* * *
Пояснюю дитині:
- Коли два малюки разом народжуються - це двійнята, коли три - трійнята.
- А коли по одному, просто няшки?
Ну, да, приблизно так.
* * *
Два брата 5-ти і 7 років. Старший читає по складах назву зошити:
- Про-пі-сі.
Молодший, зацікавлено:
- Про що?
* * *
Таня запитує:
- Мам, а тобі маленькі діти подобаються?
- Так.
- Все-все подобаються? - уточнює Таня.
- Майже.
- А які не подобаються?
- Брудні і невиховані.
- Ти маєш на увазі мене?
* * *
Сестра малює доньці (4 роки) мишку в плаття. Дочка, захоплено:
- Це я? Я так? Це ж я. Я ?!
- Ти ти.
З ревом:
- А чому я мишка-а-а ?!
* * *
- Динозавр вимер від того, що метеорит впав.
- На нього?
- Ні, поруч.
* * *
- Скільки тобі років?
- Скоро вісім, а поки три.
* * *
Є у нас одна знайома. Не те, щоб вона приховувала свій вік, але якось традиційно на питання про свій вік відповідає: "Тридцять три".
І ось, сину її було років п'ять, а у неї був черговий день народження. І на питання сина, скільки їй років, вона, не замислюючись, відповідає: "Тридцять три". На наступний рік (синові 6 років), вона відповідає так само. І так далі.
Коротше, коли синові було років вісім, він запідозрив недобре.
- Мама, як же так? Тобі і в минулому році було тридцять три, і в позаминулому, і, по-моєму, раніше теж?
Знайома дивується і каже:
- Синок, я, зрозуміло, жартую. Мені, насправді, сорок три.
Син (з жахом в голосі):
- А тато знає ?!
* * *
На дитячому майданчику розмовляють два пацана:
- Мені вже шість років!
- Треба говорити "років". А "років" - це коли ти вже старий. Ось твоїй мамі - років, а тобі - років.
Невелика пауза, щоб осмислити. Повз йде ще один пацан.
- А тобі скільки?
- Чотири.
- Років або років?
- Просто чотири.
* * *
Пішла в город збирати смородину, залишила дочку (13 років) з однорічним сином. Приходжу через годину, вона, щаслива і горда, доповідає:
- Я його навчила подушками кидатися!
- Навіщо?
Дочка бачить моє здивування і розгубленість і вже не так натхненно:
- Не, ну а що, життя-то у нього ще довга, стане в нагоді.
* * *
Син (7 років) не може заснути, перевертається, каже, що думки спати заважають.
Я:
- Про що ж ти думаєш, синку?
син:
- Я боюсь.
Я:
- Чого?
Син (майже плаче):
- Коли я одружуся, на весіллі танцювати треба буде, а я не умеееееею!
* * *
Подруга виховує дочку (4 роки). Дівчинка бойова і в образу себе нікому не дасть. Одного разу забирає подруга її з дитячого садка, а вихователька каже:
- Тут дочка твоя з хлопчиком цілувалася!
Мала ж мовчить, як партизан.
Далі такий діалог:
- Сань, тут говорять, ти з хлопчиком цілувалася?
- Ну.
- Це ти його поцілувала, або він тебе?
- Він мене.
- А що ти йому на це сказала?
З докором:
- Мамо! Коли мене цілують, мені не хочеться розмовляти!
* * *
Дівчинка каже хлопчикові в пісочниці:
- Я з тобою взагалі не розмовляю і не граю!
- Нічого страшного. Будемо разом мовчати і мовчки грати. Ти мені іспечёшь пряник, а я є відмовлюся.
- Чому відмовишся?
- Тому що ти готуєш несмачно!
- Ну все. Тепер точно з тобою не розмовляю і не граю!
* * *
Володя (5 років) образив сестру. Мама волає до його совісті:
- Вова, ну так же не можна, якщо ти будеш кривдити дівчаток, від тебе все нареченої втечуть!
Вова у відповідь наспівує:
- Нехай біжать незграбно.
* * *
Моя чотирирічна дочка подивилася мультик "Дід Мороз і Сірий вовк". Ну, там, де "Тривога, тривога, вовк забрав зайчат".
Як завжди, після мультика питаю:
- Юлія, а чому тебе цей мультик навчив?
Подумала. каже:
- Не треба нікуди зайчат носити. Зловив - їж на місці!
Правильний погляд на життя, так.
* * *
Дочка (2 з половиною роки):
- Папа, не ходи на роботу, залишися з нами!
