Вексель - це письмове грошове зобов'язання, оформлене по строго встановленою формою, що дає власнику векселя (векселедержателю) право на отримання від боржника за векселем певної в ньому суми в конкретному місці.
Основними характерними ознаками векселя є:
· Безумовний характер грошового зобов'язання, тобто прийняте векселедавцем на себе зобов'язання сплатити певну суму або наказ сплатити вексельну суму третій особі не можуть бути обмежені ніякими умовами;
· Абстрактний характер зобов'язання, тобто в тексті векселя не допускаються заслання, на підставі якої угоди він виданий;
· Суворо формалізована процедура заповнення даного документа, тобто форма векселя повинна містити всі необхідні реквізити, так як відсутність хоча б одного з них робить вексель недійсним; грошова форма розрахунків, тобто предметом зобов'язання можуть бути тільки грошові кошти. Не допускаються розрахунки товарами або послугами.
Існують різні види векселів. При комерційному кредитуванні йдеться про товарний (або комерційному) векселі. Даний вид векселя опосередковує комерційну угоду. За допомогою товарного векселя підприємство-продавець надає покупцю комерційний кредит, беручи від нього на сплату товару вексель, що підлягає оплаті протягом певного періоду часу. Комерційний вексель виконує дві основні функції. По-перше, це безумовне боргове зобов'язання, по-друге, він здійснює функцію засобу платежу, так як власник векселя може їм розплачуватися зі своїми постачальниками за товари, роботи, послуги.
Всі векселі діляться на дві великі групи - прості і перекладні.
Простий вексель (соло-вексель) - це безумовне боргове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити кредитору (векселедержателю) певну суму грошових коштів в певному місці і в установлені строки або за наказом кредитора перерахувати кошти третій особі. Відмінною рисою простого векселя є те, що боржником завжди є особа, що виписало вексель, тобто векселедавець. Держатель векселя може використовувати його в розрахунках зі своїми контрагентами, переводячи свою заборгованість на векселедавця.
Перекладної вексель (тратта) - це доручення (наказ) кредитора (векселедавця), що зобов'язує боржника (трасата) оплатити зазначену у векселі суму в зазначений термін третій особі (ремітенту). Особа, що виписало перекладної вексель, називається векселедавцем або трасантом. При цьому способі комерційного кредитування після поставки товарів продавець виставляє витрат-ту на покупця, який, отримавши комерційні документи, акцептує її, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ній термін.
Особливістю випуску та обігу переказного векселя є те, що він не може служити простим засобом платежу. Ремітент, одержуючи вексель, не впевнений, що вказаний в ньому трасат зробить оплату. Тому спочатку необхідно переконатися, що боржник згоден сплатити вексельну суму. Для цього вексель направляється трасату для акцепту. Акцепт - це письмову згоду на виконання зобов'язань за векселем. Свою згоду трасат підтверджує написом на лицьовому боці векселя. Слід зазначити, що власник векселя може передати його іншій особі і без акцепту платника. Однак неакцептованного вексель користується значно меншою популярністю в порівнянні з векселями, за якими отримано акцепт платника.
Знижка за умови оплати у визначений термін передбачає умову, що якщо платіж буде проведений покупцем протягом обумовленого в контракті періоду після виписки рахунку, то з ціни буде віднята знижка. В іншому випадку вся сума повинна бути виплачена у встановлений термін.
Згідно з угодою про відкритому рахунку. одного разу прийнятому обома сторо-нами, покупець може робити періодичні закупівлі без звернення за кредитом у кожному окремому випадку. Звичайний порядок здійснення зро-ки такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж за нього проводиться у встановлені терміни після отримання рахунку.
Консигнація - спосіб, при якому роздрібний торговець може просто отримати товарно-матеріальні цінності без зобов'язання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснено і платіж виробнику, а якщо ні, то роздрібний торговець може повернути товар виробнику без виплати неустойки. Консигнація зазвичай застосовується при реалізації нових, нети-пічних товарів, попит на які важко передбачити. Прикладом може служити практика виробництва та продажу нових підручників для інститутів. Книговидавці посилають свої книги в інститутські магазини з умовою їх повернення, якщо вони не будуть куплені.
