Спочатку було відомо, що угоду економічно невигідно Україні. Сенс його полягав у тому, щоб відкрити український ринок для європейських товарів, що дозволило б полегшити перебіг кризи в Європі. Для України наслідки цього були б катастрофічними в силу краху виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок, і скорочення критично важливого експорту в Україну і країни СНД, які змушені були б убезпечити себе від реекспорту через територію України. У виграші повинні були залишитися українські олігархи, які контролюють металургію (Ахметов, Пінчук, Новінський) і хімію (Фірташ).
Втім, український уряд відмінно розуміло всі ризики, пов'язані зі створенням ЗВТ з ЄС і проводило свою лінію, спрямовану на досягнення угоди, максимально вигідного для України.
З іншого боку, тривали переговори з МС на предмет вступу України в союз за схемою «3 + 1». Сенс її - підписати те, що потрібно Україні, не підписуючи все інше. Т.ч. Україна повинна була зберегти євразійський ринок.
Загалом, передбачалося, що Україна опиниться одночасно в двох зонах вільної торгівлі, збереже високотехнологічне виробництво і зможе заробити на посередницьких операціях.
Практично відразу після нього Янукович відправився в Москву, де домовився про пільгову кредитну лінію в $ 15 млрд. На розвиток економіки (! - це важливо), про знижку на газ (причому ціна виявилася приблизно на $ 100 нижче, ніж середня для ЄС), були укладені 42 контракту в авіабудуванні, суднобудуванні, машинобудуванні. Напевно, було б неправильно говорити, що Московські угоди були вступом до Митного союзу за моделлю «3 + 1», але вони були близькі до такого поданням. Особливо якщо врахувати, що після цього в Європі заговорили про необхідність підготовки нової угоди, в якому б враховувалися інтереси України іУкаіни.
Зрозуміло, українська влада зробила все можливе, щоб не скористатися наданими можливостями. Крім вкрай невдалою економічною політики, Київ: влаштував на своїй території громадянську війну, яка охопила Донбас, який давав значну частину металургійної продукції; створив кризу в стосунках з Україною (справедливості заради треба сказати, що ця криза була спровокована приєднанням Криму, але Україна від двосторонньої торгівлі не відмовлялася), забороняючи своїм підприємствам торгувати з нею і відмовляючись від поставок українського газу (що, зокрема, призвело до зупинки хімічних виробництв).
Результати дії угоди
Експорт в країни СНД впав на 31%, тоді як в інші країни - тільки на 5,2%, а в країни ЄС він навіть зріс на 0,7%. Одночасно падіння імпорту з країн СНД склало 37%, тоді як з країн ЄС - 22,5%.
- частка металургійної продукції скоротилася з 28,3% до 27,4% (це з приводу «впливу війни» - не так вже й багато);
- частка продукції машинобудування - з 10,7% до 9,1% (тобто машинобудівники поки викручуються);
- частка мінеральних продуктів (руда, вугілля і т.п.) - з 13,1% до 8,6%;
- частка продукції рослинництва, навпаки, зросла з 15,6% до 19,4%;
- частка продукції харчової промисловості - з 5,5% до 6,3%;
- окремо частка рослинного масла - з 6% до 9%;
- частка хімічної продукції - з 6,2% до 6,7%.
На закуску - що заплатили за євроінтеграцію олігархи, в чиїх інтересах вона, власне, затівалася. Головним результатами стала декапіталізація їх станів, викликана двократним падінням національної валюти і економічною кризою.
Українські пропагандисти стверджують, що в цьому і наступному році країну неминуче чекає процвітання за рахунок збільшення експорту в Європу. На жаль, це викликає великі сумніви з наступних причин.
По-перше, фінансова ситуація в країні залишається вкрай напруженою. У разі дефолту, який навіть міністр фінансів Яресько вважає практично неминучим, експортні можливості України ще більш скоротяться.
По-друге, ніяких інших преференцій, крім наявних, ЄС Україні вже надати не зможе. Значить, ніякого ресурсу, який можна порівняти з минулорічним, український експорт в ЄС не отримає.
Зате в наступному році європейські товари підуть на український ринок, що викличе передбачувані проблеми в торгівлі з СНД (адже внутрішнє споживання істотно впало).
По-третє, в поточному році урожай прогнозується на рівні 59 млн. Т. Зерна, в той час як в минулому він склав майже 64 млн. Т. Але ж сільське господарство зараз основний локомотив економіки.
По-четверте, на Україні йде кампанія по впровадженню європейських технічних регламентів. Україна пропонує розтягнути терміни їх впровадження на 10-15 років, але ЄС і Україна не згодні. Тим часом, наслідки прискореного запровадження додаткових мит без фінансової компенсації матимуть катастрофічні наслідки - порівняно легко перейти на європейські регламенти зможуть тільки примітивні великі виробництва. Високотехнологічні підприємства, а також малий і середній бізнес, що мають обмежені оборотні кошти, впоратися з цим завданням, швидше за все, не зможуть.
Українська влада не змогла скористатися унікальними економічними можливостями, які їй надав ЄС. Вкрай вигідна для України конфігурація зовнішньої торгівлі парадоксальним чином обернулася катастрофічним падінням економіки взагалі і експорту зокрема. Позитивні зміни в частині зовнішньоторговельного балансу лише незначно полегшили ситуацію в країні.