- Наташа, але, якщо тато не буде ходити на роботу, нам не буде чого їсти.
- Ну так. Папа все з'їсть.
* * *
Доньці моєї сестри 5 років. А напередодні чоловік сестри залишився без роботи. Прийшли гості з дітьми, а тут прийшла сусідка з паскою. Мала відштовхнула всіх і до сусідки, зі словами:
- Мені першої!
- Людочка, а чому саме тобі першою?
- А мені треба добре харчуватися, невідомо, коли тато вийде на роботу!
* * *
Доньку (6 років) розбалували кіндер-сюрпризами, кожен похід в магазин цим закінчувався. Довелося трохи обмежити її, домовилися, що тепер купуємо раз в три місяці:
- Найчастіше можна, занадто дорого, а гроші треба економити.
Але вона їх так любить, так чекає, дні вважає! Шкода її стало. І ось нагода трапилася - випав зуб! Зубна фея поклала їй під подушку 50 рублів - саме на кіндер вистачить. Дочка була в захваті. Щось ходила, думала.
А ввечері підійшла, поклала купюру мені на стіл і, щасливо посміхаючись, сказала:
- Мама, це тобі! Я хочу зробити тобі подарунок! Ти ж так любиш гроші!
* * *
У маршрутці їдуть мати і двоє її синів (років 7 і 14). Молодший просить:
- Мам, підключи вдома інтернет.
- Мені він вдома не потрібен, а на роботі мені його дають безкоштовно.
- А чому тобі безкоштовно? - цікавиться молодший.
- Тому що я цінний співробітник.
- Зрозуміло. Ось чому у тебе така жебрацька зарплата! Тому що ти цінний співробітник, - парирує старший син.
* * *
Мама крутиться перед дзеркалом в нових джинсах. Ангеліна (7 років):
- Мамочка, ти в цих джинсиках, ну, зовсім як дівчинка-підліток! Тобі як ніби 15 років!
Мама посміхається. Вона, якщо чесно, думає точно так же. І тут Ангеліна додає:
- Але ти, мамо, не переймайся! Як подивишся на твоє обличчя, так відразу стає ясно, що тобі майже тридцять!
* * *
Борис (6 років):
- Мам, даремно ти помадою фарбуватися, тебе все одно вже ніхто не полюбить.
- Чому ж, не полюбить?
- Як чому, це не пристойно, у тебе тато є!
* * *
Сьогодні доча отожгла:
- Мама, давай заведемо сестричку.
- Я не проти, але тато не дозволяє.
- А ось тато поїде у відрядження, ми потихеньку і заведемо.
* * *
Народилася друга дочка, йдемо гуляти. Старша в ліфті хвалиться сусідам:
- А у нас в колясці малятко! Дуже красива!
Заглядає в коляску, дивиться на червоне зморщене личко новонародженої сестрички і поправляється:
- Ні, не красива, але. Мила, правда?
* * *
Син (6 з половиною років) сидить, їсть суп без ентузіазму. Я питаю:
- Смачно?
- А хто готував?
- Я.
Він, зітхнувши:
- Тоді смачно.
* * *
- Синок, якщо ти не будеш їсти кашу, я покличу Бабу-Ягу!
- Ти думаєш, вона стане є твою кашу?
* * *
Нас в родині четверо: я, дружина і дві дочки. Сьогодні не могли вирішити, хто піде вигулювати собаку. Затіяли гру: хто перший слово скаже, той і йде.
Як тільки суперечка вступив в силу, дочка з кам'яним обличчям пішла одягатися, зібрала все, що потрібно для вигулу собаки, взулась. І ось вона вже відкриває вхідні двері, собака на повідку, в передпокої вишикувалася вся сім'я, і ми, практично хором: "Молодець, Поля!"
А Поля задоволена починає знімати куртку і каже: "Ось ви і попалися!"
* * *
Доче було 4 роки. До дверей магазину прив'язана красива вівчарка, дружина в магазині, ми на вулиці.
- Папа, собачка добра?
- В сенсі?
- Чи не вкусить?
- Спробуй.
Виходить чоловіка, доча до неї:
- Мама, поторкай собаку!
* * *
Великий добродушний пес лизнув дитину. Дитина злякався і заплакав.
Мати закричала:
- Він тебе вкусив?
- Ні, він мене спробував!
* * *
Граю з донькою в м'ячик в гру "Їстівне - неїстівне".
Я:
- Яблуко!
дочка:
- Їстівне!
Я:
- Крокодил!