Для залучення коштів у розпорядження держави, крім інших способів, застосовується державний кредит.
Державний кредит є одним з основних видів кредиту. Державний кредит як самостійний фінансово-правовий інститут складається з відносно відокремлених однорідних фінансових відносин, регульованих певною системою правових норм.
Державний кредит - це сукупність економічних відносин, що складаються між державою з одного боку і юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціяміс іншого боку, з приводу руху грошових коштів на умовах терміновості, зворотності, платності і формування на цій основі додаткових фінансових ресурсів учасників цих відносин.
Під державним боргом Російської Федерації розуміються її боргові зобов'язання перед юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями та іншими суб'єктами міжнародного права. Державний борг забезпечується усім, хто знаходиться у власності держави майном, що становлять державну скарбницю. У Бюджетному кодексі РФ дано юридичне визначення цього поняття як боргових зобов'язань РФ перед юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями та іншими суб'єктами міжнародного права. Під державним боргом суб'єкта Російської Федерації розуміють сукупність його боргових зобов'язань, які забезпечуються усім, хто знаходиться у власності суб'єкта РФ майном, що є його казну.
Боргові зобов'язання Російської Федерації можуть бути виражені в трьох наступних формах:
1) у формі кредитів, одержуваних державою в особі Кабінету Міністрів України;
2) у формі державних позик, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені Уряду РФ;
3) боргові зобов'язання в інших формах, гарантовані Урядом Російської Федерації, таких як:
· Договори про надання державних гарантій Російською Федерацією, договори поруки Російської Федерації із забезпечення зобов'язань третіми особами;
· Угоди і договори, укладені від імені Російської Федерації, про пролонгації та реструктуризації боргових зобов'язань держави минулих років;
· Переоформлення боргових зобов'язань третіх осіб в боргові зобов'язання Російської Федерації на основі прийнятих федеральних законів.
Державні позики - це одна з основних форм дер-жавного боргу, названа в законі «Про державний внут-рішньому борг». Державні позики є кредитні відносини між державою (як правило, в особі Уряду РФ) і юридичними та фізичними особами, які оформляються шляхом випуску і розміщення серед останніх державних цінних паперів. Порядок випуску державних позик Російської Феде-рації, як встановлено в ст. 75 Конституції РФ, визначається на основі федерального закону. Принцип добровільності розмі-щення державних позик закріплений в Основному Законі України (п. 4 ст. 75 КРФ).
З метою оформлення державних внутрішніх позик випускаються цінні папери різних видів: облігації, казначейські зобов'язання, бескупонние облігації та інші. Але за своєю економічною суттю всі види державних цінних паперів є борговими цінними паперами, в той час як на практиці кожна самостійна державна цінний папір отримує свою власну назву, що дозволяє відрізняти її від інших видів облігації. При цьому емітент облігації (держава) виступає позичальником, а облигационер, власник облігації, - кредитором, що визначає їх права і обов'язки.
Випуск та обіг державних цінних паперів регулюють:
Загальна класифікація державних цінних паперів по емітентах включає:
· Цінні папери центрального уряду і урядів ад-міністратівной-територіальних утворень;
· Муніципальні цінні папери;
· Цінні папери третіх осіб, гарантовані державою.
По колу обігу цінних паперів держави поділяються:
· На ринкові - можуть вільно звертатися на вторинному ринку;
· Ринкові з обмеженим колом обігу - звертаються на вторинному ринку, але з обмеженнями по іншим видам ринків. Наприклад, звертаються тільки на біржовому ринку або розміщують-ся і звертаються тільки серед юридичних осіб або кредитних організацій і т.п .;
· Неринкові - не можуть звертатися на вторинному ринку; тримають-ся власниками до погашення; можуть достроково викликатися емітентом, якщо це передбачено умовами випуску.
За способом передачі прав державні цінні папери можуть бути:
По можливості дострокового погашення поділяються:
Спосіб відшкодування основної суми боргу і виплат доходу по дер-дарчим цінних паперів може бути:
· Іншим майном, в тому числі державними цінними паперами;