У міжнародному торговельному обороті, коли по роду товару його упаковка є необхідною, в умовах договору (контракту) купівлі-продажу зазвичай вносяться спеціальні положення, що містять вимоги щодо виду та характеру тари і упаковки, її якості, розмірів, способів оплати або подальшої долі тари, наприклад, повернення, а також вказівки по нанесенню на упаковку відповідного маркування.
Як правило, в контрактах розрізняють зовнішню (зовнішню або транспортну) тару; це можуть бути ящики (дерев'яні та металеві барабани, бочки, кліті, бідони і т.д.) і внутрішню (первинну або споживчу) упаковку. Останні застосовують для кожного виробу або певної частини (маси, об'єму) продукції. Вона є невід'ємною частиною товару (плівкові та паперові пакети, коробки, тюбики, флакони, банки, пляшки і т.п.).
Рід і якість, як зовнішньої тари, так і внутрішньої упаковки найчастіше встановлюється в контрактах перерахуванням конкретних вимог, яким вони повинні задовольняти. Ці вимоги дуже різноманітні, мають значною різницею і відрізняються певною деталізацією. Вони повинні враховувати умови перевезення, кліматичні особливості, специфіку митного контролю країни призначення і інші обставини.
Вимоги до упаковки товарів можна умовно розділити на загальні і спеціальні. Сформована договірна практика при проведенні експортно-імпортних операцій виробила загальне правило, згідно з яким, якщо в контракті країни не встановили будь-які особливі вимоги щодо упаковки, то продавець може відвантажити товар в упаковці, яка застосовується для експортних товарів в його країні, яка повинна дбати про безпеку вантажу при перевезенні з урахуванням способів і тривалості транспортування, а також можливих перевантажень.
Загальні вимоги до упаковки визначаються найчастіше обов'язком всіх експортерів забезпечити збереження вантажу при постачанні на так званих базисних умовах. Ці умови встановлюються в контракті шляхом точного зазначення місця і моменту здачі товару: поставка «франко-завод» - узгоджене місце; поставка до кордону - «франко-вагон» ... межа; «ФОБ» - конкретний порт відвантаження; «СИФ» - конкретний порт призначення і т.д. Так, наприклад, експортери, що продали товар на умовах «ФОБ» або «СІФ», зобов'язані поставити товар в морській упаковці. Зрозуміло, що ця упаковка повинна витримати також автомобільні і залізничні перевезення. При поставці на умовах «франко-кордон» експортер зобов'язаний виконати упаковку, що забезпечує збереження вантажу при сухопутної транспортуванні залізничним і автомобільним транспортом.
Експортери завжди несуть відповідальність за пошкодження товарів, якщо вони сталися через невідповідність упаковки базисних умов контрактів, навіть при відсутності в контракті особливих вимог до її виконання.
Які-небудь додаткові вимоги до тарі й упаковці покупець може пред'являти тільки при наявності особливих умов в контракті. Причинами таких спеціальних вимог до упаковки, можуть бути різноманітні обставини, наприклад:
-імпортер пред'являє особливі вимоги до ваги і габаритів вантажних місць стосовно способу транспортування, наявними у нього транспортними і підйомними засобами;
-імпортер змушений розраховувати на тривале зберігання товару на відкритому майданчику, і вимагає виконання посиленої гідроізоляції;
-імпортеру для реалізації товару на ринку необхідна упаковка, що відповідає національній системі вимог до неї, санітарно-гігієнічним нормам, торговим звичаям і іншим правилам країни призначення товару.
Міжнародна торгова практика дотримується правила, згідно з яким при неналежній упаковці товару і недотриманні умов контракту іноземний покупець має право відмовитися від прийняття товару. Більш того, покупець має право відмовитися від прийняття товару при недотриманні вимог до тари й упаковки навіть при забезпеченні його повній цілості.