дочка:
- Неїстівне!
Я:
- Ти! (Називаю її ім'я)
дочка:
- Якщо для крокодила, то їстівне!
* * *
Ми на дачі. Прийшов Богдан. Здолали комарі. Я говорю:
- Ой, комарі ці, зжеруть і кісток не залишать!
Богдан:
- Залишать, Світу, залишать, це ж не собаки!
* * *
Їдемо з сином на машині. Попереду "Газель" вантажна з будкою. Син запитує:
- Пап, а що за дверцятами?
- Я не знаю.
- Не говори "не знаю", так не можна говорити.
- А що ж там може бути за дверцятами?
- Конячки.
- Щось сумніваюся, це ж "Газель".
- Конячки, конячки. Це точно.
- Ну, гаразд, коники так конячки.
Через пару хвилин, син:
- Пап, а навіщо за дверцятами конячки?
* * *
Митя (3 роки):
- Мамочка, обійми мене і міцно-міцно притисни своє вушко до моєї макушечкі.
Я виконую.
- Ти чуєш, яка у мене в голові пісенька грає?
* * *
Кирюха заходить на кухню до мене і так глибокодумно з пафосом заявляє:
- Доля країни в руках якогось верблюда!
Я аж тарілку мало не впустила, перепитую:
- В сенсі?
- Ну, так кінь Юлій в мультику говорив ( "Три богатирі. Хід конем").
* * *
- Мам, ніж ми сьогодні займемося?
- На вибори підемо, а далі подивимося.
- А навіщо нам туди?
- Борг Батьківщині віддати потрібно.
- Навіщо? Ми ж у неї нічого не брали!
Навіть дитина в 5 років це розуміє.
* * *
Відправили дочка (6 років, любителька мультиків і казок про принцес) до бабусі з дідусем. Вчора зідзвонювалися по Скайпу. Бабуся переказує діалог. Каже внучці:
- Принцеса, підемо їсти!
- Я не принцеса.
- Чому?
- Як я можу бути принцесою? Мої ж батьки прості люди!
* * *
Діти в машині:
- Ось у нашій собаки паспорт є - вона породиста. А коту в ветлікарні теж завели паспорт. Значить, і він породистий!
- А ми, значить, беспородістие?
- Ми?
- У нас ще паспорта немає.
- Ну, у нашого тата паспорт є, і у мами паспорт є. Значить, і ми від них, породистих, теж стали породистими.
* * *
Син (2,5 року) біжить мені назустріч. Палкі обійми. Я, обіймаючи його, кажу:
- Ах, ти, мій маленький.
На що мені моя дитина незворушно відповідає:
- Мама, я не маленький!
- А який?
- Я низький!
* * *
На прийомі у лора, поки доктор заповнює картку, син, діловито крокуючи по кабінету, розглядає всі і зупиняється біля вузької медичної кушетки. Тоді, подивившись на доктора, на значних розмірів медсестру, зауважує:
- Ну, що ж, живете ви добре, тільки ніяк не зрозумію, як ви на цьому ліжку вдвох міститеся?
* * *
Кажу Вадюхе:
- Після цього мультика починаємо займатися.
Він уточнив:
- Після цього?
- Так.
- Ну, постав його поки на паузу.
* * *
Гуляємо з Катею по парку, я розповідаю:
- Дивись, яка травичка, бруньки на деревах розпустилися.
Катя (6,5 років):
- Нехай ці нирки засунути назад в дерева! Я зиму хочу!
* * *
На питання:
- Ксаночка, тобі черевички тиснуть?
Маленька Ксюша відповідає:
- Ні, я просто пальчики заплющила.
* * *
Напівжартома лаю за щось сина в такому ключі:
- Так що ж це за хлопчик, ну, що ти з ним поробиш.
Семирічний хлопчик, єхидно:
- Народила - тепер віддувайся!
* * *
Тёмке 6 років було, насварила його за щось, сидить, надувся.
Чоловік підходить до нього і питає:
- Що, Тимоха, сувора у тебе мама?
На що дитина незворушно відповідає:
- Пап, це у тебе був вибір. А мені така дісталася.
* * *
Дочці було три роки. Дружина насварила її за щось, і ось дитина підходить до мене і каже:
- Давай, виженемо маму з дому!
- Давай. Але зараз же ніч. Її вкрадуть.
Задумалася.
- Ну, тоді ти з нею йди. Щоб не вкрали.
- А ти що, вдома одна залишишся?
- Ні. Я з вами піду!