Укривушкі, хоронушкі, показушкі
До вечора визвезділо, вночі морозці хруснули, а вранці випав на землю перший сніг.
Лісові мешканці його по-різному зустріли. Старі звірі та птахи зіщулився, минулої студену зиму згадали. А молоді - жахливо здивувалися, бо ніколи не бачили снега.ега.
На березі молоденький Тетерів сидів, на тонкій гілочці погойдувався. Бачить - падають з неба волохаті снежінкі.нкі.
- Що за че-че-пуха? - пробурмотів Тетерев.- Бе-білі мухи летять, над землею кружляють, чи не гудуть, не гудуть, не кусаються.
- Ні, рідний, це не мухи! -сказав старий Тетерев.рев.
- Це наші укривушкі летять.
- Які такі укривушкі?
- Вони землю вкриють, - відповідає старий Тетерів, - ковдрочку тепленьке вийде. Ми вночі під це ковдрочку нирнём, буде нам тепло і затишно.
- Бач, ти! - зрадів молодий Тетерев.- Скоріше б спробувати, чи добре під укривушкамі спиться!
І став чекати, коли на землі пухова ковдра расстелется.тся.
Під березами, в кустарничке, молоденький зайчик день коротав. Впівока подрёмивал, неуважно прислухався. Раптом помічає - спускаються з неба волохаті сніжинки.
- Ось тобі й маєш! - здивувався Зайчішко.- Кульбаби давно відцвіли, давно облетіли-розвіялися, а тут бач: ціле хмарка одуванчикового пуху летить!
- Дурненький, хіба це квітковий пух! - сказала стара Зайчіха.іха.іха.
- А чого ж це таке?
- Це наші хоронушкі летять.
- Що ще за хоронушкі?
-- Ті самі, які тебе від ворогів Поховайте, від злих очей вбережуть. У тебе шубка вилиняла, стала біленька. На чорній землі її відразу видать! А як ляжуть на землю хоронушкі, стане колом білим-біло, ніхто тебе й не побачить. Станеш гуляти невідімочкой.
- Уй, як цікаво! - закричав Зайчішка.- Скоріше б спробувати, як хоронушкі мене ховають! Чут!
У лісі, по голому осіннічку, біг молодий Вовченя. Біг, по сторонам очима зиркав, поживу собі шукав. Коли дивиться - падають з неба легкі сніжинки.
- Ай-яй! - сказав Волчонок.- Ні як гуси-лебеді в піднебессі летять, пух і пір'я кидають?
- Що ти, хіба це пух і пір'я! - засміявся старий Вовк.
- Це, онучку, наші показушкі летять.
- Не знаю я ніяких показушек!
- Скоро дізнаєшся. Вона ляже рівним-рівненько, всю землю вкриють. І відразу показувати почнуть, де птахи бродили, де який звір проскакав. Подивимося ми на показушкі - і негайно дізнаємося, в яку
сторону за здобиччю бігти.
- Спритно! - зрадів Волчонок.- Хочу скоріше подивитися, куди моя видобуток побігла!
Тільки дізналися молоді звірі й птахи, що це з неба падає, тільки з першим снігом познайомилися, як потягнуло теплим вітерцем.
Тут укривушкі, хоронушкі, показушкі і розтанули.