого договору в даних умовах нездійсненним, хоча і не відкидав можливості укладення в майбутньому, при сприятливій політичній обстановці.

Незабаром Олександр I звинуватив Кутузова в повільний-ності і прийняв рішення відсторонити його як від ведення переговорів, так і від командування Молдавською армією. На місце Кутузова був призначений улесливий царедворець пекло-мира П.В. Чичагов.

Поки Чичагов їхав в Бухарест, Кутузов, ще не знав про своє зміщення, наполегливо доводив туркам необ-ходімость прийняти російські пропозиції.

Кутузов бачив, з якою невблаганною швидкістю приб-лижать війна Росії з наполеонівською Францією. Щоб прискорити завершення мирних переговорів з Туреччиною, він використовував отримане від канцлера Румянцева повідомлення про те, що Франція пропонує Росії розділ Оттоманської імперії. Після зустрічі з Кутузовим турецького представи-теля Галиб-ефенді вирішив відновити дипломатичні со-мовлення. Головнокомандувач склав для російських делега-тов остаточну інструкцію з чотирьох пунктів:

"1-е. Вільне і спокійне існування Сербії з дозволом заснувати правління, незалежне від влади султана.

2-е. Підтвердження (Туреччиною) привілеїв князівства волоського і частини Молдавського.

3-е. Залишення завоювань в Азії в нинішньому їхньому становищі надалі на п'ять років, а по закінченні цього сро-ка призначити з обох сторін комісарів для цієї постанови кордону.

4-е. Постанова кордону в Європі по річку Серет, як запропоновано було на конференціях в Журжій ".

Ця інструкція передбачала захист інтересів Російської Імперії і відстоювала законні права славянс-ких та інших народів, жорстоко пригноблених султанської Туреччиною.

За пропозицією Кутузова підписаний прелімінарний договір був негайно направлений султану, а повноважні делегації на основі вироблених попередніх усло-вий завершували тим часом складання остаточного тексту. Подібний прийом в історії російської дипломатії був вперше успішно застосований Кутузовим.

Прелімінарні умови світу були підписані 5 травня 1812 року. Кутузов вміло зберіг таємницю дипломатичних переговорів. З метою дезорієнтації вороже налаштований-них до Росії дипломатичних представників Кутузов поширив через своїх агентів слух про те, що "ні-як думці взаємних повноважних не сходяться і через накази робляться приготуванні до швидкої кампанії".

В остаточному вигляді Бухарестський мирний договір був підписаний 16 травня 1812 року. Від імені Росії його під-писав Кутузов, фактично вже зміщений зі свого пос-та, а також Італінскій, Сабанеев, Фонтон.

Бухарестський мир мав для Росії виключно важливе політичне значення і був справжнім тріум-фом Кутузова-дипломата.

Основні положення договору, що складався з 16 головних і двох секретних статей, полягали в слідую-щем. Підтверджувалися всі колишні російсько-турецькі догово-ри. Європейська кордон між Росією і Туреччиною уста-встановлюються по річці Прут до з'єднання її з Дунаєм, а потім по Кілійському руслу Дунаю до Чорного моря. Молда-вия і Валахія поверталися Туреччині зі збереженням їх до-військових привілеїв. До Росії відходила Бессарабія з кре-пости Аккерман, Бендери, Ізмаїл, Кілія і Хотин.

Секретні статті надавали в користування Рос-ці смугу морського узбережжя Кавказу від правого берега річки Ріон до фортеці Анкари, протяжністю 40 верст.

Таким чином, за умовами Бухарестського світу Рос-ця перетворювалася в придунайську державу з вигідним у військовому, політичному і економічному відношеннях дер-дарчими межами.

Значення Бухарестського світу.

Укладення миру з Туреччиною було найбільшою по-енной і дипломатичною перемогою Росії і поразкою її прихованих і явних ворогів. Бухарестський мир значно поліпшив політичну і стратегічну обстановку Рос-ці, убезпечивши її південні кордони і позбавивши французів важ-ного союзника в майбутній війні.

Переговори, пов'язані з укладенням Бухарестського світу, з'явилися вершиною дипломатичної діяльності Ку-тузів. Він показав себе не тільки видатним полковод-цем, але і майстерним дипломатом, уміло захищав на світ-ної конференції інтереси Росії.

Схожі статті